Суспільно-політичні рухи (1919-1939)

Типи політичних режимів та їх характеристика

Демократія — це суспільна система, заснована на добровільності усіх форм життєдіяльності індивіда. Джерелом влади є народ.

Формування влади шляхом вільних виборів при загальному і рівному виборчому праві, таємному голосуванні. Визнання більшістю прав меншості на опозицію і критику панівного режиму.

Поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Наявність багатопартійної системи.

Конкурентна боротьба партій між собою за голоси виборців. Гарантії громадянських політичних і соціальних прав особистості.

1.Лібералізм (від лат.-вільний)Вихідною тезою ліберальної ідеології є положення про священість і невідчужуваність природних прав і свобод особи (права на життя, волю, приватну власність), їхній пріоритет над інтересами суспільства і держави.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ Й ІДЕЇ ЛІБЕРАЛІЗМУ

Ідеологічні і моральні	Економічні	Політичні
Свобода від групових, соціальних, націоналістичних забобонів.	Скасування регламентацій і обмежень з боку державної влади.	Беззастережне визнання прав людини.
Космополітизм і віротерпимість.	Створення максимальних умов для підприємництва та приватної ініціативи.	Поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову.
Гуманізм, повага гідності особи.	Розвиток ринкового господарства і ринкових відносин.	Рівність всіх людей перед законом.
Індивідуалізм, відстоювання принципів особистої свободи.	Приватна власність на засоби виробництва.	Захист держави від зовнішніх домагань, захист громадян від посягань на їх життя й майно.
Підкреслення самоцін-ності особистості.	Свобода торгівлі.	Свобода вибору занять, свобода конкуренції розумів, політичних програм.
Нетерпимість до будь-яких проявів дискримінації.	Кожен індивід керується особистими економічними інтересами.	Прагнення до створення правової держави.
Незалежність стосовно традицій і звичок.	Прагнення до отримання максимального прибутку як основи особистого добробуту й незалежності.	Прагнення до формування й постійного розвитку громадянського суспільства.

Ліберальний світогляд - ідеї сильних, вільних, конкурентоспроможних у всіх відношеннях людей. Лібералізм засвоїв ідею морально вільної особистості, незалежної від насильства з боку інших людей і в той же час такої, що несе тягар моральної відповідальності за всі свої вчинки.

Лібералізм завжди виступав проти станових привілеїв, спадкоємної влади. Ліберали обстоювали конкуренцію розумів, програм, реальних здібностей політиків - людей, яким суспільство довірило здійснювати управління ним. Вони повністю відкидали будь-які зрівняльні умови оплати праці, справедливо вважаючи, що внесок кожної людини в розвиток суспільства і держави повинен бути гідно оцінений обсягом одержуваних від них благ, виражених у матеріальній і грошовій формах.

Ліберали завжди категорично відкидали психологію лідера і натовпу, сліпе підпорядкування будь-яким ідеалам, тим більше, бездумне здійснення цих ідеалів на практиці. Не випадково ліберальний світогляд доводив до шаленства Гітлера, Муссоліні, Сталіна - усіх прихильників тоталітарних режимів

2. Консерватизм ( від лат. conservo - охороняю, зберігаю) - сукупність різнорідних ідейно-політичних і культурних течій, що спираються на ідею збереження традиції і наступності в політичному, соціальному і культурному житті.

У ході історії консерватизм набував різних форм, але в цілому для нього характерні прихильність до існуючих і усталених систем і норм, неприйняття революцій і радикальних реформ, відстоювання еволюційного розвитку

Вихідними цінностями консервативної політичної доктрини є порядок, стабільність і традиціоналізм

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ Й ІДЕЇ КОНСЕРВАТИЗМУ

	Економічні	Політичні
Проголошення гасла «щастя для всіх» ілюзією	Вільні ринкові відносини, приватна власність - основа економічного життя.	Сильна держава, де влада належить еліті.
Обережність, раціоналізм, наполеглива праця в досягненні мети, ощадливість .	Конкуренція як рушій прогресу.	Свобода трактується як підкорення владі і лояльність до неї.
Визнання нерівності (обмеженої) людей і соціальних груп.	Відмова від втручання або обмеження втручання держави в економічне життя.	Реформування суспільства здійснюється тільки «зверху», тобто владою.
Глибока релігійність, шанування традицій, прагнення до морального відродження.	Держава бере під свій захист приватну власність, майно громадян.	Визнання справедливою політики сили у міжнародних відносинах.
Безперервна наступність поколінь.	Консерватори обстоюють ідею максимальної приватизації державної власності.	Авторитарне керівництво,прерогатива стабільності й порядку при дотриманні прав людини.
Зміцнення інститутів шлюбу і сім'ї.	Скорочення державних соціальних програм, зменшення державної допомоги незаможним.	Консерватори виступають за «рівність можливостей» замість «рівності результатів».

Соціальна база консерватизму - це, як правило, економічно панівні соціальні групи, що мають владу, і вся та частина гігантської суспільної піраміди, яка до цих прошарків безпосередньо приєднується - бюрократія, середні і дрібні власники.

