- •1.Предмет релігієзнавства та його місце в системі суспільних наук.
- •2. Релігія як духовний феномен і суспільне явище
- •3. Релігієзнавство, теологія – співвідношення їх предметів, методологічних засад та методів.
- •6. Історичні типи та форми релігій.
- •9. Етнічні релігії. Закономірності появи та особливості віровчення і культу. Типологія етнічних релігій.
- •10. Релігієзнавчі ідеї епохи Просвітництва.
- •11. Екуменічні процеси: їх зміст та ознаки.
- •13. Походження та ідейні джерела буддизму.
- •1). Походження релігії
- •2). Ідейні джерела
- •14. Релігійні вірування Стародавньої Греції і Риму.
- •1).Релігія у Стародавній Греції
- •2). Релігія у Стародавньому Римі
- •15. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян.
- •17. Особливості основних напрямів християнства.
- •18. Основні положення християнського віровчення (12 догматів та 7 таїнств).
- •19. Біблія – походження, структура, культурно–історична цінність.
- •20. Православ’я – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •21. Католицизм – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •22. Протестантизм – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •23. Характеристика основних новітніх релігійних течій
- •24. Запровадження християнства в Київській Русі.
- •2. Українська православна церква
- •3. Українська греко-католицька церква
- •27. Греко-католицизм в Україні: історія становлення та сучасність.
- •28. Католицизм та протестантизм в Україні.
- •29. Нетрадиційні культи та неорелігії в Україні
- •31. Особливості основних напрямів ісламу.
- •32. Історія виникнення ісламу. Мухаммед – життя і діяльність
- •33. Віровчення і культ в ісламі. Коран – священна книга ісламу.
- •34. Релігія та культура індуїзму.
- •35. Історія виникнення буддизму.
- •36. Віровчення та культ буддизму. Священні книги у буддизмі.
- •37. Основні напрями у буддизмі: хінаяна, махаяна, ламаїзм
- •38. Поняття свободи совісті: історія його формування і розвитку.
- •39 Міфологічний, релігійний, філософський тип світогляду: загальна характеристика і порівняльний аналіз.
- •40 Вільнодумство та його форми.
- •41. Предмет етики і її місце в структурі філософського знання.
- •43. Моральна концепція християнської етики. (Августин Блаженний та Фома Аквінський).
- •44. Етична спадщина Сократа, Платона й Аристотеля.
- •45. Соціальні функції моралі.
- •47. Етична думка доби Просвітництва.
- •48. Поняття моральної свідомості. Моральні норми і принципи.
- •49. Проблема сенсу життя в історії етичної думки.
- •50. Добро і зло як категорії етики.
- •51. Любов як шлях творення особистості. (не дай Бог кому то попадется, это очень печальный вопрос, я не знаю что тут можно еще удалить)
- •53. Поняття свободи совісті: історія його формування та розвитку. Дружба як категорія етики. Ії зміст і цінність.
- •54. Мораль і насильство як проблема сучасної етики.
- •55. Свобода як етична проблема.
- •57) Мораль як предмет етики.
- •58) Розкрити зміст понять етос, мораль і моральність
57) Мораль як предмет етики.
Мораль как предмет этики
мораль є основним предметом етики, осмисленням якого вона займалася протягом всієї історії свого розвитку. Проте, як уже зазначалося, загальнозначущого визначення моралі не вироблено досі, що пояснюється цілим рядом причин: складністю, змістовної мінливістю, багатоаспектністю цього феномена; розходженням у методологічних установках різних напрямів етичної рефлексії і т.д. Розуміючи проблематичність будь-яких дефінітивного дослідів, все ж слід запропонувати варіант робочого визначення моралі, який може виглядати наступним чином: мораль - це особливий спосіб регуляції взаємин між людьми, заснований на розрізненні добра і зла. Зрозуміло, що таке визначення ніяк не можна вважати вичерпним, проте в якості початкової точки опори для подальшого дослідження та конкретизації воно цілком прийнятно. Доцільно знову зафіксувати "регулятивну ідею" або сенс моралі (стабілізація людської спільноти та затвердження самоцінності людини), який, ймовірно, повинен постійно бути присутнім "за кадром" структурно-функціонального аналізу цього своєрідного явища духовного буття. Крім того, необхідно ще раз застерегти, що поняття "мораль" і "моральність" вживаються в книзі як тотожні, хоча в історії етики зустрічалися спроби (там, де для цього були мовні можливості) їх розведення. Проблема специфіки моралі (дискусійна і незавершена, як більшість етичних проблем) пов'язана, в першу чергу, з такими специфічними особливостями моралі як її внеінстітуціональний характер і відсутність чіткої локалізації. Останнє, тобто свого роду "всюдисущість" моралі, її розчиненого у всіх видах людських відносин, особливо ускладнює спроби її строго наукового дослідження. Осмислення специфіки моралі передбачає також вивчення характеристик її структурних компонентів і своєрідності функціонування, що, в сукупності, дозволяє зрозуміти її унікальність.
Етика - вченням про мораль, про моральне освоєння людської дійсності. Етика не створює моралі, не вигадує норми, принципи, правила поведінки, оцінки та ідеали, а вивчає теоретично узагальнює, систематизує і намагається обґрунтувати одні норми і цінності та розкритикувати інші, вона повинна розкрити джерело походження моральних цінностей, загальну природу моралі.
Мораль представляє складну сферу духовного життя людини і суспільства, сферу духовної культури і є предметом вивчення етики, Сукупність правил і норм поведінки, якими керуються люди в своєму житті. . Ці норми передають відношення людей один до одного, колективу, суспільству в цілому. При цьому найважливішу рису морального відношення складає оцінка суспільних відносин і людської поведінки з погляду добра і зла, справедливості і несправедливості. За допомогою моральних оцінок ці відносини і поведінка людей нібито перевіряються на їхню відповідність вищим етичним цінностям, морально-ідеальному порядку. До сфери моралі відносять також самі відносини і норми поведінки людей, що отримали стійкий, загальнообов’язковий характер і утворюючі суспільні норми.