111. Кодифікація радянського законодавства в Україні в 20-х роках.

У 1922 -1927 рр в Україні як і в Радянській Росії була проведена повна, широка і швидка кодифікація всіх галузей права, які стояли на захисті інтересів диктатури пролетаріату, і водночас забезпечувала певну стабільність суспільства, мали більш ліберальний режим.Кодифікація була викликана: = необхідністю систематизувати правові норми, = проблемами, суперечностями радянського законодавства, = виходом на міжнародну арену, що вимагало «цивілізованого» ставлення до державно-правових інститутів.Основним її методом була рецепція – перенесення – законодавства РСФРР, а пізніше союзного. Було створено Комісію з розгляду законодавчих проектів, на яку покладалося завдання погодження з чинним законодавством усіх проектів. Водночас в деяких випадках процес кодифікації випереджав російський (проект цивільного процесуального кодексу 1022 р. був покладений в основу аналогічного кодексу РСФРР. В Україні були прийняті Адміністративний кодекс (діяв до 1956 р.) та Кодекс законів про освіту, хоч подібні акти в інших республіках не розроблялися і були відсутні на союзному рівніВ результаті кодифікаційних робіт в Україні було створено багато кодексів та інших актів з основних галузей права: 1922 –Кримінальний. Кримінально-процесуальний кодекси, Положення про судоустрій, Цивільний кодекс, Земельний кодекс, Кодекс законів про працю, Кодекс законів про народну освіту, 1923 – Закон про ліси, 1924 –Цивільно-процесуальний, тимчасові будівельні правила 1925 Ветеринарний кодекс Виправно-трудовий 1926 – кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб 1927 Адміністративний кодекс та нові редакції Кримінального, Кримінально-процесуального кодексівУ 1929-1930 р. було видане систематизоване зібрання чинних законів УРСР у семи томах. При їх підготовці використовувалися традиційні західноєвропейські форми, але вони наповнювалися новим змістом, що проявлялося у: 1. забезпеченні в кодексах пріоритету загальнодержавних інтересів 2. надання державі права у разі потреби втручатися у врегульовані законом відносини, незважаючи на права і свободи

112. I та II Універсали Центральної Ради. Причини їх появи, зміст і значення.

Свої звернення до народу Центральна Рада, продовжуючи традиції українського національно-визвольного руху, оформляла у вигляді Універсалів. Були також постанови, ухвали, резолюції. Так, 23 червня 1917 р. Комітет (Мала Рада) Центральної Ради ухвалив текст I Універсалу Центральної Ради до українського народу, який мав конституційне значення. Цей універсал викликав негативну реакцію Тимчасового уряду і російських партій, а більшовики звинуватили Центральну Раду в “українському шовінізмі”. Відповідно до цього документа Центральна Рада фактично перебирала на себе державні функції. Було створено перший український уряд — Генеральний секретаріат. Він складався з Генеральних секретарств, які очолювали генеральні секретарі. 

Утворенням Генерального секретаріату було покладено початок процесу розмежування законодавчої і виконавчої влад. 28 червня Комітет Центральної Ради створив перший тимчасовий революційний уряд — Генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком, який водночас виконував обов’язки секретаря внутрішніх справ   Генеральний секретаріат, незважаючи на опір Тимчасового уряду, став повновладною структурою виконавчої влади в Україні. Наслідком переговорів Тимчасового уряду і Центральної Ради став компроміс: Центральна Рада зобов’язалася підтримувати уряд Петрограда, а той у свою чергу погодився визнати автономний статус України, а Центральну Раду — органом влади, не чекаючи Установчих Зборів.