58) Розкрити зміст понять етос, мораль і моральність

«Мораль» походить до лат. «mos, що позначає «вдача». Мораль – закон, правило, розпорядження. У сучасній філ. літературі під мораллю розуміється моральність, особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин; один з основних способів регуляції дій людини в суспільстві за допомогою норм.

Мораль виникає і розвивається на основі потреби суспільства регулювати поводження людей у різних сферах життя. Проблемою моралі є регулювання взаємин і інтересів особистості і суспільства. Моральні ідеали, принципи і норми виникли з представлень людей про справедливість, гуманність, добро, суспільному благу. Поводження людей є моральним(відповідає інтересам суспільства й індивідів, що приносить найбільшу користь), протилежне – аморальним. Представлення мінялися від століття до століття, вони були різні в різних шарів і груп. Звідси специфічність моралі в представників різних професій. Мораль має історичний, соціально-класовий і професійний характер.

Морaль – система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві. Особливість норм моралі – універсальний, загальнолюдський характер. Їх розпорядження застосовні практично у всіх сферах життєдіяльності людини (особистої, сімейної, професійної, суспільної). Особливість: вони спираються на авторитет громадської думки і, мабуть, головне Ц на совість людини. Вищі цінності наповнюють наше життя особливим значенням, повнотою і духовністю. Мораль санкціонується з формами духовної дії (громадська оцінка, схвалення або засудження вчинків), призводить до свідомості в моралі , що може виявлятися як в раціональній формі понять і думок, так і в емоційній формі відчуттів, спонук, схильностей. Індивідуальна свідомість. Індивід може самостійно регулювати поведінку і судити моральне значення всього навколишнього. Мораль включає: моральну діяльність (зразки поведінки, звичаї), моральні відносини(регулюють цю діяльність:моральна норма, обов’язок, відповідальність, совість), моральна свідомість (відображає відносини у вигляді норм, принципів, суспільних і моральних ідеалів, понять добра та зла, справедливості та несправедливості).

• Мораль і моральність не є синонімами, тому що вони розкривають різні грані життєдіяльності людини і суспільства. Мораль розкриває матеріальну сутність життєдіяльності людини, а моральність – духовну сторону цієї життєдіяльності . Мораль належить до числа основних типів нормативної регуляції, таких, як право, звичаї, традиції

Моральність – форма насичена конкретним життєвим і соціальним змістом,утілення даних принципів, правил і норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними.

• Мораль як форма соціальної культури виконує цінносно-орієнтаційні та регулятивні функції.Моральні принципи мотивують людське поводження, тобто виступають як причини і спонукання, що викликають в особистості бажання щось зробити .

• Мораль відбиває цілісну систему поглядів на соціальне життя, що містять у собі те або інше розуміння сутності суспільства, історії, людини та її буття

1