52. Форми соціального захисту багатодітних матерів та неповних сімей.

53. Оцінка сучасного стану та пріоритетні напрямки вдосконалення форм захисту соціально вразливих верств населення.

54. Поняття інвалідності її види та основні складові соціального захисту інвалідів.

«Інвалід (від лат. — слабкий, немічний), як говориться в ст. 2 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», є «особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті».

Залежно від ступеня порушення функцій організму й обмеження життєдіяльності встановлюються перша, друга, третя групи інвалідності, а особам у віці до 16 років — категорія «дитина-інвалід».

Інвалідність служить інтегральним показником здоров’я населення, умов життя, побуту, праці й у цілому стану довкілля. В останні роки спостерігається постійне зростання частоти первинної інвалідності, що значною мірою пов’язано із соціально-економічною ситуацією в країні.

Каліки, сліпі, глухі, німі, люди з порушеною координацією руху, цілком чи частково паралізовані і т. ін. визнаються інвалідами в силу очевидних відхилень від нормального фізичного стану людини. Інвалідами визнаються також особи, що не мають зовнішніх відмінностей від звичайних людей, але страждають зах­ворюваннями, які не дозволяють їм трудитися в різних сферах діяльності так, як це роблять здорові люди. Наприклад, людина, що страждає на ішемічну хворобу серця, не здатна виконувати важкі фізичні роботи, але розумова діяльність їй цілком під силу.

Усі інваліди за різними підставами поділяються на кілька групп:

За віком:

— діти-інваліди;

— інваліди-дорослі.

За виникненням інвалідності:

— інваліди з дитинства;

— інваліди війни;

— інваліди праці;

— інваліди загального захворювання.

За ступенем працездатності:

— інваліди працездатні;

— частково працездатні;

— непрацездатні інваліди.

Наприклад, інваліди I групи (непрацездатні), інваліди II групи (тимчасово непрацездатні чи працездатні в обмежених сферах), інваліди III групи (працездатні в певних безпечних, не шкідливих для здоров’я умовах праці).

За характером захворювання інваліди поділяються на:

— мобільних;

— маломобільних;

— нерухомих.

Залежно від приналежності до тієї чи іншої групи вирішуються питання працевлаштування й організації побуту інвалідів. Маломобільні інваліди (здатні пересуватися тільки за допомогою колясок чи на милицях) можуть працювати вдома чи з доставкою їх до місця роботи. Ця обставина зумовлює багато додаткових проблем: обладнання робочого місця вдома чи на підприємстві; доставка замовлень інваліду, що працює вдома, і готових виробів на склад чи споживачу; матеріально-сировинне і технічне постачання; ремонт, профілактика устаткування вдома; виділення транспорту для доставки інваліда на роботу і з роботи тощо.

Ще складніша ситуація — з нерухомими інвалідами, прикутими до постелі. Вони не можуть без сторонньої допомоги пересуватися, але здатні працювати розумово, аналізувати суспільно-політичні, економічні, екологічні й інші ситуації; писати статті, художні твори, створювати картини, займатися бухгалтерською діяльністю і т. ін.

Верховною Радою України 5 липня 2001 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який законодавчо закріпив фіксований розмір нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на рівні чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих для всіх підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, що є одним із напрямів підвищення рівня зайнятості інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1767 затверджено «Порядок сплати підприємствами (об’єднан­нями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання коштів».

Спільним наказом Мінпраці, Мінфіну та Держказначейства України від 15.10.2001 р. № 422\465\181 затверджено Порядок планування та здійснення видатків на виплату грошової компенсації на бензин, ремонт, технічне та транспортне обслуговування автомобілів та грошової компенсації вартості санаторно-курорт­ного лікування окремим категоріям інвалідів та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.11.2001 р. за № 988\6179.

Створено Комісію з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, яка в червні 2001 р. розпочала свою роботу. За півроку до початку 2002 р. Комісією надано дозволи на право користування пільгами з оподаткування 328 підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів.

Загалом в Україні проблемами інвалідів займаються 912 організацій, 172 з них об’єднані в Союз організацій інвалідів України. У складі цього, найбільшого в нашій країні, об’єднання перебуває понад 650 000 громадян з різними фізичними чи розумовими проблемами.