1.2. Основні а методи бухгалтерського обліку

Метод нарахування, відповідно до якого статті доходів та витрат враховуються і оцінюються в момент продажу активу або в міру надання послуг. Визнання доходів і витрат в бухгалтерському обліку, відбувається у тому звітному періоді, до якого ці доходи/витрати відносяться та коли виникли права на такі доходи, або виникли зобов’язання по витратах, а не при отриманні чи сплаті грошових коштів або іншого відшкодування. Цінні папери визнаються (припиняють визнаватися) в обліку на дату розрахунку, з відображенням на позабалансових рахунках між датою операції та датою розрахунку.

Момент виникнення прав на доходи та зобов’язань по витратах, та періоду, до якого відносяться ці доходи/витрати, визначається в залежності від виду операції та доходів і витрат та згідно з відповідними документами, до яких відносяться договори, акти, рахунки, рішення уповноважених органів Банку тощо.

Права на доходи або зобов’язання по витратах виникають при наданні або залученні відповідних активів у користування згідно умов укладених договорів, та існують протягом всього строку користування відповідним активом, якщо інше не передбачене договором.

Метод відповідності, згідно з яким витрати та доходи, пов’язані з цими витратами, визначаються у бухгалтерському обліку в один і той самий звітний період.

Вказані методи застосовуються за таких умов:

- якщо фінансовий результат операції, пов’язаний з наданням (отриманням) послуг, може бути достовірно оцінений;

- якщо доход або витрати відповідаються виникненню реальної заборгованості (за дебетом рахунків для обліку доходів або за кредитом рахунків витрат).

Ці умови вважаються виконаними, якщо:

- є угода про надання (отримання) послуг, яка має юридичну силу;

- є документи, які підтверджують повне або часткове надання (отримання) послуг (акт прийому-передачі, платіжна вимога-доручення, тощо).

Касовий метод означає визнання доходів і витрат при фактичному отриманні та сплаті грошових коштів.

Касовий метод передбачає відображення в бухгалтерському обліку активів та зобов’язань, доходів та витрат без використання методу нарахування, та може використовуватися у наступних випадках:

Касовий метод в рамках принципу обачності може застосовуватися тоді, коли не можливо визначити суму, за якою повинен бути оцінений актив або зобов’язання; в момент виникнення прав на них. У цьому разі доходи та витрати, активи та зобов’язання, на які вже виникли права, відображаються в бухгалтерському обліку при їх фактичному отриманні чи сплаті.

Касовий метод в рамках принципу нарахування передбачає здійснення бухгалтерських записів безпосередньо за рахунками доходів і витрат без використання рахунків нарахованих доходів, витрат, при одночасному визнанні та сплаті доходів і витрат.

Метод нарахування резервів застосовується шляхом відображення в бухгалтерському обліку за рахунками витрат сум резервів під можливі втрати від знецінення різних активів.

Процентні доходи і витрати визнаються в бухгалтерському обліку постійно протягом строку користування відповідним активом.

Проценти нараховуються регулярно не менш ніж одного разу на місяць, незалежно від періодичності розрахунків, яка вказана в угоді з контрагентом.

Доходи та витрати за останні дня поточного місяця можуть враховуватися у наступному місяці.

Дисконт і премія амортизуються рівними сумами, які розраховуються таким чином, щоб на дату погашення/закінчення дії фінансового інструменту, дисконт або премія за ним були повністю амортизовані.

Якщо до процентних доходів крім процентів відносяться комісії, які є невід’ємною частиною доходу фінансового інструменту (наданих кредитів, придбаних цінних паперів тощо), а саме:

• комісії, що пов’язані з придбанням цінних паперів (крім торгового портфеля);

• комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту;

• комісії, що отримані (сплачені) банком від випуску боргових зобов'язань, що обліковуються за амортизованою собівартістю.

то такі доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням ефективної ставки відсотка та визначаються як добуток амортизованої собівартості на ефективну ставку відсотка.

У разі, якщо ефективна ставка відсотка за активом/зобов’язанням дорівнює номінальній ставці, нарахування процентів здійснюється шляхом нарахування визначеної за договором суми доходів/витрат за номіналом заборгованості, що відноситься до відповідного періоду, та амортизації дисконту/премії здійснюється прямолінійним методом.

Не є процентними доходи/витрати, що не пов’язані з наданими/отриманням фінансового інструменту, а отримуються як винагорода надані/отримані послуги Банку. Такі доходи/витрати можуть обчислюватися подібно процентним, але відносяться до комісійних доходів/витрат.

Умови нарахування та сплати процентних доходів і витрат (термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку тощо), а також неустойки (штрафів та пені) в разі порушення боржником своїх зобов'язання визначаються договором між Банком і контрагентом згідно з вимогами законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Для обрахування процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів:

• метод "факт/факт" - для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році;

• метод "факт/360" - для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;

• метод "30/360" - для розрахунку використовується умовна кількість днів у році - 360, у місяці - 30.

