4.3. Засоби здійснення міжнародних платежів.

Механізм здійснення платежів чеками

Сьогодення вимагає використання у зовнішній торгівлі таких засобів платежу як чеки, пластикові картки, векселі, банківські перекази тощо.

Чеком є безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної у чекові грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок власника чека у банку.

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до отримання товару, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. Використання чека як засобу платежу дає змогу заощаджувати на обігу готівки і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачують після подання.

Виписаний чекодавцем документ повинен мати відповідне фінансове покриття на його банківському рахунку. Чеки, які клієнт виписує банку, видають у межах суми, наявної на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, які надійшли на ці рахунки у результаті надання банками кредиту.

Як засіб платежу у міжнародному обороті чек використовують при кінцевому розрахунку за товар і надані послуги, врегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, погашенні боргу, а також у розрахунках із неторговельних операцій.

Чек можна використовувати для отримання готівки, для безготівкового платежу і в інших формах, пов’язаних з обігом чеків як засобу платежу. Форми чеків і їх обіг регламентуються національним законодавством і нормами міжнародного права, тобто нормами Женевської конвенції, що встановила «Однотипний закон про чеки».

Чек має суворо визначену форму письмового документа, його виписують на спеціальному бланкові, виданому чекодавцю банком.

Узагальнена схема механізму розрахунків чеками наведена на рис.4.5.

Рис. 4.5. Механізм розрахунку чеками

Чек може передавати одна особа іншій внесенням у нього передавального надпису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотньому боці чека і підписується особою, котра зробила цей надпис (індосантом).

Умови передачі чека від однієї особи до іншої визначають вид чека та характер його використання в обігу як засобу платежу.

Розрізняють такі види чеків (табл.4.5).

Таблиця 4.5

Класифікація чеків

Вид чеку	Характеристика
Іменний	Чек на користь певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Передача здійснюється цесією (передавальним надписом із застереженням «Не наказу», завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права).
Ордерний	Виписаний на користь певної особи чи за її наказом. Передається за допомогою індосаменту із застереженням «Наказу» чи без нього. Цей вид чека широко використовується у міжнародному платіжному обороті.
Чек на пред’явника	Виписують пред’явникові, він може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього. Чекодавець надає його своєму партнерові за кордоном, який при отриманні чека виставляє його своєму банкові для кредитування свого рахунку. Таким чином, за допомогою чека на пред’явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж відбувається швидше, ніж платіж банківським переказом.
Банківський чек	Чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків відсутні найменування фірми-чекодавця, ним виступає банк боржника. Оплату за цими чеками здійснюють за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку в банку кореспондентові за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовують банківські ордерні чеки.
Фірмовий чек	Чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписують в національній чи іноземній валюті на пред’явника і виставляють фірми на свій банк. Оплата за ним проводиться за рахунок коштів чекодавця.

Подорожній чек. Стандартний грошовий документ, який виписують в місцевій або іноземній валюті і використовують при поїздках, закордонних подорожах для оплати товарів і отримання в банку готівки.

Подорожні чеки не мають строку давності. Чеки оплачуються тільки початковому власнику, зразок підпису якого є на чекові. Оплата подорожнього чека здійснюється тільки в повній сумі, часткова оплата чека не припускається.

Найсучаснішим і досить поширеним засобом платежу вважається пластикова картка.

Механізм платежів пластиковими картками

Платежі пластиковими картками — вид платежів за дебетом. Після того, як платник підпише документ або повідомить про свою згоду на оплату електронним каналом, одержувач платежу чи його банк отримають від банку платника призначену суму дебетуванням його рахунку. З розвитком карткових систем з’явилися різні види пластикових карток, які різняться за призначенням, функціональними і технічними характеристиками.

Розглянемо основні з них.

Банківські кредитні картки призначені для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівковій формі. Головна їх суть — відкриття банком кредитної лінії, автоматично використовуваної щоразу при купівлі товару або отримання кредиту в грошовій формі. Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту.

Кредитні картки бувають індивідуальні та корпоративні.

Індивідуальні видають окремим клієнтам банку на основі договору. Вони можуть бути «стандартними» або «золотими». «Золоті» призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають пільги для них.

Корпоративні картки видають організації, яка на основі її може видати індивідуальні картки певним особам (керівникам, співробітникам). Їм відкривають персональні рахунки, «прив’язані» до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком за корпоративний рахунок несе організація, а не власники індивідуальних корпоративних карток.

Чекові гарантійні картки видають власникам поточних рахунків у банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу за чеком. Картка базується на кредитній лінії, яка дозволяє власникові рахунку користуватися кредитом (овердрафтом). При цьому банк гарантує одержання грошей за чеком у межах встановленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума.

