§ 6.3.2. Експортний факторинг та форфейтинг

При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторинг як одна з альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Він використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортний факторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних опера­цій з тривалою відстрочкою платежу.

Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодо вимоги торговельних боргів. Експортний фа­кторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку. Позитивні моменти при використанні факто­рингу відображені на рис. 6.8.

Результатом використання факторингу є можливість розши­рення обсягу торговельних угод, використання додаткового дже­рела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі зо відкритим рахунком.

Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:

• експортери можуть надавати перевагу традиційним мето­дам фінансування;

• може існувати думка, що використання факторингу є свід­ченням нестабільного фінансового стану;

• в експортерів виникає побоювання, що втручання фактори­нгової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.

Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести міся­ців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строка­ми використовують форфейтинг.

Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов'язань. Якщо факторинг вико­ристовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окре­мих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у бала­нсі в результаті продажу вимог. Позитивні риси форфейтингу ві­дображені нарис. 6.9.

Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера. Вартість фор­фейтингу складається з:

• прибутку форфейтера;

• вартості наданих грошових коштів;

• покриття від комерційного ризику;

• покриття від політичного ризику;

• покриття від валютного ризику;

• покриття процентного ризику.

Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:

• існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;

• незадоволеність кредитоспроможністю покупця;

• незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.

§ 6.3.3. Експортний лізинг

Експортний лізинг відносять до альтернативних форм креди­тування міжнародної торгівлі.

Лізинг — це кредит, що надається під основні засоби.

Число учасників лізингової угоди залежно від економічних умов може бути різним. Здебільшого у лізинговій операції беруть участь три сторони: продавець товару (експортер), лізингоотримувач (імпортер) та лізингодавець.

Лізингодавцем може бути банк або лізингова компанія (часто лізингова компанія є дочір­ньою компанією банку). При укладенні угод на великі суми кіль­кість учасників може досягати семи осіб, до числа яких входять брокерські та трастові фірми.

Лізинг дає змогу експортерові негайно і в повному обсязі отримати платіж, оскільки обладнання продається лізингодавцеві і експортер звільняється від усіх фінансових проблем, пов'язаних з цим товаром, за винятком зобов'язань за гарантійними строка­ми. Позитивні моменти використання лізингу для експортера по­казані нарис. 6.10.

Лізинг, як інструмент кредитування у сфері зовнішньоеконо­мічних відносин, є особливо вигідним тоді, коли через механізм лізингу можна отримати податкові чи митні пільги. Правовий та митні аспекти міжнародного лізингу е досить складними у зв'язку з неоднаковою інтерпретацією його у законодавстві різних країн (проте можна спостерігати тенденцію щодо уніфікації правил здійснення лізингових операцій). Слід враховувати також валют­ні ризики та ризики країни, які виникають при цій операції. Для того щоб зменшити притаманні лізингу негативні риси, лізингові компанії (банки) створюють об'єднання з лізинговими компанія­ми інших країн, які володіють правовою ситуацією у своїй країні і можуть передбачити її розвиток. Ще однією можливістю здійс­нення міжнародного лізингу є відкриття дочірньої лізингової фі­рми за кордоном.

Для міжнародного лізингу характерне залучення мобільних інвестиційних товарів (машини, технологічне обладнання). До об'єктів лізингу також відносять великі виробничі об'єкти (фаб­рики, заводи, нафтові платформи). Зауважимо, що об'єкти лізингу можуть використовуватися не тільки в країні лізингоотримувача.

Запитання для самоконтролю

І. Хто може бути кредитором зовнішньоторговельних угод?

2. Охарактеризуйте види фірмових кредитів.

3. Чим зумовлена необхідність кредитування експортерів та імпортерів?

4. У чому полягає зв'язок фірмового кредиту з банківським?

5. Назвіть методи фінансування міжнародної торгівлі.

6. Який зміст та порядок здійснення акцептної операції?

7. Який порядок здійснення акцептно-рамбурсного кредиту?

8. Який механізм використання акредитива як інструменту кре­дитування?

9. Розкрийте зміст прямого банківського кредитування експортно-імпортних операцій.

10. За яких умов можливе виникнення валютного ризику при банківському кредитуванні?

11. Які є методи короткострокового кредитування експорту?

12. Що таке акцептна кредитна лінія?

13. Розкрийте зміст факторингу як форми короткострокового кредитування експортера.

14. Розкрийте зміст форфейтингу як форми короткострокового кредитування експортера.

15. Розкрийте зміст лізингу як форми короткострокового креди­тування.