Визначення показника реверсії

При ефективному управлінні підприємством строк його строк життя прямує до нескінченості. Прогнозувати на декілька десятків та сотень років наперед недоцільно. Для того, щоб урахувати доходи, які може принести бізнес за межами періоду прогнозування, визначається вартість реверсії.

Реверсія – це:

• доходи від можливого продажу майна (підприємства) в кінці періоду прогнозування;

• вартість майна (підприємства) на кінець прогнозованого періоду.

Існують декілька методів визначення показника реверсії:

• метод розрахунку за ліквідаційною вартістю;

• метод розрахунку за чистою вартістю активів;

• модель Гордона.

Основним способом визначення вартості підприємства на кінець прогнозонованого періоду є застосування моделі Гордона

где FV — ожидаемая стоимость в постпрогнозный период;

— денежный поток доходов за первый год постпрогнозного (остаточного)

периода;

DR — ставка дисконтирования;

— долгосрочные (условно постоянные) темпы роста денежного

потока в остаточном периоде.

Визначення тривалості прогнозованого періоду:

Через складність прогнозування на таких ринках як Росія чи Україна прогнозований період встановлюється тривалістю три роки.

Прогноз доходів вимагає аналізу динаміки ринку, впливу конкуренції та інфляції, факторів ціноутворення, очікуваного росту обсягів виробництва та реалізації, виробничих потужностей, галузевих факторів.

При прогнозуванні необхідно враховувати:

• плани керівництва з розвитку (ліквідації) підприємства на найближчі роки;

• динаміку вартісних показників (виручки, собівартості, прибутку, ціни);

• тенденції зміни попиту, обсягів виробництва та продаж.

Як період прогнозування може бути обраний:

• період, протягом якого темпи зростання доходів підприємства стабілізуються;

• період існування компанії з урахуванням планів керівництва (може бути пов'язаний з закінченням договору оренди на майно компанії);

• тривалість створення, експлуатації та, якщо це необхідно, ліквідації об’єкта;

• період досягнення заданих характеристик дохідності;

• термін реалізації інвестиційного проекту з впровадження нових видів продукції.

Якщо не існує об’єктивних причин припинення існування підприємства, то робиться припущення про безперервність його існування. Проте спрогнозувати доходи на декілька десятків та більше років неможливо, тому подальше існування підприємства необхідно ділити на дві частини:

1. прогнозований період, коли оцінювач достатньо точно прогнозує динаміку грошових потоків;

2. постпрогнозний період, коли враховується усереднений темп зростання грошових потоків підприємства на весь період його існування, що залишився.

Якщо в перші роки прогнозованого періоду динаміка доходів буде дуже відрізнятися від середньої величини, то вартість підприємства буде спотворена.

Існуючі методи розрахунку ставок дисконтування.

Ставка дисконтування або вартість залучення капіталу повинна розраховуватися з урахуванням трьох факторів:

1. наявність у підприємства різних джерел залучення капіталу, які вимагають різних рівнів компенсації;

2. необхідність урахування вартості грошей у часі;

3. фактор ризику.

Для проведення розрахунку ставки дисконту застосовуються методи, що відповідають моделі грошового потоку, яку обрано для проведення оцінки.

Національний стандарт оцінки № 3 визначає, що основним методом розрахунку ставки дисконту для власного капіталу є метод кумулятивної побудови, який враховує додаткові ризики інвестування в оцінюваний цілісний майновий комплекс порівняно з інвестуванням в альтернативні об'єкти, що характеризується мінімальним ризиком.

Основним методом розрахунку ставки дисконту для інвестованого капіталу є метод середньозваженої вартості капіталу, який ґрунтується на врахуванні норм доходу на власний та запозичений капітал з урахуванням розміру часток власного та запозиченого капіталу в інвестованому капіталі.

Також можуть бути використані інші методи, проте доцільність їх використання повинна бути обґрунтована у звіті про оцінку майна.

Метод кумулятивної побудови.

Дана модель ґрунтується на припущенні, що інвестор готовий ризикувати, тільки в тому випадку, якщо це дає йому додаткову вигоду у порівнянні з безризиковими капіталовкладеннями. Ставка дисконту в даному випадку відповідає рівню доходності, на який згоден інвестор. Чим вищий рівень ризику, тим вищою повинна бути ставка дисконту при інших рівних умовах.

