Проектування колекції.

В даний час актуальним є проектування серій моделей, які об'єднуються або єдністю концепції автора, або єдністю образу, або єдністю структури матеріалів, або єдністю форми, або єдністю базових конструкцій і т. д. Випуск родини виробів, виконаних на основі однієї базової конструкції, є особливо придатним для виробництва, тому що не вимагає частого переналагодження потоків i розроблення технічної документації. Крім того, такий підхід до проектування перспективних моделей дає великий простір для подальшої їх модифікаціі.

Колекція (від лат. collectiso-збірне дію, збори) - це систематизоване зібрання будь-яких однорідних предметів, які представляють визначений інтерес для того, хто їх збирає.

У сучасному проектуванні одягу під колекцією розуміється серія моделей різного призначення, яка представляє собою цілісну систему, створену на основі певної концепції. Колекція може складатися з одиничних виробів, з ансамблів, комплектів, доповнень і аксесуарів.

Моделюючі організації проектують різні типи колекцій. Тип колекції визначається її призначенням і концептуальним змістом. Розрізняють декілька типів колекцій:

1. Авторські колекції створюються окремими модільєрами або групами модельєрів. Основна їх особливість - наявність творчої концепції автора або авторів. Авторські колекції створюються для участі в творчих конкурсах, для демонстрації на міжнародних виставках і ярмарках, на презентаціях і в нічних клубах. Вони бувають призначені як для індивідуального клієнта, так і для масового споживача. Головною задачею авторської колекції є ілюстрація потенціальних творчих можливостей дизайнера або його бачення перспектив розвитку моди чи способів створення одягу.

2. Перспективні колекції, що втілюють провідні концепції моди, як правило, на майбутній сезон, представляють нові стилі і тенденції. Перспективними є насамперед велика частина колекцій високої моди, а також колекції відомих дизайнерів прет-а-порте, що створюються на основі урахування прогнозу моди, тенденцій розвитку економіки, способу життя і т. д . Ці колекції відрізняє «гострота» образу, експерименти в області технології, конструкції і матеріалу.

Колекції високої моди демонструються два рази на рік: весняно-літні - у січні, осінньо-зимові - в кінці липня - початку серпня, тобто за пів-року до сезону. Колекція прет-а-порте є, як правило, промисловою базовою колекцією для цієї фірми.

3. Промислові базові колекції виробляють концепції асортименту для подальшого безпосереднього впровадження у виробництво. В цих колекціях нові стилі і модні тенденції відображаються приблизно через півтора-два роки після їх появи в перспективних колекціях. Їх демонстрація проходить на ярмарках моди.

Авторські, перспективні і промислові колекції можуть складатися з врахуванням певних ознак. Це можуть бути:

- асортиментні колекції, що представляють моделі певного асортименту, наприклад, пальто, костюми, сукні, штани і т. д.;

- сезонні колекції;

- колекції за віковими категоріями (дитячий одягу, молодіжний одяг і т. д.);

- колекції конкретного призначення, наприклад колекції домашнього одягу, одягу для сну, для спорту і відпочинку і т. д.

Градація колекцій відбувається і за ознакою адресности, тобто за тим, кому призначається одяг:

- «індивідуальний гардероб» включає серії моделей, призначені для індивідуального клієнта;

- «масові» можуть бути для масового споживача і для певного типу споживачів;

- «групові» - розроблені для певної групи людей, підрозділяються на колекції форменого одягу (шкільна форма і т. д.); колекції фірмового одягу (розробляються для конкретних підприємств); колекції спеціального одягу для представництв та делегацій (наприклад, для національної команди на Олімпійських іграх).

Створення кожної колекції має свою специфіку, однак є й загальні закономірності формування колекцій, а також загальні вимоги, які предявляють до них.

