Модуль № 3. Міжнародні кредитно-розрахункові операції в системі міжнародної торгівлі, мінімізація ризиків, пов’язаних з валютними операціями.

Змістовний модуль № 1. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій банку; валютні рахунки в системі міжнародних розрахунків; розрахунки в системі міжнародної торгівлі.

Організація міжнародних розрахункових операцій банку

4.1. Організація міжнародних розрахунків за допомогою інкасо.

4.2. Організація міжнародних розрахунків за допомогою акредитиву.

4.3. Засоби здійснення міжнародних платежів.

4.4. Способи здійснення міжнародних платежів.

4.1. Організація міжнародних розрахунків за допомогою інкасо.

Загальна характеристика міжнародного інкасо.

Найважливіша мета експортера зберегти товаророзпорядчі документи до того часу, доки імпортер не заплатить за товар, або не надасть певні гарантії оплати в майбутньому. Інкасо, здійснюване за ініціативою банку (пряме іноземне інкасо), дозволить, залежно від своєї структури, задовольнити цю мету. Однак, ступінь захищеності, який допускається експортером, залежить від умов інкасо.

Інкасо може бути визначене як отримання, передача та представлення для платежу векселя (чи іншого фінансового документа) інкасуючим банком для клієнта та наступне направлення грошових коштів на рахунок цього клієнта.

Інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних інструкцій з метою:

• одержання акцепту (або платежу);

• надання комерційних документів напроти акцепту (або напроти платежу).

Послідовність дій при проведенні операцій з інкасо проти документів у вигляді спрощеної конструкції наведена на рис. 4.1:

1. Укладення договору між покупцем і продавцем.

2. Відправка товару.

3. Направлення документів /інкасового доручення/.

4. Відправка документів вітчизняним банком у іноземний банк.

5. Вручення документів покупцю напроти платежу і т.д.

6. Платіж вітчизняному банку іноземним банком.

7. Виплата продавцю /експортеру/ вітчизняним банком.

Згідно з інкасо, експортер дає доручення банку в своїй країні (банку-ремітенту) відправити документи банку в країні імпортера (інкасуючому банку). Інкасуючий банк, в свою чергу, подає свої документи імпортеру і відповідно особливих інструкцій отримує від імпортера або оплату за пред’явленням, або акцепт термінової тратти (торговельний акцепт), яку виписав експортер на ім’я імпортера. «Акцепт» припускає, що імпортер бере на себе зобов’язання здійснити платіж після закінчення строку термінової тратти, яку виписано на його ім’я та ним акцептованої.

Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується в основному пересилкою і наданням документів напроти оплати чи акцепту, але без власного зобов’язання виконати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов’язків по інкасо.

Правові основи здійснення інкасових розрахунків.

Стандартні міжнародні правила, що визначають роль і відповідальність банків у процесах інкасування та регулюють правила проведення інкасових операцій, сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) та надруковані в Уніфікованих правилах по інкасо (УПІ) (публікація № 522, редакція 1995 р.).

Рис. 4.1. Схема здійснення платежів за допомогою інкасо проти документів

Практично всі банки світу дотримуються Уніфікованих правил по інкасо, які зручні тим, що дають однакове тлумачення термінів і питань, що виникають у практиці розрахунків по інкасо.

УПІ регулюють основні правила та обов’язки банків, а також їх відповідальність, з прийняттям інкасового доручення. Банк-ремітент відповідає за те, щоб вказівки його довірителя були передані інкасуючому банку. Відповідальний він і за можливі помилки. Банки не беруть на себе платіжних зобов’язань і не можуть відповідати за наслідки форс-мажорних обставин, затримки або втрати під час передачі інформації чи документів, якщо вони не винні у цьому самі.

Типи інкасо.

Існують такі типи інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо — інкасо, в якому задіяні лише «фінансові» документи.

До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек .

Найпоширенішим документом є тратта. Згідно з чистим інкасо, комерційні (транспортні) документи, які відносяться до тратти, можуть бути передані і відправлені безпосередньо імпортеру, минаючи банк. Коли коносамент або транспортний документ передається безпосередньо імпортеру, імпортер стає власником товаророзпорядчих документів. Такі транспортні документи називають такими, що «безпосередньо передаються». Індосамент перевізника або банка-ремітента (інкасуючого банка) в таких випадках не обов’язковий. В цьому випадку імпортер стає власником товарів до оплати або акцепту тратти шляхом оплати транспортній компанії фрахту (якщо фрахт сплачує покупець) і відповідних витрат. Таким чином, роль банку експортера (банку-ремітента) полягає лише в пересиланні тратти інкасуючому банку для оплати або акцепту.

