Проектування ансамблю.

Розглянутий вище комплект з'явився як альтернатива існуючому протягом досить довгого часу ансамблю. Ансамбль (від франц.ensembl - разом) - сукупність складаючих костюм предметів одягу і доповнень, підібраних за єдиним художньо-композиційним задумом, тобто продумана система елементів, пов'язаних між собою єдністю стилю, матеріалу, призначенням, яка представляє собою в цілому костюм для певної людини, для конкретного використання, для вираження художнього образу.

На відміну від комплекту, який носить характер більш вільної незамкнутої структури, ансамбль має структуру замкнуту - жорстку, обов'язкову, яка диктує чіткі зв'язки між елементами, його складовими. Всі частини ансамблю взаємопов'язані між собою, більше того, підлеглі одна одній і єдиному художньо-композиційному задуму, і зміна складових ансамблю порушує весь лад, змінює всю його художню образність.

Ансамбль завдяки суворої взаємопідлеглості та єдності стилю його частин має особливу властивість найбільш повно висловлювати образ людини і епохи. До нас дійшли історичні костюми саме в ансамблевій завершеності. Протягом усієї своєї історії ансамбль костюму постійно змінював свою систему знакових співвідношень, колірних і фактурних гармоний, геометричних форм і силуетних ліній, але зберігав багаточастність та багатошаровість. До речі, вже з XVI століття костюм є багатошаровим, кожен його шар складається з частин одягу, які облягають відповідні частини людини.

Кожна історична епоха накладала свій відбиток на ансамбль костюму. Для кожного історичного періоду була своя канонізація самої системи та композиційного принципу ансамблю.

Принципи, що поєднують елементи в ансамбль, були різні: утилітарно-функціональні, естетичні, соціальні, обрядові та ін. В залежності від цього змінювалася його система елементів і знаків. Соціальна значимість функцій костюму визначала обов'язковість системи ансамблю.

Тяжіння до створення ансамблю в різні історичні періоди було різним. Так, на межі XIX і XX століть, у зв'язку з появою промислового способу виготовлення окремих частин костюма, в масовій моді ансамблевість була значно втрачена, і зв'язок між частинами костюма здійснювався за рахунок рясного декорування одними і тими ж елементами всіх частин костюма.

Однак саме в цей же час, в епоху модерну, сформувався ансамбль у чистому вигляді і став «вершиною» портновського мистецтва, підкорити яку прагнули модельєри, які створювали моделі для індивідуального замовника. Вони розробляли весь костюм цілком, включаючи капелюхи, взуття, рукавички та інші доповнення.

У 1920-ті роки з'явилася нова структура форми: костюм більше не мав складної ракурсної пластики і будувався, як із «кубиків», - по вертикалі і по горизонталі на простих геометричних об'ємах. З'являються костюми нового призначення, такі як костюми для спорту, їзди на автомобілі, робочі костюми, уніформи. Причому основою в цих костюмах були раціональность, логіка і зручність, що обмежували можливість декорування. Виникає поняття «комплект», який більше відповідає умовам масового виробництва, тому що він не пов'язаний з безпосереднім конкретним образом людини. У ці роки ансамблеве рішення костюму передбачає колірну єдність всього кістюму: до сукні або костюма підбираються в тон капелюх, рукавички, туфлі, сумочка, парасолька і т. д. (колір обробки сукні повторювався в обробці доповнень) .

Протягом усього XX століття змінювалися уявлення про ансамбль, однак, він міцно зберігав свої позиції в моді аж до 1970-х років, не дивлячись на економічні кризи і війну. Так, в 30-і роки в умовах Великої депресіі, коли стало неможливим підбирати до кожної сукні свій капелюх, особливі туфлі, ансамблевість костюма забезпечувалася колірною єдністю додатків: сумка, туфлі, рукавички, капелюх повинні були бути одного кольору, але цей гарнітур можна було носити з будь-якими сукнею або костюмом, навіть контрастними за кольором. Навіть під час другої світової війни в умовах браку тканин та інших матеріалів прагнули, наприклад, зробити тюрбан з тієї ж тканини, що і блузу або сумку.

Після другої світової війни в епоху «нью лук», коли з легкої руки К. Діора повернулися правила «гарного тону», ансамбль взяв реванш і знову створив образ елегантної жінки, туалети якої зшиті спеціально для визначеного випадку, ретельно продумані і з обов'язковими відповідними доповненнями у вигляді капелюха, рукавичок, сумочки і біжутерії.

