4.2.3 Освітлення

Правильне освітлення має велике значення для здоров'я працівників та для створення безпечних умов праці, а також збільшення їх продуктивності. Сонячне світло оказує оздоровчу біологічну дію на організм, тому природне освітлення є найбільш гігієнічним.

При освітленні виробничих приміщень використовують природне і штучне висвітлення. Недолік природного світла передбачає застосування системи змішаного освітлення.

Недостатнє освітлення приводить до напруги зору, передчасної утоми і послабленню уваги. Надмірно яскраве освітлення викликає осліплення, роздратування і різь в очах. Неправильний напрямок світла на робоче місце може створити різкі тіні, відблиски і дезорієнтувати працюючого. Це може привести до професійних захворювань [24].

У приміщеннях машинного залу застосовується, як правило, бічне природне освітлення. Для загального освітлення використовуються люмінесцентні лампи.

4.2.4 Шум

При роботі оператора на нього діють різні шуми, створювані працюючими принтерами (в основному матричними), вентиляторами, встановленими в системному блоці комп'ютера, звуковими чи платами динаміками, убудованими в комп'ютер, кондиціонерами й іншим устаткуванням. Для зменшення впливу шуму на організм оператора варто застосовувати більш сучасне устаткування (заміна матричних принтерів на лазерні), а також робити своєчасну профілактику устаткування [25].

Людина, працюючи при шумі, звикає до нього, але тривала дія сильного шуму викликає загальне стомлення, може привести до погіршення слуху, а іноді і до глухоти, порушується процес травлення, відбувається зміна обсягу внутрішніх органів. Ці шкідливі наслідки шуму тим більше, ніж сильніше шум і триваліше його дія. Таким чином, шум на робочому місці не повинний перевищувати припустимих рівнів, значення яких приведені в ДСТ 12.1.003-89.

4.2.5 Метеорологічні умови

Метеорологічні умови в приміщенні лабораторії відповідають вимогам ДСТ 12.1.005-88 "Повітря робочої зони".

Людина постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. При сприятливих умовах праці характеристика метеорологічних показників у виробничих приміщеннях і на робочому місці наступна: температура від 20⁰С до 23⁰С при переважно розумовій чи легкій м'язовій роботі, припустима температура - від 19⁰С до 21⁰С. При впливі високої температури, інтенсивного теплового випромінювання можливий перегрів організму, що характеризується підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, частішанням пульсу і підвищенням частоти подиху, різкою слабістю, запамороченням, а в важких випадках - появою чи судорог теплового удару [22]. Джерелом високої температури в машинному залі являються зовнішні пристрої ЕОМ: АЦПП, дисплеї, а також погана робота кондиціонерів. Вологість повітря дуже впливає на терморегуляцію організму. Оптимальна величина відносної вологості складає 40-60%. Рух повітря в приміщеннях є важливим чинником, що впливає на теплове самопочуття людини. Швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,1 м/с.

4.3 Характеристика приміщення по пожежо- і вибухонебезпеці

Дане приміщення по пожежо- і вибухонебезпеці відноситься до категорії “Д” відповідно до ОНТП 24-86.

Пожежа ‑ це неконтрольоване горіння поза відведеним для цього вогнища. Пожежі становлять велику небезпеку для працюючих і можуть заподіяти величезний матеріальний збиток.

Ділянка ПЭВМ по пожежній небезпеці відноситься до категорії пожежонебезпечних і характеризується тим, що в приміщенні знаходяться неспалені речовини і матеріали в холодному стані.

Пожежа на виробництві може виникнути внаслідок причин неелектричного й електричного характеру.

До причин неелектричного характеру відносяться [26]:

• несправність виробничого устаткування і порушення технологічного процесу;

• халатне і необережне звертання з вогнем (паління, залишення без догляду нагрівальних приладів);

• неправильний пристрій і несправність вентиляційної системи;

• чи самозапалювання самозаймання речовин.

До причин електричного характеру відносяться:

• коротке замикання;

• перевантаження проводів;

• великий перехідний опір;

• іскріння;

• статична електрика.

Відповідно до СНіП 11-2-80 число евакуаційних виходів з будинків, приміщень повинне складати не менш двох.