Іспанія в 30-ті рр.

Діяльність Народного фронту в Іспанії

Аграрно-промислова Іспанія після Першої світової війни за рівнем розвитку економіки продовжувала відставати від розвинутих країн. Осі юну політичної системи країни становила монархія, яка спиралась на католицьку церкву і армію. Піднесення робітничого руху, виступ анархістів різко загострили загальну обстановку в країні. Ситуацію погіршила політична криза, яка вибухнула влітку 1921 р. За цих умов правлячі кола зробили ставку на формування уряду «твердої руки».

13 вересня 1923 р. командувач Каталонським військовим округом генерал М. Прімо де Рівера захопив владу в Барселоні. Королі. Альфонс XIII фактично підтримав заколотників. У країні було встановлено диктаторський режим. Замість звичайного уряду Прімо де Рівера створив військову диктатуру, яка складалась виключно з генералів і адміралів. Однак у країні став наростати опір диктатурі, яку остаточно добила економічна криза 1929 р. В Іспанії було відновлено конституційне правління.

За роки військової диктатури різко впав авторитет монархії. Все більше ставало прихильників республіканського правління. У квітні 1931 р. озброєні громадяни проголошують республіку, вимагають зречення короля від влади. Альфонс XIII змушений був покинути країну. Було утворено тимчасовий уряд. Це була революція, що відбулася мирним демократичним шляхом.

Обрані загальним голосуванням Кортеси й уряд здійснили низку демократичних перетворень, прийняли конституцію. Однак політика президента і уряду була непослідовною і нерішучою. В той же час активізувалися фашистські сили. У відповідь на страйки і демонстрації робітників уряд доручив генералу Ф. Франко відновити порядок.

За таких умов ліві партії і республіканці 15 січня 1936 р. підписали «Виборчий пакт», відомий як пакт про Народний фронт. Таким чином, уперше за всю історію Іспанії в країні було створено масову демократичну організацію, що об'єднувала у своїх лавах робітників, селян, дрібних і середніх підприємців, студентів, інтелігенцію. Серед засновників Народного фронту були комуністи, соціалісти, Союз трудящих, Федерація соціалістичної молоді, синдикалістська партія та інші організації.

Програма Народного фронту містила вимоги щодо припинення репресій, демократизації державного апарату, армії, освіти, ліквідації безробіття, зниження податків і орендної плати за землю для селянства. З цією програмою Народний фронт переміг на виборах у парламент. 16 лютого 1936 р. було сформовано уряд Народного фронту. Було відновлено дію Конституції 1931 р. Тим часом вороги республіканської Іспанії дійшли висновку про те, що республіку можна знищити тільки за допомогою військового заколоту.

Заколот спалахнув 17 липня 1936 р. і дуже швидко охопив усю країну. В Іспанії почалася громадянська війна.

Громадянська війна в Іспанії. Перші кроки діяльності уряду Національного фронту Іспанії викликали крайню ворожість у таборі ворогів республіки, які практично відкрито готувалися до державного перевороту з метою повалення влади Народного фронту.

Заколот спалахнув 17 липня 1936 р. у Марокко, де перебували іспанські війська, а на світанку 18 липня в ефірі пролунала фраза: «Над усією Іспанією безхмарне небо». Це був умовний сигнал для початку заколоту по всій країні. Він швидко охопив усі гарнізони країни, повсюди відбувалися зіткнення прихильників Народного фронту з регулярними військами. Заколот призвів до початку громадянської війни в Іспанії. У ході війни, на жаль, республіканок, лідери проявили слабкість і нерішучість. Однак демократичні силі відбили перший натиск ворогів республіки. В Барселоні та Мадрид заколот було швидко придушено.

На чолі змови проти республіканців став генерал Ф. Франко. Ні допомогу реакції прийшли Гітлер і Муссоліні, які посилали і Іспанію війська, поставляли озброєння (літаки, танки, артилерія та ін.). Тисячі німецьких офіцерів інструктували і навчали франкістських солдатів та їхніх командирів.

Активну участь у громадянській війні в Іспанії брав і Радянський Союз. Для республіканського уряду із СРСР було поставлено 1000 літаків, 900 танків, 300 бронемашин. Понад 2000 добровольців брали участь у бойових діях на боці республіканців. Багате іспанців та їхніх дітей знайшли в СРСР другу батьківщину.

Тим часом внутрішнє становище республіканської Іспанії залишалося складним. Продовжувалася багатомісячна оборона Мадрида. Не допомогли ні участь інтербригад, ні реформи, які почав інтенсивно проваджувати уряд. Суперечності усередині Народного фронту підривали силу республіканців. У той же час посилювалася німецько-італійська інтервенція.

Опір республіканців було зломлено. 6 березня 1939 р. після державного перевороту влада перейшла до Національної хунти, яка прийняла вимогу Франко про беззастережну капітуляцію. 28 березня фашистські війська вступили до Мадрида.

Громадянська війна в Іспанії завершилася встановленням диктаторського режиму Франко.