- •Основи організації та механізм міжнародних розрахунків розділ 1. Загальні основи організації міжнародних розрахунків
- •§ 1.1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.
- •§1.2. Роль національних і колективних валют та золота в міжнародних розрахунках
- •§ 1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод.
- •§ 1.3.1. Валюта ціни та валюта платежу
- •§1.3.2. Умови платежу
- •§ 1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення
- •Питання по темі:
- •Розділ 2. Роль банків в організащї міжнародних розрахунків
- •§ 2.1. Міжбанківські кореспондентські відносини та система міжбанківських комунікацій. Система свіфт
- •Система свіфт
- •§ 2.2. Відкриття та ведення валютних рахунків
- •§ 2.3. Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків
- •Розділ 3. Умови поставок і документи в міжнародній торгівлі Після вивчення цього розділу ви зможете:
- •§ 3.1. Характеристика зовнішньоторговельного контракту
- •§ 3.2. Умови поставок товару
- •Класифікація умов інкотермс за обов'язками продавця
- •§ 3.3. Види документів при міжнародних поставках
- •§ 3.3.1. Комерційні документи
- •§ 3.3.2. Транспортні документи
- •§ 3.3.3. Страхові документи
- •§3.3.4. Фінансові документи
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 4. Недокументарні форми розрахунків
- •§ 4.1. Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків
- •§ 4.2. Авансові платежі
- •§ 4.3. Платіж на відкритий рахунок
- •§ 4.4. Банківський переказ
- •§ 4.5. Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 5. Документарні форми розрахунків Після вивчення цього розділу ви зможете:
- •5.1. Документарний акредитив
- •§ 5.1.1. Фази акредитива
- •§ 5.1.2. Форми акредитива
- •§ 5.1.3. Види і конструкції акредитива
- •§ 5.1.4. Конструкції акредитива
- •§ 5.1.5. Відкриття акредитива
- •§ 5.1.6. Виконання акредитива
- •§ 5.1.7. Уніфіковані правила для акредитива
- •§ 5.2. Інкасо
- •§ 5.2.1. Види інкасо
- •§5.2.2. Фази документарного інкасо
- •§ 5.2.3. Узгодження умов інкасо
- •§ 5.2.4. Виписка інкасового доручення і подання документів
- •§ 5.2.5. Уніфіковані правила для інкасо (упі)
- •Розділ 6. Кредитування учасників міжнародних розрахунків
- •§ 6.1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв'язок з умовами платежу
- •§ 6.2. Кредитування імпорту
- •§ 6.2.1. Кредитування на основі векселя
- •§ 6.2.2. Кредитування на основі документарного акредитива
- •§ 6.2.3. Пряме банківське кредитування імпортера
- •§ 6.3. Кредитування експорту
- •§ 6.3.1. Короткострокове кредитування експортера
- •§ 6.3.2. Експортний факторинг та форфейтинг
- •§ 6.3.3. Експортний лізинг
- •Розділ 7. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання зобов'язань у міжнародних розрахунках
- •§ 7.1. Загальні принципи і правові основи банківської гарантії
- •§ 7.1.1. Поручительство
- •§ 7.1.2. Платіжне зобов'язання
- •§ 7.2. Дія банківських гарантій
- •§ 7.3. Видача банківських гарантій
- •§ 7.4. Використання банківської гарантії
- •§ 7.5. Типи та основні види банківських гарантій
- •§ 7.5.1. Типи банківських гарантій
- •§ 7.5.2. Види банківських гарантій
- •Валютні операції комерційних банків розділ 8. Загальні основи діяльності комерційних банків на валютних ринках
- •§ 8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України
- •§ 8.2. Види валютних операцій банків, їх ризикованість
- •§ 8.3. Інформаційне забезпечення операцій на валютних ринках
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 9. Міжбанківські депозитні операції в іноземній валюті
- •§ 9.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті
- •§ 9.2. Валютування депозитних угод
- •9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті
- •§ 9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування.
- •9.5. Депозитна позиція
- •§ 9.6. Ринок євровалюти
- •9.7. Зв'язок між процентними ставками та валютними курсами
- •10.1. Сутність, види та цілі конверсійних операцій
- •10.2. Валютні операції на умовах спот
- •10.3. Котирування валют. Курси покупця і продавця
- •10.4. Крос-курси та їх розрахунок
- •10.5. Валютна позиція
- •10.6. Практика укладання угод на ринку поточних конверсійних операцій. Ордери, що застосовуються на ринку конверсійних операцій
- •11.1. Валютні форвардні угоди
- •11.1.1. Сутність та цілі форвардних контрактів
- •11.1.3. Валютування форвардних контрактів
- •11.1.4. Контракти на ламану дату
- •11.1.5. Форвардні контракти з правом вибору дати
- •11.1.6. Форвардні крос-курси
- •11.1.7. Закриття та продовження форвардного контракту
- •11.2. Процентні форварди
- •11.2.2. Угоди за форвардними ставками
§ 7.1.2. Платіжне зобов'язання
Платіжне зобов'язання є формою гарантії, яка створює не-акцесорне, абстрактне зобов'язання щодо бенефіціара (рис. 7.2). Гарант залишається зобов'язаним навіть тоді, коли зобов'язання, яке становить основу договору, з якихось причин утрачено. Він повинен без заперечення здійснити платіж на першу вимогу. Тому він може і буде тільки перевіряти, чи правильно запитана гарантія, тобто чи виконані формальні умови згідно з текстом гарантії. Він не буде перевіряти матеріальну правомірність пред'явлення вимог за гарантією.
