- •Основи організації та механізм міжнародних розрахунків розділ 1. Загальні основи організації міжнародних розрахунків
- •§ 1.1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.
- •§1.2. Роль національних і колективних валют та золота в міжнародних розрахунках
- •§ 1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод.
- •§ 1.3.1. Валюта ціни та валюта платежу
- •§1.3.2. Умови платежу
- •§ 1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення
- •Питання по темі:
- •Розділ 2. Роль банків в організащї міжнародних розрахунків
- •§ 2.1. Міжбанківські кореспондентські відносини та система міжбанківських комунікацій. Система свіфт
- •Система свіфт
- •§ 2.2. Відкриття та ведення валютних рахунків
- •§ 2.3. Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків
- •Розділ 3. Умови поставок і документи в міжнародній торгівлі Після вивчення цього розділу ви зможете:
- •§ 3.1. Характеристика зовнішньоторговельного контракту
- •§ 3.2. Умови поставок товару
- •Класифікація умов інкотермс за обов'язками продавця
- •§ 3.3. Види документів при міжнародних поставках
- •§ 3.3.1. Комерційні документи
- •§ 3.3.2. Транспортні документи
- •§ 3.3.3. Страхові документи
- •§3.3.4. Фінансові документи
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 4. Недокументарні форми розрахунків
- •§ 4.1. Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків
- •§ 4.2. Авансові платежі
- •§ 4.3. Платіж на відкритий рахунок
- •§ 4.4. Банківський переказ
- •§ 4.5. Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 5. Документарні форми розрахунків Після вивчення цього розділу ви зможете:
- •5.1. Документарний акредитив
- •§ 5.1.1. Фази акредитива
- •§ 5.1.2. Форми акредитива
- •§ 5.1.3. Види і конструкції акредитива
- •§ 5.1.4. Конструкції акредитива
- •§ 5.1.5. Відкриття акредитива
- •§ 5.1.6. Виконання акредитива
- •§ 5.1.7. Уніфіковані правила для акредитива
- •§ 5.2. Інкасо
- •§ 5.2.1. Види інкасо
- •§5.2.2. Фази документарного інкасо
- •§ 5.2.3. Узгодження умов інкасо
- •§ 5.2.4. Виписка інкасового доручення і подання документів
- •§ 5.2.5. Уніфіковані правила для інкасо (упі)
- •Розділ 6. Кредитування учасників міжнародних розрахунків
- •§ 6.1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв'язок з умовами платежу
- •§ 6.2. Кредитування імпорту
- •§ 6.2.1. Кредитування на основі векселя
- •§ 6.2.2. Кредитування на основі документарного акредитива
- •§ 6.2.3. Пряме банківське кредитування імпортера
- •§ 6.3. Кредитування експорту
- •§ 6.3.1. Короткострокове кредитування експортера
- •§ 6.3.2. Експортний факторинг та форфейтинг
- •§ 6.3.3. Експортний лізинг
- •Розділ 7. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання зобов'язань у міжнародних розрахунках
- •§ 7.1. Загальні принципи і правові основи банківської гарантії
- •§ 7.1.1. Поручительство
- •§ 7.1.2. Платіжне зобов'язання
- •§ 7.2. Дія банківських гарантій
- •§ 7.3. Видача банківських гарантій
- •§ 7.4. Використання банківської гарантії
- •§ 7.5. Типи та основні види банківських гарантій
- •§ 7.5.1. Типи банківських гарантій
- •§ 7.5.2. Види банківських гарантій
- •Валютні операції комерційних банків розділ 8. Загальні основи діяльності комерційних банків на валютних ринках
- •§ 8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України
- •§ 8.2. Види валютних операцій банків, їх ризикованість
- •§ 8.3. Інформаційне забезпечення операцій на валютних ринках
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 9. Міжбанківські депозитні операції в іноземній валюті
- •§ 9.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті
- •§ 9.2. Валютування депозитних угод
- •9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті
- •§ 9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування.
- •9.5. Депозитна позиція
- •§ 9.6. Ринок євровалюти
- •9.7. Зв'язок між процентними ставками та валютними курсами
- •10.1. Сутність, види та цілі конверсійних операцій
- •10.2. Валютні операції на умовах спот
- •10.3. Котирування валют. Курси покупця і продавця
- •10.4. Крос-курси та їх розрахунок
- •10.5. Валютна позиція
- •10.6. Практика укладання угод на ринку поточних конверсійних операцій. Ордери, що застосовуються на ринку конверсійних операцій
- •11.1. Валютні форвардні угоди
- •11.1.1. Сутність та цілі форвардних контрактів
- •11.1.3. Валютування форвардних контрактів
- •11.1.4. Контракти на ламану дату
- •11.1.5. Форвардні контракти з правом вибору дати
- •11.1.6. Форвардні крос-курси
- •11.1.7. Закриття та продовження форвардного контракту
- •11.2. Процентні форварди
- •11.2.2. Угоди за форвардними ставками
§ 5.1.2. Форми акредитива
У практиці міжнародних розрахунків розрізняють такі основні форми акредитива:
• відкличний;
• безвідкличний;
• непідтверджений та підтверджений;
• непокритий та покритий.
