Розділ III. Дизайн одягу. Тема № 1. Костюм як об’єкт дизайну. План.

1. Дизайн у сучасному світі.

2. Неотехнологічний дизайн.

3. Регіональний дизайн.

4. «Екологічне проектування» одягу.

Дизайн в сучасному світі

У зв'язку з розвитком промислового способу виготовлення речей і масовим споживанням виникає принципово нова сфера творчості – дизайн. Спочатку він не претендував на провідну роль у матеріальному світі, який оточує людину, а виступав як посередник між машинним виробництвом і масовим споживанням, приділяючи увагу головним чином узагальненим уніфікованим характеристиками споживача, так як цього потребував промисловий спосіб виготовлення і тиражування виробів.

У сучасному світі, коли промисловий техносвіт проникає в побут і в інші сфери людської діяльності, перебудовує їх відповідно з притаманними йому формами буття, роль дизайну настільки зросла, що деякі теоретики розглядають його як нову форму проявлення мистецтва в сучасних умовах.

Слово «дизайн» походить від англійського «design» - проектувати, креслити, задумувати. Під дизайном розуміють художнє проектування предметів – матеріальних об'єктів, - проектування естетичного образу споживчих виробів, виготовлених промисловим способом.

Сьогодні промисловість виробляє практично все, що нас оточує, всю сукупність навколишніх нас предметів та їх комплексів, тобто все наше предметне середовище, в якому ми живемо і яке використовуємо для організації функціональних процесів життєдіяльності і задоволення своїх матеріальних і духовних потреб. Всі ці предмети матеріального середовища проживання людини, які допомагають організації побуту, праці і спілкуванню людей, за умови їх художнього рішення стають витворами мистецтва, тому що весь цей світ побутових речей, предмети, створені людиною, повинні бути не тільки максимально зручними для виконання свого безпосереднього призначення, але й одночасно мати приємний для ока зовнішній вигляд. Завдання дизайну полягає в тому, щоб зробити навколишні нас предмети красивими і зручними в використанні, технічно доцільними.

Отже, дизайн можна сміливо віднести до форм мистецтва, однак його функції не обмежуються лише естетичним оформленням промислових виробів. Його функції досить різноманітні в сучасному світі, але перш ніж говорити про весь комплекс завдань, які виконуються дизайном, розглянемо його ставлення до мистецтва.

Поняття мистецтва об'єднує в собі музику і пов'язаний з нею вокал і танець, театр і кіно, цирк, а також пластичні види мистецтв, тобто просторові, предметні. Твори пластичних видів мистецтв існують у просторі, не змінюючись і не розвиваючись у часі. Ми сприймаємо їх через зір.

Всі види пластичних мистецтв - це живопис: станковий (картини, написані фарбами) і монументальний (розпис, фрески, мозаїка і т. д.); скульптура: станкова (не залежить від навколишнього середовища) і монументальна (пам'ятники, монументи, архітектурні прикраси і т. д.); графіка: станкова (картини), прикладна (марки, листівки, етикетки та ін..), книжкова (обкладинки, ілюстрації і т. д.) і плакатна. У творах образотворчого мистецтва відображається реальний світ, що оточує нас, переломлений через свідомість художника.

До архітектонічних мистецтв відносяться архітектура, декоративно-прикладне мистецтво та дизайн. Твори архітектонічного мистецтва не відображають напряму навколишній світ, а служать створенню матеріально-предметного середовища проживання людини.

Серед всіх видів мистецтв дизайн є наймолодшим - він виник в Х1Х-ХХ століттях у сфері промисловості у зв'язку з розвитком масового виробництва. І проникаючи в культуру людини як принципово нова сфера творчості, спочатку він виявляв такі якості, як можливість машинного виробництва виробів, раціональність, науковість, уніфікованість і т. д., чим дуже відрізнявся від традиційно-художньої творчості.