По-перше, відмінною рисою будь-якої колекції є її системність.Системний підхід до побудови колекції моделей одягу поза залежності від типу колекції полягає в певній послідовності її створення, загальному принципі об'єднання моделей у колекцію, тобто, концептуальному підході до її організації, який виражається в гармонійній цілісності колекції, єдиному конструктивному вирішенні всіх форм, в акцентуванні конструктивних поясів, єдиному колірному рішенні, в використанні єдиних структур матеріалів, їх поєднань і оздоблення виробів колекції.

По-друге, сучасна структура колекції - блокова. Кожен блок об'єднаний своєю темою, тема може вирішуватися поєднанням одягу різного асортименту, полягаючи в єдності силуету, колірного рішення, призначенні і т. д. Традиційно колекція високої моди складалася з таких блоків: 1) верхній одяг (пальто, плащі, костюми - залежно від сезону; 2) костюми; 3) сукні для міста; 4) сукні для коктейлів; 5) короткі вечірні сукні; 6) довгі вечірні сукні; 7) бальні сукні; 8) весільні сукні. Так було в середині XX століття.

До кінця XX століття у зв'язку з поширенням багатофункціонального одягу деякі дизайнери відмовляються від традиційної блокової структури колекції, демонструючи окремі моделі, пов'язані лише творчою концепцією. Такий підхід до побудови колекції властивий, наприклад, представникам деконструктивізму в дизайні одягу. Більшість же дизайнерів дотримуються традиційної структури колекції: 1) верхній одяг; 2) повсякденний одяг; 3) одяг для відпочинку, спорту, туризму і т. д.; 4) нарядний, святковий і вечірній одяг; 5) одяг спеціального призначення - для урочистих випадків, весільний.

По-третє, адресність колекції. Приступаючи до проектування колекції, дизайнер повинен чітко собі уявляти, для кого призначається дана колекція і які потреби мають задовільняти її моделі.Тобто при створенні колекції слід враховувати типологічні особливості, такі як стать, вік, розмір і повнота, модна орієнтація, рівень доходів.

Типологія споживачів пропонує класифікацію споживача за статево-віковими ознаками і віковими підгрупами, за ознакою повноти (19,5% дорослого населення має малу повноту, 50,5% - середню, 26,5% - велику і 3,5 % - дуже велику), за ознакою модної орієнтації (експериментувати готові 2,5%, підхоплюють моду і стають лідером в своєму середовищі 13,5%, слідують за модою з обережністю 34%, слідують попередній моді 34%, відкидають модні тенденції 16%).

Адресність колекції передбачає врахування рівня доходів споживачів. У залежності від нього створюють моделі дешеві - близько 65%, середньої вартості - 30%, дорогі - 2 ... 5%. Дорогі моделі створюються з високоякісних дорогих матеріалів в руслі останнього слова моди, їх відрізняє унікальність конструкції і випуск малими серіями - 5-10 відтворень.Чим дорожча колекція, тим більше моделей вона в себе включає. Для моделей середньої групи вибирають не занадто дорогі модні тканини та практичні фасони. Дешеві моделі випускаються великими сериями з недорогих тканин модних кольорів і фактур, їх відрізняє новизна в фасонах і привабливий вигляд. Чим дешевший одяг, тим менше моделий входить до складу колекції.

По-четверте, чітке уявлення дизайнера про монофункціональности або багатофункціональности моделі, тому що від цього залежать особливості покрою, вибір тканини і кольору.

По-п'яте, обличчя образу фірми. Моделі колекції повинні виконуватися в системі образу, з яким у споживачів асоціюється одяг даної фірми. Це може бути консерватизм чи сверхмодність, адресованість до молоді або людям старшого віку, прихильність до визначеного стилю і т. д.

Створення будь-якої колекції передбачає системний підхід і складається з трьох фаз: початкової, базової і завершувальної. Вихідна фаза - це формування концепції колекції, визначення основної ідеї колекції, причому загальна концепція колекції може будуватися на кількох принціпах. Базова фаза передбачає розробку програми колекції, яка визначається концепцією колекції, асортиментом, сировинною базою, призначенням моделей і всієї колекції. Завершальна фаза - створення сценарію колекції, тобто композиційна побудова колекції, яка залежить від типу колекції, способу вираження основної ідеї колекції.

