- •1.Предмет релігієзнавства та його місце в системі суспільних наук.
- •2. Релігія як духовний феномен і суспільне явище
- •3. Релігієзнавство, теологія – співвідношення їх предметів, методологічних засад та методів.
- •6. Історичні типи та форми релігій.
- •9. Етнічні релігії. Закономірності появи та особливості віровчення і культу. Типологія етнічних релігій.
- •10. Релігієзнавчі ідеї епохи Просвітництва.
- •11. Екуменічні процеси: їх зміст та ознаки.
- •13. Походження та ідейні джерела буддизму.
- •1). Походження релігії
- •2). Ідейні джерела
- •14. Релігійні вірування Стародавньої Греції і Риму.
- •1).Релігія у Стародавній Греції
- •2). Релігія у Стародавньому Римі
- •15. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян.
- •17. Особливості основних напрямів християнства.
- •18. Основні положення християнського віровчення (12 догматів та 7 таїнств).
- •19. Біблія – походження, структура, культурно–історична цінність.
- •20. Православ’я – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •21. Католицизм – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •22. Протестантизм – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •23. Характеристика основних новітніх релігійних течій
- •24. Запровадження християнства в Київській Русі.
- •2. Українська православна церква
- •3. Українська греко-католицька церква
- •27. Греко-католицизм в Україні: історія становлення та сучасність.
- •28. Католицизм та протестантизм в Україні.
- •29. Нетрадиційні культи та неорелігії в Україні
- •31. Особливості основних напрямів ісламу.
- •32. Історія виникнення ісламу. Мухаммед – життя і діяльність
- •33. Віровчення і культ в ісламі. Коран – священна книга ісламу.
- •34. Релігія та культура індуїзму.
- •35. Історія виникнення буддизму.
- •36. Віровчення та культ буддизму. Священні книги у буддизмі.
- •37. Основні напрями у буддизмі: хінаяна, махаяна, ламаїзм
- •38. Поняття свободи совісті: історія його формування і розвитку.
- •39 Міфологічний, релігійний, філософський тип світогляду: загальна характеристика і порівняльний аналіз.
- •40 Вільнодумство та його форми.
- •41. Предмет етики і її місце в структурі філософського знання.
- •43. Моральна концепція християнської етики. (Августин Блаженний та Фома Аквінський).
- •44. Етична спадщина Сократа, Платона й Аристотеля.
- •45. Соціальні функції моралі.
- •47. Етична думка доби Просвітництва.
- •48. Поняття моральної свідомості. Моральні норми і принципи.
- •49. Проблема сенсу життя в історії етичної думки.
- •50. Добро і зло як категорії етики.
- •51. Любов як шлях творення особистості. (не дай Бог кому то попадется, это очень печальный вопрос, я не знаю что тут можно еще удалить)
- •53. Поняття свободи совісті: історія його формування та розвитку. Дружба як категорія етики. Ії зміст і цінність.
- •54. Мораль і насильство як проблема сучасної етики.
- •55. Свобода як етична проблема.
- •57) Мораль як предмет етики.
- •58) Розкрити зміст понять етос, мораль і моральність
32. Історія виникнення ісламу. Мухаммед – життя і діяльність
Іслам (араб. — покірність, віддання себе Богові) — наймолодша із світових релігій. Тих, хто прийняв цю релігію, називають відданими (араб. - мусульманин). Батьківщина ісламу - північно-західна частина Аравійського півострова - провінція Хіджаз зі священними містами Мекка та Медина. Формально заснування Ісламу датують 622 p., коли релігійний реформатор Мухаммед оголосивши себе посланцем Бога, змушений був переселитися з Мекки в Медину.
Період зародження ісламу (кінець VI — початок VII ст.) позначений гострою соціально-політичною боротьбою, розпадом первіснообщинного ладу та формуванням класового суспільства на Аравійському півострові. На відміну від християнства, виникнення ісламу супроводжувалося боротьбою між могутньою родовою аристократією племені корейшитів та вільними бідняками, ремісниками, землеробами, кочівниками-пастухами. Водночас в економічному житті арабських племен зароджувалися нові класові відносини, утверджувалося рабство, особливо боргове. Але рабство на той час історично вичерпало себе, гальмувало розвиток суспільства. Тому вже наприкінці VI ст. зароджуються елементи феодалізму.
