Європейські переговори та договори на передодні війни. Спроби утворення системи «колективної безпеки» та її провал

Мюнхенська угода 1938 р.

Мюнхенська угода («мюнхенська змова») — угода про приєднання прикордонних земель Чехословаччини, населених німцями, до нацистської Німеччини, яка була підписана 30 вересня 1938 р.; стала результатом агресивної політики А. Гітлера.

Учасники Мюнхенської конференції

• Німеччина (А. Гітлер).

• Італія (Б. Муссоліні).

• Великобританія (Н. Чемберлен).

• Франція (Е. Даладьє).

Привід: вимога Гітлера передати Німеччині Судетську область Чехословаччини, заселену переважно німцями.

Основні положення

• Передача Судетської області Чехословаччини Німеччині у термін з 1 до 10 жовтня 1938 р.

• Заборона Чехословаччині руйнувати споруди на території, що передавалася Німеччині.

• Окупація Судетської області німецькими військами. Міжнародні відносини

• Задоволення протягом 3-х місяців територіальних претензій Угорщини на Закарпатську Україну та Польщі на місто Тешин у Сілезії.

• Гарантія нових кордонів Чехословаччини учасниками угоди.

Наслідки

• Втрата Чехословаччиною третини території (50 млн. населення), 50 % виробничих ресурсів, першокласних укріплень, значної частини армії.

• Призначення рейхскомісаром Судет лідера місцевих фашистів К. Генлейна.

• Розчленування та загарбання Чехословаччини (окупація німецькими військами чеських земель у березні 1939 р.; проголошення Богемії та Моравії німецьким протекторатом; проголошення Словаччини «незалежною» державою на чолі з католицьким священиком Й. Tico, який у своїй політиці повністю орієнтувався на Німеччину; окупація південної Словаччини хортистською Угорщиною).

• Отримання доступу Німеччини на Балкани та укріплення її промислової бази.

• Нехтування Німеччиною політикою «умиротворення» західних держав, наслідком чого став повний крах цієї політики.

Англо-франко-радянські переговори 1939р.

• Зближення СРСР із Великобританією та Францією — останній шанс запобігти новій світовій війні і створити систему колективної безпеки в Європі.

• Початок тристоронніх переговорів у Москві у квітні 1939р., на яких кожна зі сторін діяла винятково у своїх інтересах, не турбуючись про колективні дії і прагнучи передусім відвести удар від себе.

• Приєднання СРСР після довгих вагань до «гарантій» західних країн Польщі.

• Наполягання СРСР на розширенні свого впливу в Східній Європі і праві проходження радянських військ через Польщу та Румунію для боротьби із Німеччиною.

• Згода Великобританії та Франції включити балтійські країни у сферу «східних гарантій» за умови «західних гарантій» для Голландії, Бельгії й Люксембургу.

• Початок переговорів про укладення військової конвенції (кінець липня 1939 р.).

• Затягування переговорів (включення до складу англійської та французької делегацій другорядних осіб, які не мали повноважень для підписання документів, неспроможність вирішити питання про пропуск Червоної армії через територію Польщі та Румунії тощо).

• Пропозиція СРСР перенести переговори на пізніший час.

• Зрив переговорів, відповідальність за який несуть усі країни-учасниці переговорів.

Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939р.

Пакт Молотова-Ріббентропа — укорінена в суспільно-політичній та історичній літературі назва радянсько-німецького договору про ненапад від 23 серпня 1939 р., особливо його таємного додатку.

Існування таємного протоколу тривалий час заперечувалося радянською стороною, і тільки наприкінці 1980-х років минулого століття цей факт був визнаний і став надбанням світової громадськості.

Учасники переговорів: міністр закордонних справ Німеччини — Й. Ріббентроп, нарком закордонних справ СРСР — В. Молотов та Й. Сталін.

Зміст договору

• Укладення договору терміном на 10 років з автоматичним продовженням його дії на наступні 5 років за взаємним бажанням сторін.

• Зобов'язання сторін не нападати одна на одну як окремо, так і разом з іншими державами.

• Гарантія взаємного нейтралітету у разі війни однієї з країн.

• Зобов'язання СРСР і Німеччини не брати участі у коаліціях держав, спрямованих відповідно проти Німеччини чи СРСР.

Зміст таємного протоколу

• Розподіл Європи на сфери впливу:

— до радянської сфери належали Фінляндія, Естонія, Латвія та Бессарабія.

— до німецької сфери — Литва.

• Розділ Польщі між СРСР та Німеччиною по лінії Нарев — Вісла — Сян.

Зміст підписаних у Москві документів чітко виявив характер переорієнтації зовнішньої політики СРСР. Суть цього повороту полягала не просто в зміні зовнішньополітичних орієнтирів і не зводилася тільки до спроби забезпечити безпеку через безпосередні відносини з Німеччиною.

Таємний протокол свідчив про відмову СРСР від визнання пріоритету міжнародного права. СРСР неначе повернувся до політики, яку проводив царський уряд: її рисами були таємна дипломатія і територіальна експансія. Підписавши протокол, СРСР фактично опинився серед держав — «підпалювачів війни».

Безпосереднім підсумком підписання цих документів стадо те, що німецькі війська вранці 1 вересня 1939 р. здійснили напад на Польщу. 3 вересня Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Спалахнула Друга світова війна.

Напередодні Другої світової війни Радянський Союз опинився в ситуації, що від його позиції залежало, коли буде розв'язано війну, чи він об'єднається із західними демократіями, чи займе очікувану позицію. Сталінське керівництво обрало останній шлях, до того ж вступивши в змову з Гітлером про розподіл сфер впливу в Східній Європі (Пакт про ненапад і таємний протокол до нього). Цей шлях відкривав можливість безнаказаної німецької агресії проти Польщі та розв'язування Другої світової війни, у яку незабаром був утягнутий і СРСР.