51. Методи управління соціально-трудовими конфліктами які сприяють їх подоланню.

Існує досить багато методів управління конфліктами, які сприяють їх подоланню. Загалом їх можна представити у вигляді кількох груп, кожна з яких має свою сферу застосування:

- внутрішньоособистісні, тобто методи впливу на окрему особистість;

- міжособові методи, або стилі поведінки в конфлікті;

- структурні, або методи усунення організаційних конфліктів;

- переговори;

- відповідні агресивні дії у відповідь.

Останню групу методів застосовують у крайніх випадках, коли вичерпані можливості всіх попередніх груп.

Внутрішньоособистісні методи знаходять відображення в умінні вільно організувати свою власну поведінку, висловити свою точку зору, не викликаючи захисної реакції з боку іншої людини. Деякі автори пропонують використовувати спосіб «я — висловлювання», тобто спосіб передачі іншій особі вашого відношення до певного предмета, без звинувачень і вимог, але так, щоб інша людина змінила своє ставлення.

Структурні методи, тобто методи впливу переважно на організаційні конфлікти, що виникають через неправильний розподіл повноважень, організацію праці, прийняту систему стимулювання і т. ін. До таких методів відносять: роз’яснення вимог по роботі, координаційні й інтеграційні механізми, використання систем винагород.

Міжособові методи. Під час розгортання конфліктної ситуації її учасникам необхідно обрати форму, стиль своєї подальшої поведінки з тим, щоб це найменше відобразилось на їхніх інтересах.

Переговори представляють широкий аспект спілкування, що охоплює багато сфер діяльності сторін. Як метод вирішення конфліктів переговори — це набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук взаємовигідних рішень для конфліктуючих сторін.

Для того щоб переговори стали можливими, необхідне виконання певних умов:

- існування взаємозалежності сторін, що беруть участь у конфлікті;

- відсутність значних розбіжностей у можливостях (силі) суб’єктів конфлікту;

- відповідність стадії розвитку конфлікту можливостям переговорів;

- участь в переговорах сторін, які реально можуть приймати рішення в складній ситуації.

Але можливість переговорів залежить від етапу розвитку конфлікту (табл.7.1).

Етап розвитку конфлікту	Можливість переговорів
Напруженість, незгода	Переговори проводити рано, ще не всі складові конфлікту визначені
Суперництво, ворогування	Переговори раціональні
Агресивність	Переговори за участю третьої сторони
Насильство, військові дії	Переговори неможливі, доцільні агресивні дії у відповідь

Вважається, що переговори доцільно вести тільки з тими силами, які мають владу в ситуації, яка склалась, і можуть вплинути на результат.

Правильно організовані переговори проходять послідовно кіль­ка стадій:

- підготовка до початку переговорів (до відкриття переговорів);

- попередній відбір позиції (початкові заяви учасників при їх позиції в переговорах);

- пошук взаємоприйнятного рішення (психологічна боротьба, встановлення реальної позиції опонентів);

- завершення (вихід з кризи, переговорного тупика).

Кожна стадія передбачає вирішення широкого кола послідовних питань, починаючи від з’ясування предмета конфлікту, вироб­лення спільних підходів до розв’язання проблеми, виявлення позицій щодо зменшення глибини протиріч і закінчуючи можливим зближенням сторін, досягненням узгоджених рішень, що будуть вести до реальної взаємодії та співробітництва сторін.