Сша в роки світової економічної кризи. «Велика депресія». «Новий курс» ф. Рузвельта

Економічна криза — раптове падіння, скорочення виробництва, що супроводжується розоренням значної чатини підприємств, зростанням безробіття, падінням заробітної плати і курсу акцій.

Загальна характеристика «Великої депресії» (1929—1933 рр.)

Причини	• Невідповідність між попитом і пропозицією (значне перевищення пропозиції над попитом). • Структурна криза економіки. Поява технологій масового виробництва не була підкріплена масовим споживанням. • Найнижча точка синусоїди коливань економічної активності (за Леонтьєвим)
Прояви	• Масове розорення підприємств і підприємців. Падіння виробництва. • Політична криза. • Фінансова криза. • Падіння заробітної плати і доходів значної частини громадян. • Масове безробіття. • Загострення соціальних проблем. Розгортання масових соціальних виступів. • Загострення міжнародних відносин
Особливості	• Світовий характер (охопив усі країни світу, крім СРСР). • Тривалість (1929—1933 рр.). У деяких регіонах світу криза тривала й протягом 1934—1935 рр. • Глибина падіння виробництва сягала в середньому до 50 %, а іноді й більше. • Криза охопила всі сфери економічного, політичного і суспільного життя

Криза 1930-х рр., на відміну від попередніх, охопила відразу всі країни світу і найбільшого удару зазнали країни, що були сировинними придатками індустріально розвинутих країн. Зрештою, це дало могутній поштовх до пошуку цими країнами шляхів забезпечення економічної незалежності.

Єдина країна, якій вдалось уникнути руйнівних наслідків кризи, був СРСР, де саме в цей час розгорталась індустріалізація.

Глибина і тривалість кризи визначались значною мірою тим ударом, якого завдали світовому господарству світова війна і дії держав-переможниць після неї. Традиційні господарські зв'язки були порушені.

Світова економіка була перевантажена борговими зобов'язаннями. Війна породила безпрецедентне зростання американської економіки і перетворила США у світового кредитора. Американські позики дозволяли Німеччині сплачувати репарації, які у свою чергу поверталися в США у вигляді платежів Англії та Франції за воєнними боргами. Уся світова економіка стала залежною від благополуччя американської економіки.

Криза відбилась і на міжнародних відносинах. Країни Заходу віддали перевагу діям, які перекладали труднощі кризи один на одного, а не пошуку спільного шляху виходу з кризи. Митні й торговельні війни загострили відносини між провідними країнами і паралізували їх здібність підтримувати світовий порядок. Цим скористалися агресивні держави. Першою з них була Японія, яка кинула відкритий виклик Версальсько-Вашингтонській системі, порушила Вашингтонські домовленості щодо Китаю, захопивши Маньчжурію.

«Новий курс» Ф. Рузвельта (ліберальний реформізм)

«Новий курс» — система заходів уряду президента Ф. Рузвельта в 1933-1938 рр., яка базувалася на поєднанні заходів посилення державного регулювання економіки з реформами в соціальній сфері й була спрямована на подолання економічної кризи в країні.

1932 р. — перемога на виборах представника Демократичної партії Ф. Рузвельта.

Основні заходи «нового курсу»

-Реформування фінансової та банківської системи (відкриття лише конкурентоспроможних банків, закони про девальвацію долара, вилучення монетного золота з приватних рук, полегшення доступу до кредита тощо). Відбудова промисловості (закон «Про відбудову промисловості» від 16 червня 1933 р., який передбачав вироблення «кодексів чесної конкуренції»).

-Реформування сільського господарства (закон «Про допомогу фермерам» від 12 травня 1933 р., який передбачав зменшення посівних площ ' і поголів'я худоби, а також скуповування державою бавовни, зерна, м'яса й іншої сільськогосподарської продукції).

-Реформування системи оподаткування.

-Програма допомоги бідним.

-Закон Ваґнера 1935 р., згідно з яким дозволялася організація профспілок і створення системи державного регулювання трудових відносин.

-Закон про соціальне забезпечення 1935 р.

-Прийняття закону про справедливі умови праці (1938 р.) — уряд мав право встановлювати мінімальну погодинну ставку заробітної плати та максимальну тривалість робочого дня, заборона використання дитячої праці.