Якщо угода передбачає зобов’язання сторони, яка надає послугу, щодо досягнення наперед визначеного результату, то результат не може бути отриманий, поки послугу не надано повністю. До цієї категорії належать комісії за послуги, що надаються протягом визначеного періоду і вважаються завершеними тільки після закінчення цього періоду за умови досягнення результату, передбаченого угодою. Зазначені доходи (видатки) враховуються за фактом надання (отримання) послуги або за фактом досягнення визначеного угодою результату.

Доходи (витрати) за одноразовими послугами (наприклад, комісії за здійснений обмін валют, надання (отримання) консультацій тощо) можуть визнаватися без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).

Нарахування комісійних доходів (витрат) у разі, якщо за угодою повна або часткова оплата послуг, наданих (отриманих) у поточному звітному періоді, здійснюється у наступному періоді, відбувається наприкінці поточного місяця.

Якщо заборгованість не була погашена у встановлений угодою (договором) строк, на наступний робочий день сума заборгованості переноситься на рахунок обліку простроченої заборгованості за нарахованими доходами.

Якщо заборгованість за нарахованими доходами визнана сумнівною щодо отримання та обліковується на відповідних рахунках для обліку сумнівної заборгованості, подальше нарахування доходів та їх облік за відповідною операцією здійснюється за позабалансовими рахунками, до їх погашення або визнання безнадійними.

Формування спеціального резерву під заборгованість за нарахованими доходами відображається бухгалтерськими проводками за дебетом рахунку 7720 "Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами" та кредитом рахунку для обліку резервів під заборгованість за нарахованими доходами за класами 1, 2, 3.

Рахунки для обліку доходів та витрат ведуться лише в національній валюті за офіційним курсом, що діяв на дату їх нарахування, а не на дату розрахунків.

Нарахування та отримання доходів та нарахування і сплата витрат в іноземній валюті (крім отриманих та сплачених доходів майбутніх періодів) відображаються шляхом подвійної проводки (в іноземній та національних валютах) з використанням рахунків групи 380 „Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”.

Переоцінка залишків в іноземній валюті за рахунками з обліку заборгованості за нарахованими доходами та витратами у зв'язку із зміною офіційних курсів гривні до іноземних валют здійснюється згідно з правилами, визначеними нормативно-правовими актами НБУ.

Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з отримання та сплати доходів і витрат Банк використовує транзитні рахунки, а також рахунки дебіторської, кредиторської заборгованості класів 1, 2, 3 з подальшим відображенням доходів та витрат за відповідними рахунками.

Облік операцій в іноземній валюті здійснюється за тими ж рахунками, що і операції в гривні. Аналітичний облік операцій в іноземній валюті ведеться як за номіналом валюти, так і в гривневому еквіваленті за офіційним валютним курсом НБУ на поточну дату, шляхом проведення переоцінки при кожній зміні офіційного валютного курсу.

Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.

Монетарні статті в іноземній валюті та банківських металах – це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які отримуватимуться або сплачуватимуться у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквіваленті, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату балансу та переоцінюються під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют. Курсова різниця від переоцінки монетарних статей балансу в іноземній валюті в бухгалтерському обліку відображається за балансовим рахунком 6204.

Немонетарні (інші ніж монетарні) статті балансу в іноземній валюті та банківських металах, що обліковуються за собівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визнання (дату здійснення операції). Немонетарні статті в іноземній валюті та банківських металах, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визначення їх справедливої вартості. Немонетарні статті балансу не переоцінюється.

Банк виділяє на окремий баланс філії, що входять до складу Банку, з подальшим включенням їх показників до фінансової звітності.

Операції між філіями та Головним банком у національній та іноземній валютах здійснюється з використанням 39 групи рахунків.

Філії здійснюють операції по міжнародних розрахунках тільки через Головний банк.

Зведення облікових даних Головного офісу та філій Банку здійснюється безперервно в розрізі балансових рахунків.

Відділення працюють за режимом, що визначається Банком в відповідних Положеннях окремо для кожного відділення. При цьому Банк дотримується вимог, передбачених нормативними актами НБУ, щодо створення відділень.

Облік операцій, майна та результатів діяльності ведеться Головним банком та його філіями безперервно з моменту її реєстрації.

Позабалансовий облік операцій за рахунками 9-го класу Плану рахунків ведеться за системою подвійного запису у кореспонденції з контррахунками розділу 99. Можлива кореспонденція рахунків 9-го класу між собою без використання контррахунків, якщо активи чи зобов‘язання переносяться з одного рахунку 9-го класу на інший в межах одного розділу групи рахунків.

