Метод модульного проектування.

Модуль - одиниця міри. У дизайні модуль - це величина, яка приймається за основу розрахунку розмірів будь-якого предмета, машини або споруди, а також їх деталей, вузлів, елементів, які завжди кратні обраному модулю. Кратність - вкладаємість модуля без залишку – дозволяє збирати різні форми і забезпечує їх взаємозамінюємість.

Питання про перехід на модульну систему в проектуванні, і промисловості було серйозно поставлене у 20-ті роки минулого сторіччя. У нашій країні з 1954 року діють архітектурний модуль, що дорівнює 10 см, збільшений будівельний модуль, що дорівнює 30 або 40 см. Модуль для приладобудування і верстатобудування становить 5 см. Обладнання інтер'єру будується на модулі в 5 і 15 см. Введення єдиної модульної системи полегшує вирішення багатьох завдань, пов'язаних з формоутворенням виробів.

У дизайні одягу метод модульного проектування застосовується вкрай рідко, використовується тільки сам принцип модуля в комбінуванні типізованих елементів або об'єктів (про що йшлося вище). Хоча модульне проектування дає необмежені можливості для створення трансформуючихся форм одягу з метою зміни під час експлуатації форми, призначення, асортименту.

Модульне проектування в дизайні одягу полягає в проектуванні одягу з модулів, як правило, однакового розміру, який вибирається а залежності від антропології тіла людини і оптимальних розмірів готового одягу. Модулі можуть бути простих геометричних форм - у вигляді квадратів, прямокутників, трикутників, кіл і ромбів, і складних - у вигляді квітів, листя, різних фігур. У першому випадку при з'єднанні модулів один з іншим виходить суцільне полотно, у другому - ажурне, з якого можна моделювати вставки або цілком вироби.

Для створення одягу з простих модулів важливим є вибір способу їх з'єднання. Вони можуть з'єднуватися непомітно - за допомогою гачків, «липучок», супатних застібок, або зв'язуватися стрічками. У цьому випадку кінці стрічок, які стирчать, можуть створити додатковий декоративний ефект.

Одяг з модулів збирається з вже готових одинакових елементів, як із цеглин. У процесі експлуатації його можна змінювати, складаючи різні вироби. Прийом модульного згортання або розгортання дозволяє з маленької форми зробити велику і навпаки (наприклад, з довгої спідниці зробити коротку). Одяг з модулів простої геометричної форми легко трансформується, ускладнюючись або надбаючи нове призначення. Наприклад, якщо до жилету приєднати ще модулі, можна отримати пальто, навіть з капюшоном і кишенями.

Використовуючи модулі, виконані з однієї тканини двох або декількох кольорів, можна отримати складний декоративний візерунок, орнамент, монокомпозицію. Важливо правильно підібрати для модулів тканину, яка «не сиплеться», добре тримає форму. Для цього підходять еластичні тканини типу «біфлекс», еластичний трикотаж.

Проектування методом деконструкції.

На початку 80-х років минулого століття кількома відомими дизайнерами був запропонований метод деконструкції як новий підхід до моделювання одягу. З першого погляду цей метод представлявся «відмовою від гарного смаку», тому що в його основі було вільне маніпулювання формою: використання асиметричного крою, нерівних країв одягу, розривів, різноманітних прорізів дірок, методу інверсії (шви назовні, виточки «на лице», застібки у нетрадиційних місцях), елементів незавершеності, тобто порушення традиційної технології.

Дизайнери, що пропонують одяг, виконаний методом деконструкції, прагнуть знайти такі форми одягу, які були б найбільш комфортними. Такий нетрадиційний підхід до самого одягу дає простір до самовиразності. Розглянуті методи дизайнерського проектування костюму дають величезний простір для фантазії художника, пропонують нові шляхи для розвитку одягу в майбутньому, відкривають великі можливості в використанні програмованих методів проектування одягу з використанням ням комп'ютерної техніки.