Розвиток машинного виробництва, впровадження автоматики у виробничий процес виготовлення предметів широкого споживання зумовив швидке впровадження дизайну в предметно-просторове середовище.

У той же час масовий споживач продукції промислового виробництва пред'явив свої вимоги до випускаємих виробів, бажаючи купувати товари не тільки гарні, зручні, але і ті, що відповідають його смакам і запитам. Таким чином, становлення дизайну визначили два зовнішніх фактори: машинне виробництво і масовий споживач.

Невеликий екскурс в історію дизайну показує, що його розвиток і впровадження в сферу діяльності людини проходило непросто і не так швидко, як може показатися сучасній людині,

Людина завжди прагнула зробити гарним всі необхідні їй речі - одяг, житло, посуд, знаряддя виробництва. Аж до кінця середніх століть, поки предмети споживання виготовлялися виключно за допомогою ручної праці, ремісник поєднував у своїй особі одночасно і художника, і техніка, і винахідника. Основною властивістю будь якого ремесла на протязі багатьох століть залишалося поєднання краси з утилітарними якостями.

Єдність краси і користі порушилося, коли на зміну ремісничому виробництву стало приходити машинне. Вироби стали втрачати свої естетичні якості через особливості нових машинних технологій. Спочатку вважалося, що поєднання гарного з корисним суперечить суті машинного виробництва.

Якщо простежити за еволюцією зовнішньої форми будь-якого виробу, можна відмітити, що у різних виробів еволюція форми протікала по-різному. Вироби, функції яких сторіччями залишалися незмінними, майже не змінили свою форму. Форма виробів, що виникли в результаті розвитку науки і техніки, еволюціонувала під впливом як науки і техніки, так і багатьох інших чинників - історичних, соціально-економічних, політичних, психологічних.

З середини XIX століття, прагнучи облагородити машинну продукцію і примирити її з мистецтвом, звертаються за допомогою до «нових стилів», які виникли в результаті оновлення та механічного з'єднання різних стилів колишніх епох, - еклектики. Еклектичних прикрас у вигляді металевих візерунків, густо накладених на дерев'яний футляр, не уникли навіть перші телефони.

У XIX столітті еклектика процвітала в масових виробах народного споживання, в транспортному машинобудуванні. А от у загальному машинобудуванні і, зокрема, станкобудуванні питаннями зовнішнього вигляду продукції, її привабливості не займаються. У кінці XIX і на початку XX століття машини випускаються в тому вигляді, в якому вони вийшли з рук винахідника. Першим, хто поставив питання про форму машини, був теоретик машинобудування Франц Рело (1829-1905), який затверджує, що машина повинна бути гарною. Виявляючи і систематизуючи найбільш загальні закони і правила формоутворення, велику увагу він приділяв ритму і пропорціональності, які, за його переконанням, закладені в природі і натурі людини і притаманні всім людським витворам – від мистецтв до машин.

Проти еклектики в зовнішньому вигляді випускаємої промисловістю продукції виступив англієць Джон Рескін (1819-1900). Пов'язуючи з машинами загибель мистецтва, а з загибеллю мистецтва - неминучий крах добра і краси в людині, він висунув концепцію органічного зв'язку між красою і користю.

Ідеї Рескіна підтримав Вільям Моріс (1834-1896), який очолив в 50-ті роки XIX століття в Англії великий рух європейської художньої промисловості. Він теоретично і практично розробив естетику промислової речі.

До кінця XIX сторіччя з'являється багатосерійне промислове виробництво. В побут входять електричні лампи, телефони, трамваї і перебудовують його на новий лад. В цей час ще переважала недовіра до естетичних можливостей масового виробництва.

Першою спробою налагодити контакт між мистецтвом і технікою, творчістю художника і промисловим виробництвом з'явився модерн. І хоча представники модерну маскували предмети промислового виробництва до невпізнання, змінюючи їх зовнішність незалежно від їх технічних функцій, модерн все ж зіграв позитивну роль у розвитку прикладного мистецтва.

