3. Українська греко-католицька церква

Спадкоємицею «Київського Володимирового християн-ства», за словами кардинала Любомира Гузара, є і греко-католицька церква. Своїм корінням вона сягає вельми скла-дного для України кінця XVI ст., коли Українська право-славна церква постала перед архіскладною дилемою: або вести нерівну боротьбу за власне існування у будь-якій формі в оточенні Римської католицької церкви, байдуже спосте-рігаючи за активним процесом колонізації українського народу; або погодитися на реформування церкви шляхом її унії з Римом, зберігши традиційний православно-візан-тійський обряд, а з ним і національну самобутність україн-ського народу. Дилему було вирішено на користь реформу-вання церкви і самозбереження українців шляхом укла-дення 1596 р. на соборі у м. Бересті (сучасна Білорусь) церковної унії (лат. ипіо -- спілка, союз) -- об'єднання Київської митрополії з католицькою церквою.

Унія церковна -- об'єднання однієї з церков православного Сходу чи її частини з Римо-католицькою церквою на засадах визнання першості Риму.

Унія ґрунтувалася на засадах визнання православною стороною верховенства папи римського та віровчення католицизму при збереженні традиційного візантійсько-слов'янського обряду, української мови богослужінь, націо-нального церковного календаря, особливостей церковної організації та традицій. Таким кроком єпископат Київ-ської митрополії прагнув, окрім вирішення загальноук-раїнських інтересів, ще й подолати глибоку внутріцерков-ну кризу, зрівняти православну церкву, що зазнавала всі-ляких утисків, із польською католицькою церквою в Польсько-Литовській державі.

Це був вибір складного, а як засвідчила подальша укра-їнська історія, й багато в чому трагічного шляху. Адже на ньому були жорстке міжконфесійне протистояння у Поль-ському сеймі і кривава боротьба за володіння церквами в українських парафіях; козацькі війни з вимогою ліквіда-ції унії й нещадні розправи Петра І з василіанами; насту-пи конфедератів з метою насадження католицизму в Укра-їні і Коліївщина, що полишила після себе мартиролог «уні-атських мучеників» у багатьох містах і селах України тощо. На цьому шляху -- яскраво виражена антиуніат-ська політика російського царату після поділів Польщі і поступове знищення греко-католицької церкви в тій час-тині України, що перебувала під владою Росії (1839 р. -- ліквідовано уніатську церкву на Волині, 1875 р. -- лікві-довано уніатську церкву на Холмщині).

Перелік прикладів обопільних кривд і жертв на цьому не закінчується. Вони викликають багато суперечливих висновків, породжують спекуляції різного ґатунку. Та як-що зважати не на вигадки й інсинуації, а на конкретні факти, то можна зробити висновок: греко-католицизм для багатьох поколінь українців став національною українсь-кою церквою. Як і православ'я стало національною церк-вою для частини колишніх греко-католиків, їх дітей та онуків, які були «охрещені» православною церквою після подій 1946 р. Інспірований тоталітарним режимом ра-дянської влади за активної участі Московської патріархії Львівський собор греко-католицької церкви 1946 р. (в якому взяло участь лише 214 священиків із 1270) заявив про «возз'єднання» з православною церквою. Відтак усі колишні греко-католицькі парафії автоматично набули ста-тусу православних. Вищі ієрархи церкви були репресо-вані, а рядове духовенство і миряни, що не погодилися з таким «автоматизмом», відправляли свої богослужіння таємно, тобто діяли нелегально. Поступово за підтримки Апостольської Столиці і зарубіжної Української католи-цької церкви у тих регіонах України, де було вкорінене уніатство (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, За-карпатська області), утворилися його підпільні структури.

