4. Референдуми в зарубіжних країнах

Референдум (лат.) - "повинно бути повідомленим".

Референдум — це голосування виборців, за допомогою якого приймаються рішення державного або самоврядного характеру, що має загальнодержавне або місцеве значення. Це рішення має силу закону, а іноді і більшу силу, чим звичайний закон парламенту, або силу важливого рішення місцевого самовряду­вання.

Разом з референдумами в зарубіжних країнах проводяться плебісцити.

Плебісцит - це голосування виборців з найважливіших для країни питань, пов'язаних, як правило, з територіальними між­народними проблемами, або з питань щодо статусу особи.

Окрім референдуму і плебісциту може проводитися всена­родне опитування, яке допускає виявлення думки населення, причому не обов'язково шляхом голосування. Воно може бути проведене громадською організацією або пресою. Якщо таке опитування не припускає ухвалення рішення виборцями і проводиться шляхом голосування, воно може бути консультатив­ним референдумом. Консультативний референдум проводиться уповноваженими державними органами з дотриманням необхід­них процедур.

Референдум — одна з найважливіших форм прямої демок­ратії, оскільки він дає можливість народу висловити свою волю. Але іноді референдум проводиться під тиском на виборців з боку держави.

В деяких випадках виборці не можуть усвідомити всіх наслід­ків ухвалюваного рішення через те, що формулювання питання має певний прихований підтекст.

На референдумах, що проводилися без попереднього обго­ворення питання, іноді приймалися недемократичні конституції.

Частота проведення референдумів, залежить від традицій, що склалися в державі. Наприклад, в США на федеральному рівні референдум не проводився жодного разу, а в Швейцарії - близько 400 разів.

Ініціатива референдуму може виходити:

- від деяких вищих органів держави;

- від певного числа депутатів парламенту;

- від встановленого законом числа громадян. Остаточне рішення про проведення референдуму приймає, як правило, парламент або президент.

Найчастіше на референдум виноситься одне питання, що вимагає відповіді "так чи ні". Можливий варіант, коли на вибір пропонується декілька рішень.

Питання, що виноситься на референдум, називається фор­мулою референдуму.

На референдум не можуть виноситися питання, відповідь на які заздалегідь відома, такі як зниження податків, підвищення зарплати, питання бюджету, амністії, кадрові питання тощо.

Референдум не може проводитися в умовах надзвичайного, військового або подібного стану.

Референдум з одного і того ж питання може проводитися тільки через певний проміжок часу.

Організація референдумів аналогічна організації виборів: складаються списки осіб, що мають право брати участь в голо­суванні, створюються виборчі комісії, проводиться агітаційна робота тощо.

Голосування проводиться тільки за допомогою офіційних бюлетенів, підготовлених уповноваженими на те державними органами.

Як правило, референдум визнається таким, що відбувся, якщо в ньому взяли участь більшість виборців, внесених до списків для голосування, а рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість з виборців, що взяли участь у голосуванні. Можуть застосовуватися і інші варіанти визначення результатів референдуму. Наприклад, враховується не відсоток явки виборців, а відсоток позитивних відповідей.

Референдуми класифікуються за різними підставами:

1. Загальнодержавний або місцевий.

Загальнодержавний проводиться на території всієї країни.

Місцеві референдуми проводяться на території суб'єкта феде­рації, автономного утворення, однієї або декількох адміністра­тивно-територіальних одиниць.

2. Обов'язковий і факультативний.

Обов'язковий референдум проводиться, як правило, в тих випадках, коли рішення з певного питання може бути прийнято тільки на референдумі.

Факультативний референдум проводиться тоді, коли рішення Може бути прийнято або шляхом референдуму або іншим шляхом.

3. Конституційний і звичайний.

На конституційний виносяться доповнення або поправки до конституцій; на звичайний - інші питання.

4. Допарламентський, післяпарламентський, позапарламентський.

Допарламентський проводиться до прийняття закону пар­ламентом, який хоче знати думку населення з цього питання.

Післяпарламентський проводиться після того, як закон прий­нятий парламентом і винесений ним на затверження.

Позапарламентський проводиться в тих випадках, коли закон приймається за відсутності парламенту або в обхід парламенту, якщо президент допускає, що парламент не прийме потрібний йому закон.

5. Що затверджує або скасовує (як правило, рішення пар­ламенту).

6. Вирішальний (коли думка враховується обов'язково) і консультативний (коли думка може бути неврахована).

Результати референдуму оформляються шляхом підрахунку голосів. Іноді парламент проводить їх як власний закон. У Бі­лорусії результати референдуму затверджує своїм підписом президент.