Види обліку

Система обліку операцій Банку містить у собі бухгалтерський (фінансовий), податковий і управлінський облік, які засновані на єдиній інформаційній базі, відрізняючись формою і періодичністю розрахунку даних. За результатами своєї діяльності Банк здійснює ведення фінансової, податкової та управлінської звітності.

Типові форми звітності (фінансової, податкової, статистичної та ін.), правила їх заповнення встановлюються в законодавчо-нормативному порядку.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, починаючи з 1-го січня по 31-го грудня. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Бухгалтерський (фінансовий) облік – це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції Банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Операція Банку - дія або подія, яка викликає зміни в фінансовому стані Банку.

Під зовнішніми та внутрішніми користувачами фінансової інформації маються на увазі:

• інвестори (учасники) Банку і Спостережна рада Банку;

• громадськість;

• кредитори, клієнти Банку;

• різні регулюючи та контролюючи органи - Національний банк України (надалі - НБУ), Державна податкова адміністрація (далі - ДПА) і ін.;

• управлінський персонал Банку;

• структурні підрозділи Банку.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати своєчасне надання правдивої порівняльної інформації про активи, зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності Банку. Повнота та достовірність операцій у сфері обліку залежить від Облікової політики та внутрішніх процедур Банку, що проводяться відповідно до чинного законодавства і нормативних актів НБУ.

Бухгалтерський облік є складовою інформаційної системи Банку та включає:

• облік операцій за відповідними рахунками на підставі автоматизованих та ручних проводок.

• складання агрегованих та детальних звітів.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних для формування податкової звітності Банку.

Для ведення податкового обліку можуть використовуватись спеціальні програмні засоби (програмні продукти) та технічне забезпечення, яким користується управління податкового обліку та контролю.

Аналітичні рахунки для обліку доходів та витрат за 8-м класом рахунків відкриваються відповідно до групувань, передбачених формою податкової декларації та додатків до неї. Бухгалтерські проведення за рахунками податкового обліку здійснюються одночасно при виконанні проведень за 1-7 класами рахунків.

Податковий облік ПДВ здійснюється Банком шляхом ведення реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Податковий облік податку на прибуток здійснюється шляхом накопичення інформації про суми валових доходів і валових видатків Банку відповідно до норм чинного законодавства з питань оподатковування.

Дана інформація використовується Банком при складанні податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток.

Облік основних засобів і нематеріальних активів, розрахунків із працівниками Банку, облік кадрів, доходів і видатків, товарно-матеріальних запасів, дебіторів і кредиторів ведеться кожною філією самостійно.

Розрахунки за податком з доходів фізичних осіб, на землю, транспорт, плата за забруднення навколишнього середовища, розміщення зовнішньої реклами, використання радіочастотного спектра та інші обов'язкові платежі в місцевий бюджет проводяться філіями залежно від наявності об'єктів оподатковування і об'єктів, пов'язаних з оподатковуванням, за встановленими у нормативно - законодавчому порядку ставками.

Податковий облік за всіма видами податків, крім ПДВ, ведеться кожною філією Банку самостійно. Податковий облік з ПДВ ведеться консолідовано Головним Банком. Головним банком делеговано філіям право виписки податкових накладних і ведення реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, із присвоєнням кожній філії свого окремого коду.

ПДВ сплачується Головним Банком до бюджету за місцем реєстрації юридичної особи (Головного банку), як платника ПДВ. Звітність по ПДВ подається Головним банком самостійно в органи ДПА за своїм місцем реєстрації.

Податок на прибуток сплачується Головним банком у бюджет за своїм місцем реєстрації (на підставі Декларації по податку на прибуток, що складається Головним банком, підписується уповноваженими особами і надається по своєму місцю реєстрації) і за місцем реєстрації філій (на підставі даних, зазначених у розрахунку податкових зобов'язань по оплаті консолідованого податку на прибуток підприємством, що складається Головним банком). У податкові інспекції за місцем розташування філій надається розрахунок податкових зобов’язань по оплаті консолідованого податку на прибуток, що підлягає сплаті за місцем перебування філії.

Управлінський облік здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку, деталізує його, забезпечує формування і надання інформації, необхідної для планування, оцінки, контролю та статистики за станом основних показників, активів, ресурсів, вибору управлінських рішень.

Позасистемний облік ведеться з метою фіксації та збереження відомостей про проведені Банком операції в тих випадках, коли фінансовий облік не дає такої можливості, та у разі необхідності і технологічної обґрунтованості.

Ведення позасистемного обліку є обов’язковим для:

• операцій за консолідованими аналітичними рахунками,

• в інших випадках за рішенням керівництва Банку.

Ведення позасистемного обліку здійснюється шляхом формування первинних документів по операціях та ведення інформаційних баз даних в електронному вигляді, що містять всі відомості про проведені операції.

В якості регістрів позасистемного обліку використовуються:

• регістри, що формуються модулем емісії “Prime” – щодо обліку операцій з платіжними картками;

• інші регістри.