Оскільки колекція - це не серія однакових або майже однакових моделей, а цілісний твір, то вона, як будь-який художній витвір будується за визначеними законами, законами композиції. Композиція колекції повинна бути гармонійна, єдина за стильовим рішенням, єдина в кожному блоці за характером і повинна будуватися на супідрядності всіх частин колекції, її блоків, елементів усередині блоків за ознаками контрасту, нюансу чи тотожності. Причому тотожність сприяє утвердженню основної ідеї колекції, нюанс - її гармонізації, а контраст розбурхує глядача, запам'ятовується, але велика контрастність може зруйнувати цілісність колекції.

Необхідною умовою цілісності колекції є наявність компопозиційного центру. У сценарії колекції композиційний центр - кульмінація колекції. Зазвичай сценарій показу колекції передбачає три композиційних центри - на початку, в середині і в кінці. У К. Діора в колекціях було два композиційних центри - в середині і в кінці показу. Найефектніші моделі, символи нової лінії, він назвав «Трафальгар» - «ударні сили».

Одним з важливих засобів композиції колекції є ритм. Він посилює звучання головної теми і надає динаміки усієї колекції.

Основною умовою цілісного сприйняття колекції є колірна гармонія її частин, що передбачає побудову тонального і колірного розвитку рядів.

Важливою умовою, що забезпечує цілісність колекції, є споріднений характер принципів технологічного виконання виробів.

При дотриманні всіх правил і законів побудови колекції її демонстрація, доповнена музичним супроводом і світловим оформленням, являє собою цілісний гармонійний, поліфонічний витвір, синтез мистецтва костюма, пластики руху, музики і світла.

Крім принципових закономірностей, за якими будуються колекції, у кожної з них є свої особливости, властиві тільки певній колекції та залежні від її типу і призначення. Так, наприклад, в авторській колекції більш істотним є єдність концепції, стилю і образу, при цьому можуть бути відсутні базові конструкції, тому що головна мета, яку ставить перед собою автор, - це показати свої потенційні творчі можливості, свою творчу концепцію. У роботі над такими колекціями з усією силою розкриваються талант і майстерність дизайнера, його образно-асоціативне мислення, почуття сучасності.

В промисловій колекції найважливішим є єдина конструктивна основа, єдність форми, кольорової гами, що обумовлено завданням, яке стоїть перед цією колекцією і полягає у створенні моделей для їх подальшого тиражування в масовому виробництві.

У перспективних багато спільного з промисловими колекціями, особливо у колекцій прет-а-порте, які є, по суті, промисловими колекціями класу люкс. Їм властива єдність стилю, творчого методу, колірної гами, структури матеріалів, форми, єдність образів. Крім того, колекції прет-а-порте - це колекції-прогнози та колекції-програми для багаточисельних промислових колекцій, у той час як промислові колекції покликані запропонувати масам максимально зручний, функціонально різноманітний одяг модних напрямів. Якщо при створенні колекції на рівні прогнозування необхідно створити перспективну ідею-форму для ідеального типізованого модного зразка, то в проектуванні промислової колекції необхідно врахувати різномаїття масового споживача. Однак самі по собі концепції промислових і перспективних колекцій нерозривно пов'язані. Обидві концепції є частиною цілого і розташовані на різних рівнях одного процесу.