«Електронні гаманці» — картки з функцією електронних грошей, призначені для оплати різноманітних товарів або послуг. Потенційно можуть використовуватися як в межах однієї країни, так і в міжнародних масштабах, але інколи їх використання обмежується певним регіоном. Платіжна спроможність обумовлена певною сумою, яку власник картки попередньо вносить емітенту цієї картки або його агенту. Кошти можна вносити безпосередньо на картку готівкою або з використанням депозитного рахунку власника картки. Передбачено можливість багаторазового «завантаження електронного гаманця».

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, на якій записано дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних закладів.

Картка з мікросхемою винайдена у Франції у 1974 року й одержала широке поширення в цій країні та за кордоном. Вбудована в картку мікросхема (чіп) складається із запам’ятовуючих пристроїв для збереження інформації та процесора, який є комп’ютером і здатний обробляти інформацію, записану в запам’ятовуючих пристроях.

Залежно від виду застосовуваних карток (кредитні чи дебетові) можна проводити дебетові або кредитові трансферти.

При дебетовому трансферті отримувач грошей дає наказ дебетувати рахунок платника на відповідну суму і зарахувати її на свій рахунок (рис. 4.7).

Рис. 4.7. Схема дебетового трансферту

У системі дебетових трансфертів переказ коштів ініціюється їх отримувачем. Отримавши наказ від отримувача коштів (1,2), банк платника дебетує його рахунок і кредитує кореспондентський рахунок банку-отримувача (3), якому відсилається кредит-авізо (4). Платникові відсилається виписка з рахунку (5), а бенефініару повідомлення про зарахування коштів (6).

Загальна схема операцій, що виконуються при розрахунках за товари і послуги за допомогою дебетової картки, близька до схеми операцій з кредитною карткою, але вона має деякі особливості (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Механізм операції з дебетовою карткою у режимі on-line

Бажаючи здійснити купівлю або отримати послугу, власник картки надає її торговцеві (1). Торговець перевіряє картку візуально (2), а потім проводить авторизацію — голосову по телефону або електронну через POS-термінал (3а). Отримавши дозвіл, торговець оформляє чек (3б), переносячи на нього дані з картки. Власник картки підписує всі примірники чека (при авторизації через РОS-термінал підпис не потрібен, оскільки його роль виконує PIN-код). Примірник чека і товар передаються покупцеві (4). Наприкінці кожного робочого дня торговець надає в банк-екваєр примірники чеків, котрі слугують документальним підтвердженням транзакції. Дані за транзакціями передаються у процесинговий центр (5). Банк-екваєр перевіряє документи і кредитує рахунок торговця на відповідну суму (6). Процесинговий центр обробляє інформацію і передає її у розрахунковий банк, в якому банки-учасники відкрили кореспондентські рахунки (7). Розрахунковий банк проводить взаємозалік між банками-учасниками (8). Банки, які не мають кореспондентських рахунків у розрахунковому банку, здійснюють розрахунки самостійно (9). Банк-емітент щомісяця сповіщає власника картки про стан його карткового рахунка (10). Банки-емітенти знімають комісійну платню з рахунків власників карток за послуги при здійсненні операцій.

Процес авторизації значно спрощується, якщо технічний бік справи дозволяє проводити її в off-line режимі (рис. 4.9).

Оплата карткою

Товар, послуга

(або відмова)

Точка обслуговування

Авторизація

Рис. 4.9. Схема off-line авторизації

При кредитовому трансферті ініціатива належить платникові (рис. 4.10).

За наказом платника (1) його банк відсилає банку оіримувача наказ кредитувати рахунок бенефіціара і дебетувати власний кореспондентський рахунок (2, 3). Повідомлення про проведення операції надсилається учасникам розрахунків (4-6).

Рис. 4.10. Схема кредитового трансферту

Для отримання банківської кредитної картки клієнт подає в банк заяву. На основі даних, наведених у заяві, банк проводить оцінку кредитоспроможності клієнта і визначає ліміт картки. При позитивному вирішенні питання банк відкриває клієнту спеціальний картковий рахунок. Одночасно виготовляється персональна пластикова картка, на яку заноситься необхідна інформація: прізвище та ім’я, номер рахунку, термін дії картки. Банк-емітент встановлює два види обмежень:

• загальний кредитний ліміт суми непогашеної заборгованості за картковим рахунком, якого треба дотримуватися протягом усього періоду дії картки;

• разовий ліміт на суму однієї покупки.

У момент купівлі товару або послуги власник картки пред’являє її продавцю. Продавець друкує торговий рахунок, на якому за допомогою спеціального пристрою відбиваються дані з картки. Ця процедура називається імпринтинг.

