Сша. Період «проспериті». Франція. Джерела стабілізації.

Особливості «процвітання»(проспериті) в США

— Швидкі темпи економічного розвитку. За період 1922—1929 рр. економіка США зросла на 70 %.

— Усунення держави від регулювання економічними процесами. Нестримний розвиток приватного бізнесу.

— Переважаючий розвиток новітніх галузей промисловості.

— Кризовий стан сільського господарства і застій традиційних галузей.

— Масове оновлення виробництва. Широке запровадження технологій масового виробництва.

— Посилення концентрації виробництва, формування могутніх монополістичних об'єднань. Найбільшими фірмами стали «Форд», «Крайслер», «Дженерал електрік», «Дженерал моторс»

— Масове використання кредиту і реклами.

• Бум на фондовому ринку. Спекулятивний бум цінними паперами. Ціна на акції зросла в 4 рази.

• Згортання соціальних програм. Відсутність системи соціального захисту. .

• Вузькість внутрішнього ринку. Відсутність товарів масового споживання.

— Значна нерівномірність розподілу національного багатства. Скасування податків на надприбутки.

— Широка експансія на зовнішньому ринку.

— Домінування консервативних тенденцій у суспільстві.

— Процвітання організованої злочинності.

1920-ті рр. стали періодом «процвітання» США. В його основі лежало економічне піднесення, зумовлене зміною статусу США у світі нестримним розвитком приватного підприємництва. Але економічне піднесення було нестабільним, нерівномірним. Зрештою відмова від ідеї регулювання ринку і соціальних процесів не виправдала себе.

Єдиною серйозною реформою, здійсненою республіканцями, було надання виборчих прав жінкам (1920 р.).

Найяскравішим проявом консервативних тенденцій у внутрішньому житті стала поправка до Конституції, що набирала чинності в січні 1920 р. Згідно з поправкою вводився «сухий закон», що забороняв виготовлення і продаж горілчаних напоїв на всій території США. Як наслідок у країні з'явились організовані банди злочинців (ганстери), що взяли під контроль весь нелегальний бізнес горільчаних напоїв, наркотиків, проституцію. Поширилась корупція серед правоохоронних органів. Масовим стало таке явище, як рекет. Війни між бандами ганстерів, що вели боротьбу за контроль над нелегальним бізнесом, стали потрясати великі міста США. Одним з найвідоміших тодішніх «королів» злочинного світу став Аль Капоне.

Знову став процвітати Ку Клукс Клан, який на півдні США контролював цілі райони. Поширення набула расова сегрегація. У деяких південних штатах під заборону потрапило викладання тих знань, що розходяться з Біблією. Так, шкільний учитель Джон Скопе був притягнутий до суду і засуджений за викладання теорії Дарвіна.

Наслідки Першої світової війни для Франції

Негативні

Позитивні

• Франція — одна з найбільш постраждалих від війни країн (на її території велися запеклі бойові дії). • Демографічні втрати (1,4 млн. вбитих, 2 млн. 800 поранених, 750 тис. інвалідів). • Великі матеріальні збитки (200 млрд. золотих франків). • Позбавлення значної частини капіталовкладень в Росії через прихід до влади більшовиків, які відмовилися повертати борги попередніх урядів та націоналізували промисловість. • Перетворення з країни-кредитора на країну-боржника. • Зростання загального державного боргу • Катастрофічне падіння курсу франка та нестримний ріст інфляції

• Повернення Ельзасу та Лотарингії, багатих на залізну руду і вугілля. • Здобуття вугільних копалень Севрського басейну. • Права на 52 % німецьких репарацій. • Істотне розширення колоніальної імперії за рахунок німецьких колоній. • Глибокі структурні зміни в економіці, (нарощування потужності металургійної промисловості, здійснення подальшої індустріалізації країни, концентрація виробництва і капіталу, виникнення трестів і концернів тощо). • Перетворення з країни аграрно-індустріальної, де переважала роль позичково-лихварського капіталу, на індустріально-аграрну країну

Соціально-економічний та політичний розвиток Франції у 1920-х рр.

Уряд Національного блоку (1919-1924 рр.)

Склад уряду: праві партії (Національно-республіканської дії, Республікансько-демократична та ін.).

Лідери: радикал Ж. Клемансо (1919), соціаліст А. Мільєран (1920-1921), Р. Пуанкаре (1922-1924).

Основні заходи

• Відновлення господарського життя північно-східних районів.

• Досить болісне переведення економіки на мирні рейки (зменшення кількості робочих місць, зниження зарплатні).

• Посилення робітничого руху мало наслідком установлення 8-го-динного робочого дня, дозвіл на укладання колективних договорів, збільшення зарплатні на 20-25 %.

• Курс на подолання соціально-економічної кризи, стабілізацію роботи фабрик і заводів.

• Денаціоналізація промисловості.

• Встановлення режиму економії:

— припинення дії закону про 8-год. робочий день;— посилення податкового пресу;

— замороження підвищення зарплатні.

• Надання вигідних кредитів селянам.

• Встановлення прогресивного податку на прибуток.

• У зовнішній політиці — курс на подальше послаблення Німеччини (Рурський конфлікт 1923 р.).

Уряд Лівого блоку (або Картель лівих сил) (1924-1926 рр.)

Склад уряду: ліві партії (радикали, соціалісти тощо) Лідер: радикал Е. Ерріо.

Основні заходи

• Політична амністія (звільнення значної частини залізничників, які були заарештовані за участь у страйку 1920 р., та їх відновлення на роботі).

• Асигнування 300 млн. франків на потреби житлового будівництва.

• Евакуація французьких військ із Рурської області.

• Опір великих підприємців та фінансистів, викликаний поступками уряду робітникам та дрібним підприємцям. Наслідком опору стало розміщення капіталів за межами Франції. Неспроможність уряду розв'язати фінансові проблеми спричинила відставку уряду.

Уряд Національної єдності (1926-1929 рр.)

Склад уряду: широкий спектр політичних партій (від радикалів до правих)

Лідер: член Республікансько-демократичної партії Р. Пуанкаре.

Основні заходи

• Надання парламентом уряду фактично необмежених повноважень для проведення фінансової реформи, наслідком чого стало здійснення плану стабілізації фінансів.

• Підвищення непрямих податків, тарифів на залізницях і водних шляхах.

• Скорочення платні державним службовцям і пенсій інвалідам війни.

• Забезпечення умов для економічного зростання; швидкі (вищі, ніж у Німеччині та Великобританії) темпи промислового розвитку.

• Реалізація соціальних програм.

Загострення міжпартійної боротьби призвело до відставки кабінету.

Особливості світової економічної кризи 1929-1933 рр.

• Криза розпочалася дещо пізніше, ніж в інших західних країнах (восени 1930 р.) і набула затяжного характеру (до 1935 р. включно).