Розрахунок відбувається за формулою:

,

де DR – ставка дисконтування;

• - безризикова ставка доходу;

• - премія за і-ий вид ризику;

n – кількість премій за ризик.

Безризиковий вкладення коштів означає те, що інвестор незалежно ні від яких обставин отримає доход, який відповідає безризиковій ставці, яка визначена на момент вкладення коштів. Звичайно, безризикових капіталовкладень не буває, тому мається на увазі відносна відсутність ризику.

У якості безризикової ставки доходу у світовій практиці використовується ставка доходу за довгостроковими державними борговими зобов’язаннями; вважається, що держава є надійним гарантом за своїми зобов’язаннями. Ймовірність її банкрутства виключається.

В Україні у якості безризикової ставки доходу може бути використаний дохід за рівнем дохідності ОВДП (Облігації внутрішньодержавної позики… дані по їх розміщенню та рівню дохідності можна знайти на сайті МФУ. Наприклад,

http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=165433&cat_id=34948 ). Результати розміщення облігацій 13 жовтня 2008 р. мають такі результати:

Термін обігу	224	567	1078
Ставка дохідності, %	15,5	15,8	18

При цьому слід зазначити, що вони були підняті з с 12,5% річних, тобто на 3-3,5 %.

У якості безризикової ставки відсотка можуть бути використані ставки депозитів у найбільш надійних банках.

Безризикові капіталовкладення приносять, як правило, мінімальний рівень доходу, а для оцінки надбавок за ризик в оціночній діяльності широко використовується метод експертного визначення ризику для окремого підприємства. Наприклад, він може виглядати таким чином:

Премії за ризик для окремої компанії

Вид ризику	Ймовірний інтервал значень, %	Параметри ризику
Керівний склад: якість управління	0-5	Незалежність чи залежність від однієї ключової фігури, наявність управлінського резерву
Розмір компанії	0-5
Фінансова структура (джерела фінансування підприємства)	0-5	Відповідність нормам, наприклад середньогалузевим
Товарна та територіальна диверсифікація	0-5	Широкий чи вузький асортимент продукції; територіальні зовнішні межі ринку збуту
Диверсифікованість клієнтури	0-5
Доходи: рентабельність та прогнозованість	0-5
Інші особливі ризики	0-5	Специфічні ризики, які властиві конкретному підприємству, глобальні ризики

Директор предприятия имеет соответствующее образование в области менеджмента, экономики, маркетинга, управления персоналом и применяет его на практике (организована эффективная рекламная компания, разработаны и реализуются стратегия развития предприятия и системы мотивирования и обеспечения персонала. Качество управления хорошее, однако предприятие зависит от одной ключевой фигуры — директора, а управленческий резерв практически отсутствует. Премия за риск — 3%≫

Модель середньозваженої вартості капіталу

Середньозважена вартість капіталу – це витрати, пов’язані з залученням власного та позикового капіталу.

Модель середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital— WACC) передбачає сумування зважених ставок віддачі на власний капітал та запозичені кошти, де в якості ваг застосовується частка власного та залученого капіталу в структурі інвестованого капіталу. Ставка віддачі на позикові кошти є відсотковою ставкою банка за кредитами.

де WACC – середньозважена вартість капіталу (ставка дисконтування)

- вартість залучення капіталу з і-го джерела;

• - частка і-го джерела в структурі капіталу підприємства;

n – кількість джерел фінансування.

Зазвичай модель деталізують таким чином:

де - вартість залучення позикового капіталу;

• - ставка податку на прибуток підприємства;

• - частка позикового капіталу в структурі підприємства;

• - вартість залучення акціонерного капіталу (привілейованих акцій);

- частка привілейованих акцій в структурі капіталу підприємства;

• - вартість залучення акціонерного капіталу (звичайних акцій);

- частка звичайних акцій в структурі капіталу підприємства.

Ставка залучення позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток підприємства, так як у випадку включення відсотків за довгостроковими зобов’язаннями в валові витрати підприємства, їх величина виключається з прибутку, що підлягає оподаткуванню.