Проектування серії виробів на базі однієї конструктивної основи.

Промислове виробництво одягу, для якого характерне використання стандартизованих вузлів і уніфікованих деталей дає можливість розробляти серії виробів (або родину моделей) по одній конструктивній основі. Тому проектування виробів масового виробництва починається з розробки базової форми, в основі якої закладена структура, вихідна для всіх наступних її варіацій.

При розробці базової форми насамперед враховується модний напрям в розвитку одягу. У конструкцію базової форми закладаються особливості лінії плеча (міра піднесеності або приспущеності, покатости або спрямленості), прибавки і лінії, що забезпечують необхідний розподіл об'ємів станової частини, форму та об'єм рукава, загальне розширення або звуженість і довжину виробу.

Модель базової форми створюється за законами композиції, опрацьовуються пластика форми і силуету, пропорціональні відносини, ритм, симетрія з продуманим використанням характеристик матеріалу - кольору, малюнку або фактури, акцентуються окремі частини форми. Вся побудова композиції проводиться з врахуванням можливості варіювання в подальшому не тільки окремими накладними або зьомними деталями (кишені, коміри, пояси, хлястики), а й вузлами і навіть частинами виробу.

Змінам можуть надалі піддаватися довжина рукава (рукав може бути довгим або зовсім коротким, 7/8 або 3/4), довжина спідниці при відрізному по талії вирішенні сукні в межах модного напрямку і даного типу виробу, конструктивні вузли (пройма-головка рукава, горловина - комір, лінія талії - верхній край спідниці).

Наприклад, у виробах з однією і тією ж проймою можуть бути використані різні рукава, для однієї і тієї ж форми горловини можуть використовуватися коміри з різною лінією відльоту, спідниці від лінії кокетки або талії можуть бути і в зборку, і в складку різної ширини.

Спираючись на базову форму, розробляють серії виробів. Причому при розробці всіх подальших варіацій базової форми критерієм є пропорційна відповідність частин, ясність ритмічного ладу деталей та елементів, стилістична однорідність всіх складових і відповідність всього композиційного ладу характеру матеріалу. При цьому вироби однієї серії проектуються з одного або близьких за пластичним властивостям і технічними параметрами (товщина, щільність, ширина) матеріалів.

Виробництво серій виробів на основі однієї базової форми за умовою їх технологічності є економічно вигідним підприємствам. Такий підхід до проектування виробів масового виробництва забезпечує продуктивність використання обладнання на підприємствах, економить сировину, знижує собівартість продукції і разом з тим дозволяє випускати велику кількість модних виробів, які задовольняють різноманітним смакам населенн

Проектування комплекту.

Швидка зміна гострих прикмет моди, прискорений ритм самого сучасного життя і в зв'язку з цим тяжіння людей до універсальних або багатофункціональних речей, прагнення самим підбирати окремі елементи одягу, які можна було б складати в більш-менш гармонійні комлекти із взаємозамінних елементів, заставило виробництво вирішувати питання про взаємозв'язок окремих виробів між собою.

Комплект (від лат. Completus - повний) - набір одягу і предметів, доповнюючих та складаючих разом з ним костюм, що відповідає визначеному призначеню і художньому рішенню. Комплект складається з поодиноких виробів: жакетів, спідниць, блуз, жилетів, штанів і т. д. Одиничні вироби можуть поєднуватися у різних варіантах, створюючи кожного разу новий костюм. Комплект, даючи можливість змінити костюм в залежності від ситуації, є відкритим комплексом одягу з взаємозамінних елементів. Для нього характерна багатошаровість при самостійності кожного виробу. Сьогодні одяг кожної людини складається практично цілком з комплектів, які дозволяють йому проявити індивідуальність в створенні свого костюма, комбінуючи за своїм вибором окремі предмети одягу.

Проте так було не завжди. До 1920-х років костюм в основному представлял собою ансамбль з чітко визначеними і стабільними елементами. У ці роки ідею комплекту запропонували конструктивісти, у яких ця ідея явилася логічним наслідком застосування комбінаторних методов при проектуванні одягу. Вперше ідея комплекту була висловлена одним з творців напрямку конструктивізма, російської художницею Л. С.Поповою, яка на цій ідеї розробила в 1921 році прозодежу актора для вистави «Великодушний рогоносець» театру В. Мейерхольда. Е. Скьяпареллі в 1929 році запропонувала костюм, що складався з шести предметів, які можна було комбінувати один з одним.

Тільки до 1970-х років комплекти остаточно витіснили ансамблі в масовій моді, коли стали користуватися попитом речі одиничного асортименту, з яких можна було зібрати раціональний або базовий гардероб.

Сучасне проектування одягу вже немислимо без обліку потреб суспільства в комплектах одягу, а сучасний промисловий спосіб виробництва дозволяє вирішити питання взаємозв'язку окремих виробів, які випускаються промисловістю. Сьогодні можливість з'єднання окремих виробів у комплекти повинна закладатися у процесі проектування. Для цього необхідно врахувати, що єдність окремих складаючих комплект виробів, забезпечується їх відповідністю один до одного за кольором, формою, силуетм, декором. Слід також враховувати і ще одну головну вимогу, яку сучасний споживач пред'являє до готового одягу, - можливість комбінування.

У сучасному виробництві одягу створення одиничних виробів йде з урахуванням можливості їх включень у той чи інший комплект. Для цього вже на стадії аналізу ситуації з'ясовуються основні форми прояву життєдіяльності людини, які вимагають певних типів одягу, включаючи взуття та головні убори. В залежності від цих форм життєдіяльності розробляються одиничні вироби на одних і тих же принципових основах, щоб весь комплект володів загальною для всіх виробів функцією: забезпечити зручність життєдіяльності людини в конкретній ситуації.

