Виникнення двох вогнищ війни. Консолідація сил агресорів

Зростання агресивності Японії.

*Загострення суперечностей Японії із США і Великобританією (прийняття в США плану воєнних дій проти Японії — «Оранжевого плану» (1924); спрямування меморандуму Танака проти США та усунення їхньої присутності і впливу на Далекому Сході).

*Початок агресії у Південно-Східному Китаї 1931 р. Окупація японськими військами Маньчжурії та створення маріонеточної держави Маньчжоу-Го на чолі з Пу І.

*Вихід Японії зі складу Ліги Націй (1933р.).

Підготовка Німеччини до війни

*Курс на форсовану мілітаризацію країни.

*Цілеспрямована підготовка до війни (надання широких військових замовлень концернам, здатним швидко нарощувати виробництво озброєння, будівництво нових військових заводів).

*Створення нової боєздатної армії (закон про створення вермахту всупереч положенням Версальського договору). Запровадження загальної військової повинності. Військова підготовка молоді й виховання її в мілітаристсько-нацистському дусі.

*Нарощення будівництва військово-морського і військово-повітряного флотів.

*Вихід із Ліги Націй (1933р.).

*Операція «Шулунг» — введення військ вермахту в демілітаризовану Рейнську зону (1936р.).Всесвітня історія

*Розробка 1935р. плану війни проти Франції («Рот»), планів вторгнення в Австрію («Отто») та Чехословаччину («Грюн»).

*Затвердження у вересні 1936р. «чотирирічного плану», завданнями якого були підготовка до війни армії рейха до 1940 р. і повний перехід економіки країни на воєнний лад.

Італія

*Мілітаристська пропаганда (нав'язування думки про «виключність» італійської нації тощо).

*Ухвалення закону (1934) про воєнізацію італійської нації (військове навчання у примусовому порядку для всього населення).

*Щорічне збільшення збройних сил.

*Вторгнення в Ефіопію (1935).

*Зближення з нацистською Німеччиною на зовнішньополітичній арені (спільна агресія проти республіканської Іспанії; укладення угоди між Італією та Німеччиною про розмежування сфер впливу в Європі і на Середземному морі; сприяння Гітлеру в насильницькому приєднанні Австрії і розчленуванні Чехословаччини, підписання між Муссоліні та Гітлером 1939р. договору «Про політичний та військовий союз» так званого «Сталевого пакту»).

*Виключення Італії із Ліги Націй (1937).

Консолідація сил агресорів

Вісь Берлін-Рим-Токіо — це агресивний блок, створений ініціаторами гонки озброєнь і насильницького переділу світу Німеччиною, Італією та Японію.

Основні етапи формування «Осі Берлін-Рим-Токіо»

• Підписання італо-німецького протоколу про співробітництво, який дістав умовну назву «Вісь Берлин-Рим» (жовтень 1936 р.).

• Укладення між Німеччиною та Японією « Угоди про боротьбу проти Комуністичного Інтернаціоналу» (Антикомінтернівський пакт) (листопад 1936 р.).

Антикомінтернівський пакт — договір, укладений в Берліні між Німеччиною та Японією, який оформив створення блоку цих держав з метою завоювання світового панування.

• Приєднання до Антикомінтернівського пакту Італії, що завершило формування «Осі Берлін-Рим-Токіо» (листопад 1937р.). Розростання агресії

Напад Італії на Ефіопію

• Невдала спроба анексувати Ефіопію мирним шляхом за допомогою договору про дружбу (1928).

• Розробка планів збройного вторгнення (1932).

• Початок воєнних дій (1935 р.). що викликали героїчний опір місцевого населення.

• Захоплення італійцями столиці Ефіопії Аддис-Абеба (1936 р.) наслідком чого стала капітуляція Ефіопії.

• Ліга Націй проголошує Італію агресором, але до необхідних санкцій не вдається.

Вторгнення Японії в Центральний Китай

• Початок широкомасштабної війни в Китаї (1937р.).