Аж до початку 1960-х років ансамбль зберігався в офіційній моді. Але вже в другій половині 1960-х років він відступає на другий план - молодь відмовлялася носити ретельно підібраний костюм, вільно змішуючи елементи одягу різних стилів. І вже на початку 1970-х років місце ансамблю в повсякденному одязі займає комплект, як більш демократичне з'єднання елементів костюма.

Сьогодні жінка у повсякденному житті віддає перевагу носити речі універсального плану, які легко з'єднуються між собою. Вже зовсім необов’язково носити капелюх і рукавички, без яких раніше не виходила на вулицю ні взимку, ні влітку «добре одягнена» жінка.

В системі ансамблю тепер вирішуються костюми для виключних випадків - парадно-урочистого призначення, весільні, ритуальні, церемоніальні, нарядні. Ансамбль присутній в колекціях високої моди, де він, як правило, складається з костюму або сукні, головного убору, часом фантастичного, дуже активного макіяжу, що створює яскраві, гострі образи.

Основні принципи створення ансамблю залишаються вірними і в наші дні. Перш за все він зберігає багатошаровість. Правда, багатошаровість придбала іншу якість. Якщо раніше був обов'язковим зв'язок верхнього і нижнього одягу, головного убору, панчох і взуття, білизни і прикрас, то в сучасному ансамблі таке багатошарове взаємовідношення частин по горизонталі (тимчасове) поступається місцем стосункам між окремими частинами костюма по вертикалі (огляд відразу).

Принципи організації ансамблю можуть бути самими різними, першоступеневу роль в організації костюма відіграють закономірності гармонії, тобто закономірності утворення зв'язків в ансамблі. Існують традиційні об'єднання елементів в ансамблі: за фактурою, кольором, матеріалом.

В організації сучасної системи ансамблю можна виділити такі основні принципи, як контраст, нюанс і тотожність; пластична спряженість; ритмічна спряженість.

Зв'язок елементів форми ансамблю за принципом подібності або контрасту полягає у побудові всіх частин костюма на базі повторення одного елемента, або на протиставленні їх за формою, кольором, матеріалом, ступенем об’ємності, довжині, ширині і т. д.

Контраст спрямований на загостреність сприйняття форми. Нюанс є проміжним поняттям між подібністю і контрастом.

Принцип пластичної спряженості характеризується дуже поступовими переходами від однієї частини до іншої. Пластичний зв'язок особливо проявляється в костюмах нарядного призначення, де характер «поведінки» форми костюма на фігурі людини, їх взаємовідносини визначають лінії взуття та головного убору. Відхилення лінії вигину фігури від вертикальної прямої визначає характер і ступень напруги лінії у взутті і сумці.

Ритмічний принцип організації ансамблю на відміну від пластичного припускає наявність одного-двох елементів, розташування яких в різних ритмічних рухах створює своєрідність і єдність образного рішення. Однією з необхідних ознак єдності форми є поперемінна підтримка загального ритмічного руху кожного складового елемента форми. Уповільнений ритм однієї, великої, форми повинен відповідати прискореному ритму іншої. У даному випадку діє закон взаємодоповнюючої ритміки.

В ансамблі завжди існує чільний елемент, якому підпорядковуються всі інші елементи, причому підлеглі елементи можуть бути нерівнозначні між собою зі складними певними відносинами. Головним у ансамблі можуть бути одяг або взуття, зачіска чи головний убір, доповнення.

Взуття – найфункціональніша частина ансамблю - має в той же час велике естетичне значення. Коли воно завершує костюм, воно врівноважує його за пластикою, масою, кольором, фактурою, але в будь-якому випадку воно повинно повідповідати костюму за стилем, формою, призначенням.

Головний убір більш ніж інші частини костюма підкреслює індивідуальність людини. Форма головного убору повинна поєднуватися не тільки з силуетом костюма, але й відповідати овалу обличчя, лінії рота, підборіддя.

Об'єднуючим початком ансамблю є тема, одна чи не більше двох. Може бути тема форми, кольору тканини або фактури і т. д. Коли є дві теми, наприклад ритміка кольору і будь-якої форми, тоді одна з тем повинна бути спокійнішою, підлеглою. Дві теми можуть йти паралельно, перегукуючись або перехрещуючись на окремих ділянках.

Дуже велике значення в ансамблі має колір. При гармонічному рішенні кольору стають привабливими навіть самі невиразні форми.

Особливе значення має узгодженість ансамблю з середовищем. Він повинен гармонійно вписуватися за принципом подібності або контрасту.