72. Сучасні тенденції, зміни пропорції бідного населення відносно інших суспільних прошарків.

Існування бідності в Україні не викликає сумніву, проте офі-ційно не визначено критеріїв та показників вимірювання біднос-ті, які мають бути невід’ємною складовою стратегії подолання бідності. Відповідно до прийнятих у міжнародній практиці кри-теріїв на основі даних комплексного обстеження умов життя до-могосподарств, яке було проведено за новою методологією Держ¬комстатом, розраховані кількісні характеристики бідності.

Аналіз застосування різних критеріїв для оцінки бідності дав змогу дійти висновку, що найбільш прийнятним на сучасному етапі розвитку в Україні є використання відносного критерію — 75 % медіанних сукупних витрат у розрахунку на умовного дорослого.

Такий вибір критерію враховує низький рівень життя, поши-рення незареєстрованих видів діяльності та значні обсяги незаре-єстрованих доходів населення України, а також відповідає між-народній практиці. Звідси в Україні межа бідності склала 56,6 % прожиткового мінімуму.

За визначеними оцінками до категорії бідних в Україні нале-жало 27,8 % населення (13,7 млн), крайнє бідних — 14,7 % (7,12 млн). Основну частину бідних верств населення України становлять домогосподарства з дітьми до 18 років — 75,0 %. Се-ред бідного населення України сім’ї з дітьми, де всі дорослі пра-цездатного віку, становлять 47,2 %, а сім’ї, в яких усі дорослі працюють, — 18,5 %.

Значною за масштабами групою бідних є пенсіонери: 44,5 % бідних становлять домогосподарства, де є пенсіонери, причому 41,8 % з них — це домогосподарства, де є непрацюючі пенсіоне-ри і 9,3 % — домогосподарства, у складі яких є тільки пенсіоне-ри, що не працюють.

Працююче населення також не гарантоване від ризику потра-пити до категорії бідних. Близько 78 % усіх бідних становлять сім’ї, в яких хтось з дорослих працює.

До того ж, залишається проблема несвоєчасної виплати заро-бітної плати. Заборгованість набуває особливої гостроти в умовах інфляції, оскільки при зростанні цін невиплачена заробітна плата втрачає свою реальну вартість. Нині своєчасно не отримали заро-бітну плату 5,9 млн або кожний другий працівник у галузях еко-номіки. Сума боргу в середньому на одного працівника становить понад 3 середньомісячні зарплати, а питома вага суми невипла-ченої заробітної плати у фонді оплати праці, нарахованому пра-цівникам усіх галузей економіки за 2000 р., становила 9 %.

Надзвичайно сильно збільшує ризик бідності безробіття, особ¬ливо в малих містах. Якщо в сім’ї, де немає безробітних, рівень бідності становить 22,6 %, то при трьох безробітних і більше він підвищується до 41,5 %, при цьому грошові доходи в розрахунку на умовного дорослого (споживання голови домогосподарства враховується з коефіцієнтом 1,0, а кожної іншої особи — 0,7) зменшуються майже на 60 %.

73. Стратегічні напрями запобігання виникненню та подолання бідності.

У реалізації Стратегії подолання бідності слід мати на увазі, що подолання бідності не можна досягти виключно шляхом під-тримки нужденних. Потрібні комплексні підходи, зорієнтовані як на бідних, так і на відносно забезпечені верстви населення. З огляду на це спинимось на основних стратегічних напрямах по-долання бідності, які показані на рис 10.8.

Розвиток зайнятості та ринку праці

Першочерговою і необхідною передумовою подолання бідності є забезпечення працездатним верствам населення умов для само-стійного розв’язання проблем підвищення добробуту, збалансуван-ня попиту і пропозиції на ринку праці, запобігання безробіттю.

Це передбачає:

- здійснення додаткових заходів, спрямованих на стабіліза-цію чисельності зайнятих у всіх сферах економічної діяльності, створення нових робочих місць на базі широкого розвитку мало-го і середнього бізнесу;

- упорядкування процесів, пов’язаних з перерозподілом за-йнятого населення між державним та недержавним секторами економіки у зв’язку зі зміною форм власності підприємств;

- підвищення територіальної мобільності населення з метою забезпечення збалансованості між пропозицією робочої сили та попитом на неї;

- створення правових і соціально-економічних засад регулю-вання зовнішніх трудових міграцій громадян України, а також контролю за імміграційними процесами;

- удосконалення державного регулювання ринку праці шля-хом реалізації програм зайнятості, затверджуваних законами України.

Підвищення доходів від трудової діяльності

Підвищення доходів від трудової діяльності має здійснювати-ся шляхом:

- реалізації заходів, спрямованих на зростання реальної заро-бітної плати; встановлення економічно та соціально обґрунтова-них рівнів мінімальної заробітної плати з поетапним наближен-ням її розміру до прожиткового мінімуму;

- забезпечення підтримки купівельної спроможності насе-лення через індексацію його грошових доходів;

- посилення захисту прав працівників у сфері оплати праці, зокрема шляхом розвитку соціального партнерства та договірно-го регулювання трудових відносин;

- здійснення комплексу заходів щодо стимулювання легалі-зації незареєстрованої трудової діяльності;

- забезпечення оптимальної міжпрофесійної, міжкваліфіка-ційної, міжпосадової та міжгалузевої диференціації заробітної плати всіх категорій працюючих;

- зменшення оподаткування фонду оплати праці та зміни си-стеми оподаткування доходів громадян через поглиблення дифе-ренціації ставок;

- підвищення рівня неоподаткованого мінімуму доходів гро-мадян до розміру мінімальної заробітної плати.

Розвиток соціального страхування

як запобіжного захисту від утрат доходу

Створення системи загальнообов’язкового державного соціаль¬ного страхування спрямовано на посилення соціального захисту працюючих і членів їхніх сімей від імовірної бідності внаслідок неможливості отримувати дохід у разі втрати роботи або праце-здатності через хворобу, нещасний випадок, каліцтво, старість чи смерть годувальника.

Це передбачає створення і реалізацію загальнообов’язкового державного і добровільного соціального страхування, а саме:

- страхування на випадок безробіття;

- державного пенсійного страхування;

- добровільного недержавного пенсійного забезпечення;

- страхування від нещасних випадків і професійних захворю-вань;

- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатнос-ті та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Запровадження цих видів страхування сприятиме нагрома-дженню страхових коштів на рахунках кожного працюючого і відповідно підвищуватиме їхній захист, а також їхніх сімей від імовірної бідності.

Соціальна підтримка найбільш

уразливих верств населення

Соціальна підтримка найбільш уразливих верств населення передбачає низку заходів щодо захисту та надання соціальних послуг найменш захищеним верствам населення держави (рис. 10.9).

Серед них найбільш невідкладними є наступні заходи:

- упровадження консолідованої системи адресної соціальної допомоги та соціальних послуг;

- соціальна підтримка осіб, які втратили працездатність, та інвалідів;

- соціальна підтримка сімей з дітьми та дітей, позбавле-них батьківського піклування;

- реформування житлово-комунального господарства.

Для детальнішого ознайомлення зі змістом зазначених напря-мів можна порадити звернутись до Стратегії подолання бідності в Україні, ініційованої Президентом України і затвердженої Вер-ховною Радою України в 2001 р.

До цього слід додати, що система соціального захисту і під-тримки найбільш уразливих верств населення базується на зако-нодавчій базі, зокрема на законах України «Про державну соціаль¬ну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та низки соціальних програм, зокрема Програм житлових субсидій. Об’єктом надання держав-ної соціальної допомоги виступатиме малозабезпечена сім’я або окрема одинока особа.