Відкличний акредитив у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом за вказівкою сторони, яка дала наказ на відкриття акредитива навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відкличний акредитив не утворює ніякого правового платіжного зобов'язання банку. Тільки тоді, коли банк-емітент або його банк-кореспондент здійснив платіж за документами, відкликання акредитива залишається без юридичної сили. Отже, відкличний акредитив не надає бенефіціару достатньої гарантії. Він ніколи не підтверджується банком-кореспондентом і може використовуватись лише у ділових відносинах між партнерами, які відомі одне одному як такі, що заслуговують на взаємну довіру.
На сучасному етапі відкличний акредитив використовується дуже рідко. Тому необхідно звертати увагу на те, щоб у дорученні на відкриття акредитива була чітко вказана його форма, бо якщо вона відсутня, то такий акредитив завжди вважається відкличним.
Безвідкличний акредитив дає бенефіціару високий ступінь гарантії того, що його поставки і послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитива. Іншими словами, безвідкличний акредитив, якщо надані документи й додержані всі його умови, є твердим зобов'язанням платежу банку-емітента. Для змінення та анулювання умов безвідкличного акредитива обов'язково необхідна згода як бенефіціара, так і відповідальних банків. Якщо продавець бажає змінити або анулювати окремі умови акредитива, то він повинен вимагати від покупця видачі відповідного доручення банку-емітентові. Без такого доручення прийняття змін, навіть часткових, не дозволяється.
Про відкриття безвідкличного акредитива бенефіціару повідомляється через банк-кореспондент. Останньому банк-емітент, який виконує акредитив, може лише доручити авізувати акредитив бенефіціара або підтвердити його. З точки зору додаткових зобов'язань безвідкличні акредитиви поділяються на підтверджені та непідтверджені.
При безвідкличному непідтвердженому акредитиві банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитива. У цьому разі він не бере ніякого власного зобов'язання щодо платежу і, таким чином, не зобов'язаний його проводити по документах, які надані бенефіціаром, за свій рахунок.
Оскільки бенефіціар може розраховувати виключно на банк-емітент за кордоном, то він погодиться на безвідкличний непідтверджений акредитив лише в тому разі, якщо політичний ризик і ризик переказування коштів незначні. Якщо банк-кореспондент може покладатися на добрі стосунки з банком, що відкрив акредитив, а також стабільну політичну й економічну ситуацію, то він, як правило, здійснює платіж за документами без підтвердження з метою швидкого проведення операції в інтересах клієнта.
При безвідкличному підтвердженому акредитиві банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив. Тим самим він зобов'язується здійснити платіж за документами, відповідними акредитиву і поданими в строк. Отже, у цьому разі бенефіціар поряд з зобов'язанням банку, що відкрив акредитив, має юридично рівноцінне і самостійне зобов'язання банку-кореспондента здійснити платіж. Тому ступінь забезпечення платежу для нього істотно збільшується. Оскільки здебільшого такий акредитив підтверджується банком у країні експортера, політичний ризик і ризик переказування коштів виключаються. У разі виникнення суперечностей між контрагентами місцезнаходження підтверджуючого банку вважається місцем судовиробництва, де використовується місцеве право. При непідтвердженому акредитиві визначальним моментом для вибору місця судовиробництва е місцезнаходження банку, що відкрив акредитив.
Банк-кореспондент завжди може знайти багато причин щодо відхилення доручення на підтвердження акредитива. Тому українським експортерам слід рекомендувати перед укладенням угоди й остаточним підписанням контракту консультуватися в банку з приводу, чи буде останній підтверджувати акредитив тієї або іншої країни, що відкривається тим або іншим банком, і на яких умовах. У такий спосіб можна запобігти неприємним ситуаціям для всіх сторін.
У міжнародній практиці розрахунків безвідкличний, підтверджений власним банком акредитив надає найбільші гарантії експортеру. Валютний ризик, що залишається і після гарантій, може бути застрахований форвардними, ф'ючерсними й опціонними контрактами тоді, коли відомий строк надходження платежу. Якщо дату платежу не визначено з самого початку, то банки, які проводять валютні операції клієнта, можуть запропонувати інші можливості страхування валютних ризиків, наприклад, конвертувати відповідну суму у валюту платежу та зарахувати її на депозит.
Документарні акредитиви можуть бути покритими і непокритими.
Непокритими вважаються такі акредитиви, які підтверджуються банками без попередньо зарезервованих ними коштів клієнтів на своїх рахунках для оплати товару (послуги) за акредитивом. Такі акредитиви використовуються тоді, коли банки довіряють один одному та своїм клієнтам, а ризики, пов'язані з переказуванням коштів, мінімальні.
Покритими вважаються акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття), що належать імпортеру, на суму акредитива на термін дії зобов'язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для платежів за акредитивом. Покриття може надаватися кількома способами:
-
кредитуванням на суму акредитива кореспондентського рахунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку;
-
наданням виконуючому банку права списати всю суму акредитива з рахунку банку-емітента, що ведеться в ньому;
-
відкриттям банком-емітентом страхових депозитів або депозитів покриття у виконуючому банку.
Використання покриття призводить до фактичного заморо-ження коштів імпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів за ним. Але такий акредитив має найвищий ступінь гарантії оплати укладеного контракту. В акредитиві, що відкривається банком, має бути чітко вказано, яким способом (з покриттям чи без нього) він виконується.