• Захоплення японськими військами Пекіна, Шанхая і Нанкіна (кінець 1937р.).

• Кровопролитні бої в Центральному і Південному Китаї.

• Підтримка Японії з боку її союзників (визнання Гітлером маріонеткової держави Маньчжоу-Го та схвалення дій японських військ у Китаї, припинення Німеччиною продажу зброї Китаю).

Загарбання Німеччиною Австрії

Аншлюс — у широкому значенні політика «ненасильного» приєднання до Німеччини заселених німцями земель, що проводилася з 1918 р. німецькою державою після Версальського мирного договору, особливо після приходу до влади нацистів, і була спрямована головним чином проти Австрії і Че-хословаччини; у російській літературі під терміном «аншлюс» розуміється включення Австрії до складу рейху 13 березня 1938 р.

• Курс А. Гітлера на переділ кордонів з метою приєднання до складу Німеччини всіх населених німцями країн.

• Вторгнення німецьких сухопутних і повітряних сил в Австрію (12 березня 1938 р.).

• Захоплення країни без жодного пострілу.

• Формування нового австрійського уряду з нацистів; проголошення цим урядом Австрії «німецькою землею»; ліквідація дипломатичних місій у Відні Великобританією, Францією та США, наслідком чого стало фактичне визнання цими країнами аншлюсу Австрії.

Політика «умиротворення» агресора

Політика «умиротворення» агресора — це спроби Великобританії та Франції, з мовчазної підтримки США, не застосовуючи рішучих дій проти Гітлера і роблячи йому всілякі поступки, запобігти війні.

Ініціатори проведення: Великобританія (прем'єр-міністр Н. Чемберлен) та Франція.

Причини проведення

• Суперечності між Францією та Великобританією, яка остерігалася надмірного посилення Франції на континенті і тому шукала їй противагу в Німеччині.

• Пом'якшення найбільш жорстких умов Версальського договору, що призвело до досить спокійної реакції західних держав на їх порушення Гітлером.

• Підтримка цієї політики суспільною думкою західних країн.

• Нерозуміння західними державами всієї небезпеки політики та постаті Гітлера. Західним політикам здавалось, що з лідером Німеччини можна вести справи на дипломатичній основі.

Наслідки

• Стратегічна поразка Великобританії та Франції в Мюнхені 1938 р.

• Перетворення Німеччини на наймогутнішу державу в Центральній Європі після окупації Австрії, а згодом й Чехословаччини.

• Посилення впевненості Гітлера у безкарності своїх дій, наслідком чого стала втрата реального шансу запобігти новій світовій війні.

Ліга Націй в умовах наростання воєнної небезпеки

Тон у діяльності Ліги Націй задавали Англія і Франція, тому її діяльність була в руслі зовнішньополітичних пріоритетів цих держав.

За час свого існування Ліга Націй не скористалася широкими повноваженнями, наданими їй Статутом. У ньому передбачалися обмеження озброєнь, взаємні гарантії територіальної цілісності й незалежності, заходи з боротьби проти агресора, у тому числі й колективні санкції. На практиці Ліга Націй не стала інструментом захисту миру й приборкання агресорів. Жодне питання тут не вирішувалося конструктивно.

Провідні держави були зацікавлені в нарощуванні своїх збройних сил, а тому нерідко займали вичікувальну, безпринципну позицію. Так, коли Китай звернувся зі скаргою на агресію Японії в Маньчжурії, то Рада Ліги Націй лише висловила надію на нормалізацію японо-китайських відносин. Спершу Японія, а потім Німеччина вийшли з Ліги Націй, щоб продовжити здійснення їхніх зовнішньополітичних планів.

Проти Італії було застосовано економічні санкції, але не в повному обсязі, і вона не припинила загарбання Ефіопії. Не знайшли осуду й інші акти агресії, що підштовхувало світ до катастрофи.

Не порахувався з Лігою Націй і Радянський Союз, здійснивши 1939 р. напад на Фінляндію.