Документарне інкасо. Документарне інкасо передбачає надсилання разом із фінансовими «комерційних» (транспортних) документів.

Види і кількість примірників документів мають визначатись вимогами країни-імпортера. Якщо ці дані відсутні у зовнішньоторговому контракті, то експортер повинен завчасно з’ясувати ці питання у консульському представництві країни-імпортера.

До таких документів можуть належати:

• Термінова тратта або тратта на пред’явника.

• Коносамент або інший транспортний документ.

• Комерційні рахунки-фактури або інвойс.

• Свідоцтво про походження.

• Страхові поліси або сертифікати тощо.

За наявності у українського банка відповідної валютної (генеральної) ліцензії і при здійсненні ним самостійної роботи по інкасо перевірений комплект наданих документів направляється інкасуючому банку разом з першим примірником інкасового доручення.

Згідно з документарним інкасо банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи та свої інструкції із вказівками щодо стягнення інкасо, на які є запит експортера до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають строки та умови видачі документів імпортерові. Імпортер отримує документи тільки після виконання особливих умов. Порівняно з чистим інкасо, при використанні документарного інкасо експортер менш ризикує, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене. Товаророзпорядчі документи є захищеними, коли оригінальні копії коносаменту або транспортного документу відправляють інкасуючому банку або передають за його вимогою. Після виконання імпортером усіх умов, інкасуючий банк передає коносамент імпортеру.

Фази та сторони-учасники документарного інкасо.

За документарного інкасо банк бере на себе зобов’язання щодо отримання суми для продавця (довірителя) проти передачі документів.

Документарне інкасо призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, не страхувавши ризик акредитивом. Порівняно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо безпечніше, оскільки воно перешкоджає покупцеві отримати у власність товари, не оплативши їх, чи не акцептувавши вексель. В такому випадку банки не беруть на себе зобов’язань щодо здійснення платежу. Але документарне інкасо звільняє продавця від адміністративних робіт, та дозволяє йому мати вигоду, пов’язану з використанням міжбанківської мережі. Завдяки меншій формальній суворості ця послуга пов’язана з меншими витратами і гнучкіша порівняно з акредитивом. Враховуючи, що продавець при документарному інкасо на момент відвантаження товару ще не може бути впевненим, що покупець здійснить платіж, документарне інкасо вигідне, якщо:

• продавець, спираючись на добрі ділові відносини, може розраховувати на платоспроможність покупця та готовність до платежу;

• політичні, економічні та правові умови країни-імпортера є стабільними;

• країна-одержувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль), або вона надала необхідний дозвіл.

Якщо оплата здійснюється у формі документарного інкасо, то, як правило, в цьому беруть участь чотири сторони:

Трасант (експортер) — клієнт, який доручає інкасо за своєю траттою та комерційними документами банку в своїй країні. Трасанта також називають принципалом, тобто одержувачем коштів.

Банк-ремітент — банк, обраний експортером для пересилання документів в країну імпортера з метою здійснення інкасо через інкасуючий банк.

Інкасуючий банк (на відміну від банку-ремітента) — будь-який банк, який займається обробкою інкасо. Він надає імпортерові тратту та комерційні документи напроти отримання платежу чи акцепту. Здебільшого інкасуючий банк призначається експортером на засадах пріоритетної угоди з імпортером і є банком імпортера. Як альтернативу банк-ремітент обирає своє відділення, аффілійовану компанію або кореспондента в місті (країні) імпортера.

Трасат (імпортер) — сторона, якій надають документи відповідно до інструкції. Банк-ремітент готує інструкції на підставі доручень, отриманих від експортера, які описують строки та умови, за яких інкасуючий банк повинен видати документи імпортеру. Грунтуються вони на попередній домовленості між імпортером та експортером.

Від першого контакту між продавцем та покупцем до повної реалізації угоди доводиться здійснити немало операцій, які узагальнено складають три фази (рис.4.2):