При проектуванні перспективної колекцій головними завданнями є: перш за все, розробка нового образного рішення костюма на основі довгострокового прогнозу моди; розробка тонального, колірного і пластичного рішення традиційного і нетрадиційного асортимента; використання в колекції нових матеріалів і фурнітури (нові тенденції в структурі матеріалів і модної колірної гами демонструються за півтора роки до сезону, наприклад в паризькому салоні тканин «Прем'єр Візіон» і ярмарку тканин «Інтершторф» у Франкфурті-на-Майні); проектування головних уборів, взуття та аксесуарів, які представляють нові тенденції та стилі, створення нових конструктивних основ для базових форм колекції, що представляють нові тенденції моди; створення або використання прогресивної технологічної обробки при виконанні моделей, використання нових технологій; організація реклами, зокрема розрабка сценарію демонстрації нової колекції, підбір моделей і створення зразків для показу (зачіски, грим моделей), вибір музичного оформлення, а також організація реклами за допомогою фотографій у журналах мод або в графічній, рисованій формі.

Промислова колекція будується на основі короткочасного прогнозу, який включає динаміку попиту і ринку збуту, що залежить від об'єктивних факторів (доходи населення, рівень споживання на душу населення, роздрібний товарообіг, прогноз річної потреби в певних виробах легкої промисловості) і від суб'єктивних - бажання, інтереси, схильності, індивідуальні смаки, риси характеру, вік, ставлення до моди потенційного споживача. Тобто сучасне проектування промислової колекції на рівні впровадження базується на перспективних передумовах тенденцій розвитку моди і на точному адресі створюємих виробів: кому, що, як, з чого, скільки.

Промислова колекція проектується так само, базуючись на конкретних виробничих умовах, можливостях конкретного виробництва і його технічного оснащення, умовах сировинної бази, тобто при точній уяві, як і з чого буде виготовлятися пропонований в колекції одяг, тому що у художника, який проектує промислову колекцію є техніко-економічні обмеження (щодо застосування матеріалів, технологічного процесу, ціноутворення і т.д.).

Деякі відмінності є і в самому плані роботи над перспективними та промисловими колекціями при всій спільності їх створення. Так, перспективні колекції, пропонуємі будинками високої моди і фірмами прет-а-порте, розробляються переважно за планом,запропонованим в середині XX століття К.Діором.

На першому етапі, названому К. Діором «студія», створюються перші малюнки силуетних форм майбутньої колекції, розробляються ескізи моделей, відбираються найкращі ескізи.

Потім створюються макети моделей за відібраними ескізами, вибираються варіанти їх оздоблення. Причому, як правило, створюється кілька макетів, з яких відбирають найкращий.

На другому етапі під назвою «майстерні» розробляється план колекції, підбираються манекенниці для демонстрації тих чи інших моделей, і на цих конкретних манекенниць шиються моделі по кілька варіантів, підбираються аксесуари до моделей, проводяться репетиції, і остаточне доопрацювання колекції. Завершує цей етап генеральна репетиція перегляду колекції.

Третій етап, названий К. Діором «салон», це робота над постановкою показу як вистави, тобто режисерська робота, пов'язана з розробкою плану та порядку показу моделей, оформленням самого показу музикою і світлом.

Четвертий етап - «прополка колекції» - представляє собою відбір моделей і проводиться до офіційного показу з вже зшитих на манекенниць речей. Відбір здійснюється на підставі даних про тенденції попиту. Методи відбору залежать від політики фірми. На решту моделей встановлюють ціни.

До п'ятого етапу - «створення лекал» - приступають тільки після повної розробки колекції.

Шостий етап - «демонстрація колекції» - є первинною та основною формою реклами. Прем'єрний показ нової колекції фірм прет-а-порте проводиться в рамках Тижнів моди в Парижі, Нью-Йорку, Мілані, Лондоні, Барселоні чи Дюссельдорфі, де обов'язковими глядачами є представники преси, які пропагують моду, - редактори модних журналів, оглядачі моди і фотографи - а також представники торгових організацій і промислових підприємств, які після показу роблять замовлення фірмам на ті чи інші моделі і укладають договори на покупку ліцензії на виробництво тієї чи іншої моделі або серії моделей. В результаті такої прем'єрної демонстрації стає остаточно ясно, якими тиражами потрібно випустити моделі з представленої колекції до початка модного сезону.