Наприкінці 80-х років, з початком перебудови, рух за підновлення греко-католицької церкви в Україні набув організованого й динамічного характеру. Прискоренню її иизнання посприяла й зустріч у Римі папи Іоана Павла II і Президента СРСР Михайла Горбачова. Як наслідок, було встановлено дипломатичні відносини між Апостольською Столицею і Радянським Союзом. 30 листопада 1988 р. Ра-да у справах релігій Ради Міністрів УРСР зареєструвала громади греко-католиків Української греко-католицької церкви (УГКЦ), яка після 40-річної перерви знову набула офіційного статусу. Кількість її прихильників почала шви-дко збільшуватися, особливо в регіонах її традиційного поширення. Сьогодні вона налічує понад 5,5 млн. вірую-чих і є найбільшою східною католицькою церквою у світі. На початку 2001 р. в Україні нараховувалося вже 3240 уніатських організацій, що більше, ніж до Другої світової війни (3237 громад). Переважна більшість парафій УГКЦ функціонує у Львівській (1479), Тернопільській (745), Іва-но-Франківській (657) та Закарпатській (298) областях. Греко-католики є також у інших регіонах України. їх кіль-кість неухильно зростає. Тому у 1996 р. було створено Києво-Вишгородський екзархат УГКЦ, якому папа рим-ський доручив духовну опіку над віруючими і парафіями цієї церкви в усіх незахідних областях країни. З моменту легалізації УГКЦ відновила свою структуру, створивши 17 єпархій, 78 монастирів. Відродилися й чернечі ордени, зокрема чоловічі -- василіан, редемптористів, студитів; жі-ночі -- василіанок, йосафаток, св. Вікентія, Пресвятої ро-дини, сестер-служебниць тощо.

Церкві належить також 19 греко-католицьких єпар-хій, що діють в українській діаспорі. Це, зокрема, Переми-шльсько-Варшавська греко-католицька митрополія (Поль-ща), яка нараховує понад 100 парафій. У Західній Європі є три апостольські екзархати для українських греко-като-ликів: у Німеччині, Франції та Великобританії. Крім Єв-ропи, громади греко-католиків є у Північній та Південній Америці, Австралії, Росії тощо.

УГКЦ має понад 20 періодичних видань. Діє три видав-ництва: «Нова зоря», «Свічадо» і «Місіонер» (засноване у 1897 p.), яке протягом 90-х років видало понад600 на-йменувань книг загальним накладом понад 2,2 млн. при-мірників. З 2001 р. у видавництві «Свічадо» виходить ди-тячий журнал «Зернятко».

Церкві належить мережа духовних навчальних закла-дів. Зокрема, у Львові (митрополичому осідку) діють: хри-стиянський дитячий садочок при монастирі Сестер Сту-дійського уставу (з 1995), греко-католицький ліцей (з 1991), Львівська богословська академія (з 1994). Відновила свою діяльність у 1990 р. Львівська греко-католицька духовна семінарія Святого Духа, що була заснована ще ЗО серпня 1783 р. австрійським цісарем Иосифом II. Підтримуєть-ся давня традиція відкриття навчальних закладів при мо-настирях.

УГКЦ у своєму управлінні та організаційній діяльнос-ті керується Кодексом канонів східних церков (1991) та партикулярним правом. На Синоді єпископів у серпні 2000 р. було прийнято 156 канонів цього права. УГКЦ очолюють верховний архієпископ та Синод єпископів, до складу якого входять всі 32 єпископи.

Нинішнім верховним архієпископом УГКЦ, митропо-литом Львівським і Галицьким, єпископом Кам'янець-Подільським є кардинал Любомир Гузар. У Римі постійно перебуває апокризіарій (представник) верховного архієпис-копа -- владика Іван Хома.

Сьогодні УГКЦ бере активну участь в екуменічному русі в Україні.

Екуменічний рух -- об'єднавчий рух християнських церков.

На думку греко-католиків, кінцева мета екуменічно-го руху -- повернутися до тієї первісної єдності, в якій перебувало християнство 1000 років тому. Сучасні гре-ко-католики вважають себе послідовниками східної ві-зантійської традиції і бажають зберегти її надбання. Вод-ночас вони прагнуть, щоб в Україні була тільки одна церква, об'єднана із Вселенською. Тобто мова йде про по-єднання двох церков українського народу -- православ-ної і греко-католицької -- на засадах Київського патрі-архату.

Віруючі греко-католики переконані, що їх прагнення відповідає формулі, висловленій папою Іоаном Павлом II: православний Схід і католицький Захід -- дві легені, яки-ми повинне дихати сучасне християнство. Православний і католик, за твердженням понтифіка, не протиставні, а взаємодоповнюючі, бо ж усі католики є православними за вірою, а всі православні -- католиками за любов'ю. Візит папи римського до України, який відбувся у червні 2001 p., також пройшов під гаслом «Мостити шлях діалогу з пра-вославними братами у правді й любові». Своїм приїздом до Києва -- колиски православ'я на східнослов'янських теренах -- папа символічно закликав дві гілки христи-янства до духовного єднання, до пошуків того, що зближує їх, є спільним. Адже Христос творив свою церкву не як організацію із системою управлінських структур, а як ду-ховну спільноту учнів Євангелія.