На початку XX століття спостерігається нестримний прогрес техніки, впровадження її в усі сфери людської діяльності, що зажадало грунтовного перегляду естетичної оцінки технічної форми.

До початку 20-х років XX століття одночасно в різних країнах виникає конструктивізм, який стверджує естетичну значущість технічної форми. Конструктивісти намагалися довести, що технологічно і функціонально виправдана конструкція вже має вищу художню якість і цілком може задовольнити естетичні потреби сучасної людини, для якої характерний утилітаризм в підході до всіх явищ дійсности. З цього часу художник ставав повноправним учасником процесу створення нових речей, і можна говорити про затвердження дизайну як художнього проектування утилітарних речей, машин і механізмів.

Подальший розвиток науки і техніки, поява і становлення таких наук, як кібернетика, біофізика, біохімія, космічна біологія, інженерна психологія, визвав до життя в кінці 50-х років XX сторіччя нове науковий напрям, основу якого складають дослідження з моделювання різних систем. Цей науковий напрямок одержав назву «біоніка» (від грец. «bion» - «елемент життя»). Біоніка - це наука про використання знань про конструкції і форми, принципи і технологічні процеси живої природи в техніці і будівництві.

Правомірність біодизайну зумовлюється не тільки біологічною і технічною єдністю людства і навколишнього світу, а й особливостями людського познання, тому що формування людського розуму походить у великій мірі під впливом процесів, які відбуваються в природі.

Сьогодні вже неможливо знайти таку область діяльності людини, яка в тій чи іншій мірі не була б пов'язана з біонікою.

Отже, дизайн удосконалювався і поширювався, і сьогодні можна вже говорити про те, що дизайн відповідає за все предметно-просторове середовище людини.

В наш час розрізняють дизайн промисловий, який займається проектуванням промислових виробів, машин, побутової техніки, меблів; інтер'єрний, проектуючий внутрішній вигляд громадських і житлових приміщень; графічний, який створює фірмові знаки, логотипи, упаковку, рекламну продукцію і т. д.; костюмний, який проектує сучасний модний одяг.

Як бачимо, об'єктами дизайну є утилітарні речі, які мають практичне значення і крім естетичної функції виконують велику кількість інших функцій, причому краса речей обумовлена практичними вимогами. Тому можна помітити, що у дизайні багато спільного з прикладним мистецтвом, творами якого є речі, які, крім естетичної, щє мають і практичні функції (наприклад, прикраси, коври, посуд). Костюм також розглядають як предмет прикладного мистецтва, тому що в ньому, як і у всіх витворах прикладного мистецтва, об'єднані матеріально-практичні та художньо-естетичні характеристики.

Однак є і відмінності між дизайном і прикладним мистецтвом. Якщо в прикладному мистецтві створюється художній варіант вже існуючого типу виробу чи естетично оформляється річ після того, як інженер сконструює її функціонально-технічну форму, то в дизайні вирішується комплекс проблем, пов'язаних з проектуванням нових зразків речей, зі створенням нових функцій речей або зі створенням принципово нових речей. Дизайнер працює разом з конструктором або самостійно розробляє конструктивне рішення нової речі. Отже, дизайн як елемент проектної культури, динамічної, спрямованої в майбутнє, орієнтований на рішення нових завдань, продиктованих реальними потребами людини і суспільства.

Як форма творчості, дизайн є, безумовно, інноваційною діяльністю. Завдяки дизайну сучасна промисловість стає областю, де можуть взаємодіяти наука і мистецтво. Дизайн в єдиний вузол пов'язує художню, науково-технічну та індустріально-технологічну культури, забезпечуючи, таким чином, цілісність сучасної цивілізації.