У разі купівлі товару за банківською кредитною карткою (рис. 4.11) на суму, що не перевищує разового ліміту, торговець виписує торговий рахунок, копія якого передається разом з товаром і карткою покупцеві (1, 2). У разі перевищення ліміту торговець зв’язується з банком-екваєром для проведення авторизації (отримання дозволу на угоду). Якщо власник картки — клієнт банку-екваєра (тобто екваєр є також емітентом картки), то авторизацію проводить сам екваєр (3, 3а). Якщо власник картки — клієнт іншого банку, то екваєр зв’язується з банком-емітентом через систему інформаційного обміну (4, 4а). Після отримання дозволу ця інформація надходить до торговця і угода завершується передачею товару (3а, 2). По закінченні визначеного періоду (робочого дня, тижня, місяця) торговець надає банку-екваєру торгові рахунки за картковими покупками. Банк зараховує суми за мінусом дисконту на рахунок торговця (5). Якщо власник картки — клієнт банку-еваєра, то екваєр проводить розрахунки безпосередньо з власником картки (6). Банк надсилає виписку із зазначенням сум, що підлягають погашенню, і термінів сплати боргу. Якщо власник картки — клієнт іншого банку, схема дещо ускладнюється. Банк-екваєр отримує від емітента гроші через систему інформаційного обміну (7). При цьому банк-екваєр сплачує емітенту комісію за інтерчейндж. Потім банк-емітент отримує платіж від власника картки.

Рис. 4.11. Схема купівлі товару з використанням банківської кредитної картки

Взаєморозрахунки по пластикових картках регулюються чинним законодавством України, правилами міжнародних платіжних систем та договорами з банками-емітентами.

Механізм здійснення платежів векселями

Іншим засобом платежу, що широко використовується як у міжнародній, так і вітчизняній практиці, є вексель — цінний папір, що містить безумовне абстрактне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

При розрахунках із зовнішньоторговельних операцій використовуються простий («соло») і переказний вексель (тратта). Частіше застосовують переказний вексель, який є безумовною пропозицією трасанта (кредитора), адресованою трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) в установлений термін означену суму. При виникненні такого грошового зобов’язання трасант виступає і кредитором щодо боржника (трасата), і боржником по відношенню до ремітента.

Просту форму грошового зобов’язання (прості векселі) при міжнародних розрахунках використовують значно рідше (рис. 4.12).

Простий вексель (соло) виставляє не кредитор, а боржник (векселедавець), який бере зобов’язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.

Вексель складається за суворо встановленою формою, обумовленою національним законодавством.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зобов’язаний письмово підтвердити свою згоду провести платіж за векселем в зазначений термін, (здійснити акцепт тратти). Акцепт здійснюється у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписують акцептантом.

Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль виступає вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов’язання за векселем.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Це забезпечення дається третьою особою або навіть однією з осіб, що підписали вексель.

Отже, аваль — вексельна порука, в силу якої особа (аваліст), яка здійснила її, переймає на себе відповідальність за виконання зобов’язання будь-якою зобов’язаною за векселем особою акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь-якому іншому етапі його обігу. Банк може здійснювати авалювання векселя на підставі договору з будь-якою зобов’язаною за векселем особою.

Аваль векселя банком здійснюється лише після ґрунтовної перевірки його юридичної та економічної надійності. Аваль не втрачає своєї сили внаслідок недійсності зобов’язання, за яке він був наданий (недійсності підпису юридичної особи, її фінансової неспроможності тощо).

Рис. 4.12. Розрахунок покупця з продавцем за поставлені в кредит товари за допомогою простого векселя

Аваль дається на векселі або на додатковому аркуші; він може бути даний і на окремому аркуші, з зазначенням місця його видачі. Він виражається словами «вважати за аваль» або будь-якою іншою рівнозначною формулою; він підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовій стороні переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця.

Українські банки мають змогу здійснювати з векселями такі операції:

Кредитні:

• врахування (дисконт) векселів;

• видача позичок до запитання під забезпечення векселів;

• вексельне переврахування і перезастава.

Комісійні:

• прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк;

• зобов’язання оплатити вексель за платника (доміциляція);

• аваль векселів;

• акцепт векселів.

Вексельними кредитами є банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів.

Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:

де - сума дисконту;

- номінальна сума векселя;

Т - термін у днях від дня обліку до дня платежу;

С - ставка врахування річних.

Сума дисконту (відсоток за врахування) векселя стягується банком як би наперед, але зараховується на прибутковий рахунок банку після отримання платежу за векселем.

Розрахунки платіжними дорученями

Ще одним засобом платежу, який використовують у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, яка полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення є наказом клієнта банку, складеним на основі вказівок платника (переказодавця) — клієнта банку, адресованим своєму банкові-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками та підрядниками у разі передоплати ними за узгодженням із кредиторами. Банки приймають платіжні доручення тільки за наявності грошей на рахунках платників. При розрахунку дорученнями скорочується час і документообіг операції (рис. 4.13).

Рис. 4.13. Розрахунок платіжними дорученнями