Бідні, невлаштовані люди, які втратили перспективу, консерваторами, як правило, не бувають. Свої надії вони пов'язують із радикальними змінами в суспільстві, перерозподілом власності. Вони найчастіше приєднуються до радикальних політичних сил.

Авторитарний режим

Авторитаризм посідає проміжне положення між тоталітаризмом та демократією.

• Вибудовування відносин між державою і особистістю скоріше на примушенні, ніж на переконанні.

• Концентрація влади в руках однієї людини чи окремого органу влади.

• Необмеженість та непідконтрольність влади громадянам.

• Заборона політичної опозиції режиму.

• Можливість існування незалежних профспілок, творчих об'єднань, й організацій.

Обмежене втручання держави в економіку, заохочення розвитку ринкових відносин і саморегулювання громадського життя.

Тоталітарний режим

Тоталітаризм — це специфічно нова форма диктатури, що ви никла в XX ст.

• Термін « тоталітаризм » запроваджено ідеологом італійського фашизму Дж. Джентіле у 20-х рр. XX ст. та введено в політичний лексикон лідером італійських фашистів Б. Муссоліні для характеристики свого режиму.

• Суть — встановлення загального державного контролю за всіма сферами життя і над усіма членами суспільства методом прямого насильства.

Передумови виникнення тоталітаризму

- Важкі наслідки війни.

- Зростання нестабільності в суспільстві, масові заворушення.

- Криза влади, неспроможність узяти ситуацію під контроль звичайними засобами.

- Параліч усієї політичної системи країни.

- Економічна криза та її руйнівні наслідки.

- Різке загострення національних і расових суперечностей.

- Необхідність вирішення для країни винятково важливого стратегічного завдання, що вимагає консолідації всієї нації.

Характеристика різних видів тоталітаризму

Комунізм — соціальний устрій, визначений як вища безкласова стадія соціалістичного суспільства; мав ліквідувати всі форми релігії, відмінність між розумовою та фізичною працею, а також привести до зникнення держави та здійснення принципу — від кожного по можливості, кожному за його потребами.

-Охоплення всіх сфер життя тотальним державним контролем.

- Перебування в центрі політичної системи комуністичної партії, яка фактично підкорила собі всі органи державної влади.

- Підпорядкування діяльності комуністів стратегічній меті — здійсненню всесвітньої соціалістичної революції.

-Надцентралізація господарської діяльності і планування діяльності всіх промислових і сільськогосподарських підприємств (запровадження п'ятирічних планів), централізований розподіл матеріальних і фінансових ресурсів, предметів споживання.

- Реалізація масштабних господарських програм на експлуатації штучно створеного ентузіазму (індустріалізація, освоєння цілини і т. д.).

- Підпорядкування економічної діяльності створенню військово-промислових комплексів (ВПК); мілітаризація всіх сфер громадського життя.

- Панування марксистсько-ленінської ідеології, догмати якої насаджувалися через систему освіти і культури.

Фашизм — слово італійського походження (в'язанка, жмут), що спочатку означало союз, а згодом перетворилося на термін для означення політичної течії, яка характеризується людиноненависницькими теоріями шовінізму, расизму, нетерпимістю до проявів інакодумства. Перші фашистські організації виникли в Італії.

• Войовничий антидемократизм, расизм, шовінізм.

• Базування фашизму на сильній владі, яка тримається на загальному пануванні фашистської партії, на культі вождя.

• Прагнення до відродження великої Римської імперії та встановлення контролю у Середземномор'ї.

• Узурпація фашистськими лідерами всієї влади в своїх руках.

• Намагання об'єднати різні соціальні верстви населення на основі ідеї створення «корпоративної держави» з жорсткою ієрархічною системою влади й об'єднанням всіх корпорацій в інтересах фашистської держави.

• Збереження монархії у фашистській Італії при фактичній ізоляції монарха від реальної влади.

• Міцний союз фашистів з католицькою церквою.

Нацизм (націонал-соціалізм) — політичний рух, ідеологія, державний режим в Німеччині, який був поєднанням елітарних та расистських (насамперед антисемітських) концепцій, що намагалися обґрунтувати права Німеччини на завоювання інших народів та панування над світом; демократичним інститутам протиставлявся культ вождя.

Нацизм затвердився у Німеччині; він увібрав у себе риси як фашизму, так і комуністичного тоталітаризму.

- Знищення парламентаризму.

- Запровадження тотального контролю апарату нацистської влади над усіма сферами життя суспільства.

- Заборона діяльності усіх політичних партій, крім Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП); вживання слів «соціалістична» і «робітнича» з метою залучення якомога більшої кількості прихильників на свій бік.

- Розбудова НСДАП за принципом фюрерства, тобто беззаперечного підпорядкування влади «фюреру» («вождю»).

- Реорганізація та підкорення нацистами каральних органів.

- Збільшення обсягів виробництва, налагодження випуску новітніх видів військової техніки, створення масової боєздатної армії шляхом насильства то концентрації влади. - Крайній націоналізм (шовінізм); визнання за панівною нацією або расою особливої історичної місії та права на створення «нового порядку» в світі.

- Охоплення нацистською ідеологією значних верств населення, особливо молоді.

- Головна мета — розв'язання нової світової війни і встановлення світового панування німецької нації («арійської раси»).