21,Ринок капіталу, ціна капітального активу.

^{Ринок капіталу – це ринок, чи група пов’язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов’язані між собою, через те що для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій. Тому, для спрощення можна вважати, що існує один ринок.}

^Р

E

r

r_e

0

K_e K

D_k S_k

озглянемо спрощену модель ринку капіталу, а саме модель ринку позичкових коштів.

^{Учасниками цього ринку є фірми, які формують інвестиційний попит на позичкові кошти Dk, що необхідні для створення нового капіталу, а також домогосподарства, які формують пропозицію позичкових коштів Sk, тобто пропозицію фінансових ресурсів за рахунок власних заощаджень. На цьому ринку (який розглядається лише в умовах повної конкуренції) утворюється ринкова процентна ставка re як рівноважна ціна позичкових коштів та рівноважний обсяг позичкових коштів Ke.}

^{Ціна капітального активу – це сума грошей, за яку одиниця капіталу може бути куплена або продана у кожний даний момент. Вона включає сучасну цінність потоку майбутніх платежів, отриманих власником за весь період використання даного активу.}

22. Ринок землі. Визначення ціни землі

^{Особливості функціонуванняринку землі пов’язані з тим, що загальні обсяги її пропонування не можна змінити. Пропонування землі абсолютно нееластичне, тому ціна землі залежить лише відзмін у попиті на неї (рис. 11.11). Доход, одержаний від здачі землі в оренду, має рентну природу.}

^{Земельна рента – це регулярно одержуваний землевласником надлишковий доход, не пов’язаний з підприємницькою діяльністю. З точки зору орендарів – це необхідні витрати, які утримують дані ділянки землі від їх альтернативного використання.}

^{Ціна землі як безстрокового активу – це капіталізована земельна рента:. Ділянка продається за таку суму, яка у разі її альтернативного використання принесе доход, рівний земельній ренті.}

23. Прибуток як мета підприємництва. Теорія і практика обчислення величини прибутку. Ак(23)

^{Підприємство може розглядатись як ринково-виробнича система так як одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і споживач цих ресурсів в процесі виробництва так і виробник, а також продавець виробленої продукції на ринку товарів та послуг.}

^{Мікроекономіка оперує узагальненим поняттям підприємства, тобто без врахування його специфічної організаторсько-правової форми. Модель поведінки підприємства будується за загальними принципами мікроекономічного моделювання. В якост мети підприємства розглядається одержання максимального прибутку за певний період часу. Обмеженням при такому моделюванні виступають: 1). продуктивність факторів виробництва, 2). витрати виробництва, 3). ціна продукції та попит на неї. Вибір рішення стосовно обсягу випуску продукції залежить від ринкової структури в умовах якої господарює підприємство. Модель підприємства базується на припущені раціональної її поведінки. Головна мета власника – максимізація вигоди (прибуток за певний період часу), визначає всі рішення фірми відносно того, що виробляти, яким чином і для кого. Таким чином всі рішення підприємства підпорядковуються досягненню неї головної мети.}

^{В загальному виразі сума прибутку за період як правило визначається різницею між виручкою від реалізованої продукції і загальними витратами виробництва. Обчислення загального виторгу від реалізації здійснюється за схемою: P*Q(випущена і реалізована). Стосовно обчислення витрат виробництва, їх обчислення пов’язане як з теоретичними так і практичними труднощами. Так як в першому та другому випадках до витрат виробництва можуть бути віднесені різні складові. Для підприємства на перше місце ставиться пошук шляхів максимізувати прибуток, що відбувається шляхом оптимізації процесу виробництва. Виробництво розглядається як процес перетворення ресурсів у вироблену продукцію.}