Через Аравію пролягали важливі торгові шляхи в Південну Азію, на Далекий Схід. А намагання сусідніх країн прибрати до рук ці шляхи свідчать про складну тогочасну політичну обстановку. Роздрібненість, економічна відсталість арабських племен, перехід до класового суспільства з сильною централізованою державною владою — все це зумовило потребу в суспільній силі, яка могла б вирішити це історичне завдання. Необхідно було об'єднати всі арабські племена для захисту від сусідів (Візантія, Іран). Перешкодою у цьому процесі були давні племінні культи, які корінням сягали у традиції первісного ладу. Наприкінці VI ст. серед арабів зароджується ханіфський реформаторський рух (араб. Ханіф — пророк), який охопив усю територію Аравії. Найбільшими центрами релігійної реформації були Ємен на чолі з
Мусаліомом — на півдні Аравії та Хіджаз — на північному заході, вождем якого був виходець з корейшитів — Мухаммед (570—632). Після тривалої боротьби прихильники Мухаммеда перемогли. Мухаммед ліквідував місцевих племінних божків, а замість давніх племінних культів запровадив культ єдиного бога — Аллаха (покровителя племені корейшитів). Відомостей про дитинство Мухаммеда дійшло до наших днів небагато. Належав він до роду Гашимідів. Маулід – день народження пророка Мухамеда – відмічається 12 числа місяця раби алаввай по місячному календарю. Це сталося в "рік слона", тобто в 570 р. Маулід співпадає з днем смерті Мухамеда. Символічний збіг дат народження і смерті, тобто народження для вічного життя, був даний Мухамеду Творцем в знак його особливої місії носія Прозріння, останнього, як прочитає іслам, Пророка в історії людства. Згідно з переказами, народження Мухамеда було передбачене пророками Ібрахимом (Авраамом), Ісмаїлом, Мусой (Моїсеєм) і Ісой (Іїсусом Христом ). У цих "подвійних" іменах немає нічого дивного, оскільки іслам відноситься до так званих авраамічних релігій і мусульмани нарівні з іудеями і християнами шанують одних і тих же старозавітних пророків, а так само Іїсуса Христа як одного з них. Мухамед був уродженцем Мекки, міста в західній частині Аравійського півострова, де давно осіло сильне плем'я курейш. Благополучний брак дав Мухамеду забезпечене життя, що дозволяло мати досить вільного часу, який протягом багатьох років він присвячував релігійному шуканню. Духовне напруження, що спонукало Мухамеда до роздумів про мету і значення життя, про основи світобудови, з роками все міцніло і, нарешті, оформилося в переконання, що саме він має дізнатися істинного Бога і виконати місію сповіщення одноплемінникам істинної віри. Мухамед зі схилу горба Сафа, криком, що звичайно попереджував городян про небезпеку, сповістив жителів Мекки про Слово Боже, що було низпослане йому. Він закликав відмовитися від поклоніння ідолам і звернутися до Алаха, одного-єдиного Бога. Ім'я Алах є лише одним з позначень Бога, істинного ж Його імені не знає ніхто з мешкаючих. Мухамед оголосив, що інших богів просто не існує, а віруючі в них будуть покарані Алахом. У світі все здійснюється по волі Алаха. Він нагороджує за упокорювання і віру, карає за гординю і негідність. З кожного на суді у Алаха спитається по його справах, і всім віддасться сповна.
Алах продовжував посилати Мухамеду нові знамення, роз'яснюючи, як мусульманам спілкуватися з іновірцями, як їм поводитися по відношенню до Пророка, як ділити військову здобич і успадковане майно. Були проголошені заборони на лихварство, азартні ігри, алкогольні напої, вживання в їжу свинини. Об'єднання людей, що Склалося навколо Мухамеда скріплялося тепер не кровною спорідненістю, а загальною вірою, братством духа. Доступ в умму (нову общину) був відкритий для всіх, хто приймав іслам і визнавав Мухамеда як духовного і світського вождя. Таким чином, в свідомості мусульман з самого початку злилися релігія і політика, духовна і світська влада, віросповідання і морально-правові встановлення.
Не відкидаючи традиційного обряду поклоніння Каабе, Мухамед встановив нову для арабів форму служіння Богу із декількох поз, що виражають благоговіння, і багаторазове повторення фраз "Хвала Алаху" і "Алах великий". Завершуючи молитву, людина повинна була простертися ниць. У світогляді Мухамеда і в заснованій ним релігії відсутній ідеал людської досконалості або довершеного з'єднання людини з Богом - ідеал істинної боголюдяності. Мусульманство вимагає від віруючого не безмежного вдосконалення, а тільки акту безумовної відданості Богу. Віра Мухамеда ставить першу умову істинного духовного життя на місце самого цього життя. Іслам не говорить людям: будьте досконалі, як Батько ваш небесний, тобто досконалі у всьому; він вимагає від них тільки загального підкорення себе Богу і дотримання в своєму натуральному житті тих зовнішніх меж, які встановлені божественними заповідями. Релігія залишається тільки незмінною основою і нерухомою рамкою людського існування, а не його внутрішнім змістом, значенням і метою.
Арабські завоювання супроводили важке поширення ісламу по миру, і в 630 р. завойована Мекка після знищення зображення старих богів стала священним центром мусульман, куди щорічно в місяць зулхиджа (останній місяць року) здійснюються паломництва. Ятриб (Медіна) залишився столицею об'єднаної держави. У тому ж 630 р. Мухамеду підкорилися кочовики внутрішніх областей Аравії і місто Таїф. Арабське знання прагнуло до посилення своєї влади шляхом захоплення родючого Йемена і вторгнення бойових загонів в області Візантії і Ірану. Вже споряджалися війська, але в 632 р. Мухамед раптово помер.1