На сьомому етапі, що має назву «виробництво», виготовляються серії моделей колекції.

Восьмий етап - «розподіл і реклама». На цьому завершальному етапі роботи над колекцією фірма проводить рекламну кампанію в засобах масової інформації, виставляє її на промислових виставках і ярмарках з метою отримати замовлення на виготовлення моделей з колекції, продати ліцензії на їх виробництво іншим фірмам, а також знайти ділових партнерів і розширити масштаби діяльності.

На відміну від перспективних колекцій відправною точкою для створення промислової колекції служить передпроектний аналіз сировинної бази, технологічних можливостей підприємства, призначення моделей і всієї колекції, на основі якого виробляється вже її концепція. Тільки після цього проектанти починають розробляти серії ескізів моделей майбутньої колекції у відповідності з певною кольоровою гамою і конкретними матеріалами, визначати провідні силуети і стиль колекції.

На другому етапі відбувається планування колекції, тобто визначається необхідне число моделей, яке залежить від політики цін даної фірми, від числа колекцій, що випускаються за рік, проводиться відбір ескізів, які потім будуть втілені в матеріалі

На третьому етапі приступають до виконання моделей, як правило, муляжним способом з макетної тканини для перевірки конструкції, вносять корективи. Конструкція модели найчастіше створюється методом конструктивного моделювання з використанням вже існуючих креслень базових моделей, які піддаються трансформації, в них вносяться модельні особливості. Після чого приступають до пошиття моделей на манекенниць.

Четвертий і п'ятий етапи в принципі схожі з етапами роботи над перспективною колекцією, а ось шостий етап є етапом виробництва, на якому виготовляються серії моделей колекції, число яких в серії залежить від політики даної фірми.

Промислова колекція, яка розробляється для впровадження на конкретному виробництві, будується з врахуванням можливостей цього виробництва, необхідності оптимізації як самого проектування, так і оптимізації розкрою, технологічних процесів.

Оптимізація розкрою полягає в максимальному заповненні площі матеріалу деталями крою при розкладці з тим, щоб було менше відходів. При цьому конфігурація деталей повинна дозволяти здійснювати спряженість крою.

Оптимізація технологічних процесів полягає у максимальному використанні технічних можливостей виробництва, конвеєрного потоку, повної механізації процесу виготовлення виробу.

Оптимізація самого проектування також веде до необхідності створення системи стандартних і уніфікованих деталей і візерунків.

Для зниження матеріальних і тимчасових витрат при впровадженні у виробництво нових моделей у процесі проектування промислової колекції створюються або використовуються перспективні вихідні символи форми, створені на базі єдиної конструкторської основи, які в процесі моделювання отримують композиційний розвиток.

Отже, промислова колекція складається з міні-колекцій моделей, розроблених на одній конструктивній основі. При проектуванні максимальна варіантность форми досягається шляхом уточнення або змінювання базової основи та заповнення базової структури мобільними елементами.

На стадії проектування промислової колекції необхідні стандартизація і уніфікація основ, технологічних вузлів і деталей, створення каталогу конструктивно технологічних вузлів і деталей, створення каталогу та конструктивно-технологічних елементів одягу, що дозволяє забезпечувати повну геометричну і функціональну взаємозамінність деталей і вузлів без додаткової механічної або ручної обробки при складанні.

При розробці різноманітних моделей одягу з уніфікованих деталей використовується принцип агрегатування, одного із способів стандартизації, який полягає у створенні різних виробів шляхом їх компонування (складання) з обмеженого числа стандартних або уніфікованих деталей і вузлів, які володіють геометричною і функціональною взаємозамінністю.

Уніфікація елементів і застосування комп'ютерних технологій дозволяє істотно знизити витрати і скоротити час на впровадження нових моделей.