Така форма гарантії створює бенефіціару досить надійне правове становище. Він може вимагати негайної виплати, причому принципал або гарант не мають права заявляти протест. Тим самим бенефіціар звільняється не тільки від ризику неплатоспроможності основного боржника, а й від ризику процесуального заперечення. Це пов'язано з тим, що саме боржник (продавець, експортер) повинен вимагати назад платіж, який зроблено за гарантією, якщо він вважає, що несе відповідальність за незадовільне виконання контракту. І зовсім не кредитор (покупець, імпортер) повинен домагатися реалізації своїх вимог, які виникають із незадовільного виконання контракту. Тут, як і при акредитиві, діє принцип «спочатку платити, потім вести судовий розгляд.
§ 7.2. Дія банківських гарантій
Банк не зобов'язаний здійснювати прогарантовану ним роботу замість виконавця. Він не буде, наприклад, будувати нафтопереробний завод, якщо його принципал не в змозі це зробити. Він не вироблятиме хімічних добрив, якщо його клієнт запізнюється з поставкою. Банк платитиме, оскільки його обов'язок як гаранта, обмежується платежем, а не здійсненням невиконаної роботи.
Банківська гарантія діє як забезпечення виконання робіт потрійним чином:
-
Легітимація. Банківська гарантія є свідоцтвом здатності принципала за гарантією виконувати роботу. Оскільки банк бере на себе безвідкличне зобов'язання здійснити платіж, він повинен ретельно перевірити репутацію свого клієнта з технічного та економічного боків, його спроможність виконати ті проекти (роботи, заходи), з якими пов'язані зобов'язання, що забезпечені банківською гарантією.
-
Мотивація. Принципалу (продавцю) загрожує втрата гарантійної суми, якщо він не виконує договір (не постачає товару, не виконує роботи або не надає зазначених послуг). Це є для нього дійовим стимулом виконати зафіксоване в договорі зобов'язання самостійно, навіть якщо інтерес його до цієї угоди послаблюється.
-
Компенсація. Якщо принципал за гарантією порушує свої зобов'язання, покупець має право вимагати сплати гарантійної суми. Тим самим він повністю або частково (якщо був наданий аванс на здійснення певних робіт) компенсує фінансові наслідки порушення договору.
Банківська гарантія може виставлятися бенефіціару прямо, без авізування через його банк. Тоді в гарантійній операції беруть участь три сторони:
-
Принципал — наказодавець за гарантією, який уповноважує свій банк виставити гарантію, він же дає інструкції своєму банку щодо того, яку гарантію необхідно надати (її вигляд, сума, дата закінчення строку дії, специфічні умови тощо).
-
Гарант, або банк-гарант, — банк, який виставляє гарантію (банк принципала).
-
Бенефіціар — особа, на користь якої виставлена гарантія. Взаємовідносини сторін схематично показані на рис. 7.3.
Ця схема ясно показує, що банк-гарант надає гарантію на користь бенефіціара безпосередньо, без допомоги посередника. Такі гарантії називаються прямими гарантіями. Вони найменш вигідні бенефіціару, оскільки йому важко перевірити оригінальність гарантії без свого банку. Найбільш поширені в міжнародній торгівлі гарантії, які авізуються через банк бенефіціара. У цьому разі до операції підключається четвертий учасник, і гарантія надається бенефіціару місцевим банком за запитом банку експортера, який діє як контргарант. У такій гарантійній операції беруть участь чотири сторони:
• принципал;
• банк-гарант;
• авізуючий банк — банк, що здійснює авізування бенефіціару отриманої від банку-гаранта гарантії;
• бенефіціар.
Якщо банк-гарант і авізуючий банк не є кореспондентами, то у проведенні операції бере участь ще банк-посередник (загальний кореспондент) або кілька банків-посередників. Такі гарантії називаються непрямими.
Система дії непрямих гарантій на практиці нагадує безвідкличний документарний акредитив. Так само в операції задіяні чотири сторони, однак механізм дії гарантії зворотний: імпортер діє як принципал, коли просить свій банк відкрити акредитив у банку експортера, мета якого полягає в авізуванні клієнта-бенефіціара, з наданням і без надання свого підтвердження.
Використання непрямих гарантій уповільнює процес реалізації гарантії через присутність четвертої сторони як посередника. Крім цього, зростає також вартість операції, оскільки банк, що є гарантом, бере комісію, яку буде віднесено на рахунок експортера.
Якщо гарантію виставляє не банк принципала, а банк бенефіціара або третій банк, то банк принципала є банком-поручителем.
Слід підкреслити, що днем закінчення контргарантії має бути дата, відмінна від дня закінчення самої гарантії, щоб існувала можливість для поштових відстрочок (обмін інформації між банками). Як правило, термін контргарантії закінчується не пізніше, ніж через 15 днів після самої гарантії. В окремих випадках можливе збільшення вказаного терміну.