§ 9.6. Ринок євровалюти

Ринок євровалюти є специфічним сектором валютного ринку. Ринок євровалюти — це ринок депозитних операцій в інозе­мній валюті за межами країни походження цієї валюти (напри­клад, депозити в доларах США розміщені у Великій Британії або Японії"). Історично цей ринок почав розвиватися в Європі, звідси і префікс «євро», але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій країні, як у Європі, так і за її межами. Проте приблизно 50% операцій ринку євровалюти припадає на Європу. Основним фі­нансовим центром цього ринку є Лондон, тут здійснюється 15% від світового обсягу операцій в евровалют.

Основною валютою є долар США: приблизно 45% угод укла­дається саме в цій валюті.

Ринок евровалют має свої специфічні риси: в цьому ринку бе­руть участь лише першокласні позичальники, мінімальна сума депозиту становить 1 млн. дол. США або еквівалент цієї суми, кредити в евровалют завжди незабезпечені, термін угод зазвичай не перевищує одного року, операції здійснюються на міжбанківському ринку депозитів та за допомогою депозитних сертифіка­тів. Довгострокове залучення та розміщення коштів у евровалю­тах здійснюється на ринку єврооблігацій.

Учасниками ринку евровалют є:

• центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку єврооблігацій;

• комерційні банки, які є головними учасниками ринку євро­валюти. Комерційні банки є активними учасниками як ринку ко­роткострокових операцій, так і ринку єврооблігацій, проте найбі-льщу активність проявляють на ринку короткострокових опе­рацій;

• приватні установи та інвестори: йдеться передусім про мультинаціональні комерційні та промислові компанії, які мають

183

у розпорядженні значні суми коштів та відіграють значну роль на фінансовому ринку.

Ринок євровалюти виник у 1950-х роках з розміщення доларо­вих депозитів у європейських банках. Низка факторів спричини­ла бурхливий розвиток цього ринку: ;;

• особливості банківського регулювання в США в 50-х та 60-х роках призвели до того, що філії американських банків у Європі':

та європейські банки могли сплачувати за доларовими депозита­ми вищі відсотки, аніж банки в США, водночас доларові кредити, що надавалися в Європі, коштували дешевше;

• надлишки коштів (здебільшого в доларах США), у країн— експортерів нафти з Близького Сходу та тих країн, що віддавали перевагу розміщенню коштів у європейських банках;

• значний попит на доларові кредити з боку урядів країн, що розвиваються;

• часткове або повне усунення більшістю країн обмежень щсь:

до руху капіталів та конверсійних операцій;

• відсутність контролю та резервних вимог щодо здійснення операцій.

Боргова криза початку 80-х років викликала значні зміни у структурі ринку евровалют. Саме в цей час ринок набуває рис, що притаманні йому сьогодні: це оптовий ринок, до участі в яко­му допускаються лише першокласні позичальники. Ринок евро­валют є більш конкурентним, ніж внутрішні фінансові ринки. Поряд з доларами США значного поширення на ньому набули операції з фунтами стерлінгів, німецькими марками, швейцарсь­кими франками та японськими єнами. Введення євро мало ство­рити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структу­ру ринку евровалют, проте значне знецінення євро проти аме­риканського долара протягом перших років існування виклика­ють сумніви щодо послаблення позицій долара США на міжна­родних фінансових ринках. Цілком можливо, однак, що ситуація зміниться в найближчі кілька років.