В залежності від виконуваних функцій безліч об'єктів, що створюються людиною для своїх потреб, можна розділити на три групи. У першу слід віднести об'єкти, що володіють так званими «фізичними функціями», що дозволяють людині за допомогою цих об'єктів взаємодіяти з навколишнім світом. До них відносяться знаряддя виробництва, інструменти, прилади та установки для наукових досліджень, засоби транспорту та зв'язку і т. д.

У другу групу можна об'єднати всі об'єкти з комунікативними функціями, що слугують засобом спілкування між людьми. Ці об'єкти через знакові системи передають інформацію. Сюди відносяться всі двох- і трьохмірні зображення, книги, емблеми, кодові позначення і т. д.

Третя група об'єднує предмети, здатні одночасно і паралельно виконувати дві основні функції - фізичну і знакову. До цієї групи належать предмети побутового вжитку (одяг, меблі, посуд і т. д.), у яких фізичні та знакові функції і пов'язані з ним властивості є однаковою мірою цільовими, тому що вони постійно і безпосередньо залучаються до процесів спілкування людини, виконуючи в той же час свої фізичні функції, пов'язані з їх призначенням.

Зазвичай при виборі з ряду однотипних виробів першої групи об'єктів люди віддають перевагу тому, який найкращим чином виконує свої фізичні функції, навіть якщо він поступається іншим за зовнішнім виглядом. Майже так само люди роблять і з предметами другої групи, тому що в них важлива саме комунікативна функція. Тут люди віддають перевагу тому предмету, який має більш вичерпну інформацію. Для об'єктів третьої групи, які поєднують фізичні та знакові функції, вибір не такий однозначний. Сьогодні, коли технічний прогрес забезпечує високу якість реалізації фізичних функцій побутових предметів, на перший план виступають знакові функції. Вони набувають більшу вагомість при виборі між однотипними виробами, однаково добре виконуючими свої фізичні функції. Так, наприклад, купуючи предмети домашнього ужитку, люди віддають перевагу виробам, у яких зовнішній вигляд, колір, фактура і інші властивості сприймаються, оцінюються ними як привабливі, виразні, красиві, витончені, елегантні, оригінальні, відповідають загальному стилю інших речей побутового оточення як підходять їх статі, віку, національній, соціальній та культурній приналежності.

В сучасному світі дизайн як особливий вид мистецтва, що перетворює промислові вироби, речі вжитку людини в явища культури, відіграє важливу роль в житті суспільства. Він здійснює безпосередній зв'язок виробництва і споживання через торгівлю. При цьому він регулює покупецьку активність масового споживача, координуючи взаємодію попиту і пропозиції.

Умовою продажу нового товару стає символіка предметів і предметних форм, що перетворює товар у носія певних соціо-культурних значень. Купуючи товар, що несе символ певного статусу, покупець вільно чи мимоволі набуває престижу торгової марки, стильності, модності, як би долучаючись до тих, хто ним володіє, а не тільки річ для задоволення своєї потреби.

Таким чином, беручи участь в маркетингу, дизайн стає однією з форм масової комунікації між споживачем і виробником.

Проникаючи у всі сфери життя і діяльності людини, дизайн має безпосереднє відношення до стилеутворюючих процесів, самих різних аспектів художнього формоутворення. В кінцевому підсумку дійсною метою дизайну стає проектування людини, його вигляду, його способу і стилю життя, і в цілому всього суспільства. Не випадково у французькій та італійській традиції слово «дизайнер» відповідає поняттю «стиліст».

Дизайнером, або стилістом, називають фахівця, який працює в сфері дизайну. Його завданням є забезпечення високих споживчих властивостей і естетичних якостей промислових виробів, що складають предметне середовище проживання людини, а також самого цього середовища.

Дизайнер - це не просто художник з властивою художнику творчою уявою, естетичним почуттям, фантазією, але він ще і аналітик, наділений дослідними здібностями, що вміє аналізувати наукові дані та факти, а також психолог і філософ, який осмислює і враховує явища і тенденції розвитку суспільного життя, національні традиції, смаки і потреби різних груп населення.

