- •1. Предмет і методи мікроекономіки. Суб'єкти і об'єкти мікроекономічних досліджень.
- •30.Ринкова рівновага, ціна споживача, ціна виробника.
- •2. Попит і фактори ща на нього впливають. Закон попиту. Еластичність попиту
- •3 .Пропозиція і фактори, що її визначають. Закон пропозиції. Еластичність пропозиції.
- •4. Ринкова рівновага. Зміни у стані рівноваги
- •5. Кардиналістська теорія поведінки споживача. Правило максимізації корисності. Ак(5)
- •6. Ординалістська теорія поведінки споживача, рівновага споживача і її графічна інтерпретація.
- •7.Бюджетне обмеження. Вплив ціни і доходу на бюджетну лінію.
- •8. Криві байдужості, правила їх побудови і властивості
- •9. Поняття виробничої функції. Гранична норма технологічної заміни.
- •10. Витрати у короткостроковому періоді. Закон спадної віддачі змінного ресурсу.
- •13. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді
- •11. Витрати у довгостроковому періоді. Лінія розвитку фірми. Ефект масштабу виробництва.
- •12.Мінімізація збитків, закриття підприємства в короткостроковому періоді.
- •14. Поведінка фірми щодо ціни і випуску продукції на олігополістичному ринку. Ак(14)
- •15. Визначення ціни та обсягів виробництва монополістом (чиста монополія).
- •16.Визначення ціни та обсягів виробництва при монополістичній конкуренції.
- •1 7.Попит на фактори виробництва. Правило оптимального співвідношення ресурсів
- •18. Пропонування і рівновага на ринку праці.
- •19. Рівноважна заробітна плата на конкурентному ринку праці.
- •21,Ринок капіталу, ціна капітального активу.
- •22. Ринок землі. Визначення ціни землі
- •23. Прибуток як мета підприємництва. Теорія і практика обчислення величини прибутку. Ак(23)
- •25.Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
- •26. Оптимальний вибір і заміна доходу споживача. Крива «доход-споживання».
- •27. Оптимальний вибір і заміна ціни. Крива «ціна-споживання».
- •28. Поняття корисності. Загальна та гранична корисність. Закон спадної граничної корисності.
1. Предмет і методи мікроекономіки. Суб'єкти і об'єкти мікроекономічних досліджень.
Мікроекономіка являється складовою сучасної економічної теорії поряд з макроекономікою.
З економічної теорії відомо, що мікро- і макроекономіка виділяється як різні рівні вивчення ек. явищ та процесі. Якщо макроек-ка розглядає ці процеси з точки зору суспільного господарства взагалі, то мікроек-ка вивчає їх з позиції окремого економічного суб’єкту, або окремих господарюючих одиниць.
В якості суб’єктів мікроек. сис-ми виділяють:
домогосподарста;
окремі підприємства або фірми;
державу;
Головними суб’єктами виступають домові господарства та окремі п-ва. Мікроек-ка вивчає поведінку індивідуальних господарюючих суб’єктів в різних ринкових структурах, таким чином об’єктом вивчення мікроек-ки виступає саме поведінка мікроекономічних суб’єктів в процесі розробки, прийняття і реалізації ек. рішень.
Методи мікроек-ки:
Деякі автори методи мікроек-ки трактують як сукупність різноманітних прийомів і засобів, які використовуються мікроекономічними дослідженнями. Найбільш прийнятними з точки зору методології мікроек-ки слід вважати використання в процесі досліджень сукупності загально наукових та специфічних або спеціальних методів досліджень. З числа загальнонаукових методів використовуємих в процесі дослідження ек. явищ і процесів слід відзначити методи індукції та дедукції, аналізу та синтезу, метод наукового абстрагування і т.п. поряд з загальнонауковими методами в мікроекономіці застосовуються такі специфічні методи як:
- статистичний;
- метод ек. аналізу;
- Функціонально-вартісного аналізу;
- економіко-математичні методи;
і різноманітні (графічні, аналітичні) та інші ек.-мат. моделі.
Будь яка ек. модель являє собою наближене відтворення того чи іншого ек. явища або процесу.
Модель – спрощене відображення реальної дійсності, яке відтворює основні найбільш суттєві риси досліджуваного об’єкту, завдяки цьому за допомогою моделей вдається отримати доволі суттєві результати, які дозволяють об’єктивно оцінювати відтворюваний процес або явище.
30.Ринкова рівновага, ціна споживача, ціна виробника.
Ринкова рівновага розглядається як результат взаємодії попиту й пропозиції. Ця рівновага являє собою стан ринку коли Qs=Qd. Встановлюється така ситуація як результат взаємодії попиту і пропозиції.
Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.
Рівновага окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою. Її умовою є: QD=QS.
Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну (рис. 2.7). Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.