Потім визначається в загальних рисах структура даного типу костюма тобто частин одягу, взуття, головного убора і т. д., визначається тип цілої форми та її частин за їх масою і геометричним виглядом, їхня принципова конструкція, тип матеріалу, тобто основні принципові позиції, на яких будується подальша розробка одного виробу і комплекту.

Композиційне опрацювання комплекту виробів спрямоване на досягнення спільності насамперед через вибір того чи іншого принципу спряження форм. Форми костюмів сполучаються між собою за такими принципами: простого примикання, взаємного перетину, залежности форм, розташованих на відстані одна від одної.

Просте примикання виникає тоді, коли коло краю одного виробу починається інший виріб. Взаємне перетинання спостерігається в комплектах, які складаються як мінімум із трьох виробів, коли верхній виріб не повністю перекриває два інших вироби (наприклад, блуза, спідниця і жилет). Принцип взаємного перетину форм відображає багатошаровість в одязі, яка отримала широке поширення.

Залежність розташованих на відстані одна від одної форм лежить в основі відповідності форм взуття, головних уборів і доповнень формам одягу.

Принцип спряженості форм впливає на ступінь відкритості або замкненості форми костюма в цілому. Замкнутий лад костюму спостерігається при простому примиканні форм. У взаємному перетині форм укладена достатньо яскраво виражена тенденція давати відкритий лад костюма, а при розпашному вирішенні виробу досягається повна, буквальна, відкритість форми.

Гармонізація комплектного костюма йде шляхом пропорціонування форм та приведення їх пластики до стильової єдності. При простому примиканні форм пропорціональність великих труднощів не представляє. При взаємному перетині форм пропорціонуванню піддаються видимі (що виходять назовні) частини форм. При зіставленні форм, розташованих на відстані одна від одної, пропорціональна залежність не має істотного значення. Взаємна залежність цих частин костюма визначається візуальною врівноваженістю загального комплексу форм.

В плані пластичної організації комплекту при простому примиканні форм можливе будь-яке співвідношення форми. Це може бути тотожнє, контрастне або нюансне зіставлення пластики форм. При взаємному перетині форм більше виразними є досить контрастні за пластичним рішенням форми, хоча можливі й інші співвідношення. При розташуванні форм на відстані їх пластична залежність частіше будується на нюансних відносинах. Для досягнення стильової єдності форм їх пластика відпрацьовується з врахуванням пластичних властивостей матеріалу.

Стильова єдність пластики форми створюється єдиним принципом їх кон-структивно членування незалежно від закладеного принципу поєднання форм.

Комплекти проектуються в широкій гамі пластичних властивостей матеріалу - від виконання виробів з однієї тканини, тканин-компаньйонів, тканин з пряжі однієї товщини, але різних структур, тканин з різним складом сумішей до виробів, виконаних з тканин досить контрастних пластичних властивостей, що залежать від виду волокон, характеру пряжі, структури переплетення, обробки тканин.

Кольорове рішення комплекту може будуватися за принципами контрастності, спорідненості або спорідненно-контрастного поєднання.

З'єднання в одному комплекті виробів з матеріалів з різними за характером малюнків (рослинний, геометричний, тематичний) відбувається на основі візуального сприйняття даного костюма як врівноваженої, упорядкованої, цілісної системи, в якій зіставлення орнаментів допускається в межах, які не руйнують стилівої єдності комплекту. Масштаб орнаментального мотиву визначається призначенням комплекту і значущістю в ньому конкретного виробу, на поверхні якого розвивається сам орнамент. Щільність орнаменту по відношенню до поля і його ритмічна організація обираються в залежності від конструктивного ладу виробів, що складають комплект.

У тих випадках, коли одиничні вироби розробляються на основі стійкого типу костюма, на основі базової його конструкції, вони легко входять в гардероб людини. Характер життєдіяльності сучасної людини визначає існування тих чи інших типів костюма. Масове виробництво окремих виробів і затверджувана напрямками моди система зв'язку між ними дають основу для об'єднання виробів за певними принципами в комплекти. У наші дні існують різноманітні види комплектів: домашній, повсякденно-діловий, дорожний, комплекти для відпочинку за порами року, для урочистих випадків.

Взаємозамінність виробів в комплектах передбачає застосування багаточислених варіацій одного типу виробу, що дозволяє з'єднувати в одному комплекті вироби, за одними властивостями (припустимо, матеріалу), які погоджуються з іншими виробами, а по іншим (скажімо, конструкції чи характеру деталей) починають розвивати вже другу тему. Таким чином, з'являється можливість використовувати цей комплект у різних випадках життя. Можливість комбінування є однією з головних вимог, які сучасна людина пред'являє до готового одягу.

Поруч з обов'язковою стильовою єдністю окремих виробів у комплекті останнім часом з'явилася тенденція з'єднувати в комплекти речі різних кольорів, рисунків, стилів. На початку 1990-х років подібне змішування одержало визначення «поєднання непоєднуваного».

Модельєри пропонують варіанти з'єднання в комплекти контрастних за кольором різних речей, комплекти, які відрізняються продуманою недбалістю, вільною посадкою речей на фігурі, асиметрією в результаті зміщення застібки виробу в один бік, причому вироби виконуються з матеріалів різних фактур. У цьому виявляється тенденція до пошуку нових способів носіння звичних елементів одягу.