Бурхливий розвиток техніки, прагнення людини як можна швидше задовольнити свої матеріальні потреби і в зв'язку з цим часом нерозумне відношення його до природи, що призвело до руйнування природного середовища в глобальному масштабі, викликають заклопотаність суспільства екологічними проблемами і вимагають кардинальних змін в багатьох сферах діяльності людини. Сучасні філософи, соціологи, екологи, культурологи вважають, що ми живемо в епоху зміни цивілізації: індустріальна цивілізація змінюється новою, яка отримала назву «постіндустріальна ера», «інформаційна цивілізація», «ноосфера».

Перед людством стоїть завдання подолати кризу, пов'язану з екологічними, демографічними та військовими проблемами. Для цього людині необхідно змінити своє мислення, перебудуватися, відмовитися від звичних, успадкованих від минулих поколінь стандартів у ставленні до природі, переглянути свої пріоритети і цінності, тобто сформувати нові основи світосприйняття, перейти до екологічного мислення. А це означає затвердження екологічного гуманізму як основної установки в діяльності людини.

У дизайні екологічна орієнтація веде до утвердження нової системи цінностей і формування нової концепції, що полягає в «середовому підході» і радикально змінює засоби і методи дизайну. Сьогодні екологічним називають будь-який напрямок в дизайні, який враховує екологічні фактори, орієнтується на гармонізацію відносин людини з навколишнім світом, тим самим стверджуючи принципи екологічної етики,

«Екологічне проектування» випливає з найважливішого напрямку екологізації сучасного суспільства - екологізації споживання, що означає розумне скорочення споживання, екологічно правильне споживання, повернення до речей тривалого користування. На перший план вийшло не стільки вдосконалення форми і функції виробу, скільки скорочення надмірної кількості продуктів дизайну, перегляд матеріалів і технологій, орієнтацію на нешкідливі і безвідходні технології та екологічно безпечні матеріали.

Цей напрямок вирішує проблеми, пов'язані з економікою природних ресурсів, вторинним використанням виробів, екологічним «кругообігом».

На порядок денний виходить екологія культури. Це поняття вперше ввів академік Д. С. Лихачов, який вважав важливим збереження і підтримку культурної традиції для виживання людства. Культурологічний підхід до проектування середовища проживання людини - прагнення до відтворення регіональної національної своєрідності середовища, зберігання та подальший розвиток етнічної самобутності - веде до посилення гуманістичної функції дизайну.

Необхідною умовою дизайнерської діяльності становиться повний образ «людського чинника», який є визначальним чинником еволюції біосфери. На перший план висувається формування гармонійної особистості, створення гармонійного суспільства, де ідеал зростання добробуту замінюється ідеалом духовності і самообмеження.

«Вищі цілі дизайну, орієнтованого на екологію людини - розвиток творчих здібностей особистості, створення сприятливого і комфортного для людини середовища. Екологічна естетика вимагає від продуктів дизайну, щоб вони виконували слідуючи функції:

- були чуттєво сприймаючимися, привабливими;

- сприятливо впливали на психіку людини, передавали йому відчуття спокою, природності, розкутості;

- викликали позитивні емоції;

- представляли людині можливість творчості, вільного самовираження... Гуманізація дизайну означає прагнення до перетворення сучасної людини з пасивного споживача готових благ у творця, плануючого і проектуючого своє просторове і соціальне середовище».

Підводячи підсумок вищевикладеного, можна сказати, що дизайн - це сфера діяльності людини, продуктом якої є предметний світ, який створюють люди індустріально-технічними засобами за законами краси і функціональності. Отже, дизайн є результатом розширення сфери прикладного мистецтва і його розвитку на промисловій основі, результатом проникнення естетики в техніку, вторгненням художника в виробництво. Беручи участь у створенні нових форм предметного середовища, проникаючи в усі сфери життєдіяльності людини, дизайн впливає на саму людину, його погляди, смаки і стиль його життя.