2. Обліково-аналітичне забезпечення.

Орієнтовний перелік документів, які можуть бути використані при оцінці майна (за методикою ФДМУ):

• копії засновницьких документів (Статут, Засновницький договір, Свідоцтво про реєстрацію);

• копії проспектів емісії, звітів про підсумки випуску цінних паперів (для акціонерних товариств);

• документи про організаційну структуру компанії;

• копії договорів оренди на нерухоме майно (якщо є);

• дані бухгалтерської звітності за останні 3-5 років (або можлива кількість попередніх періодів), зокрема бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати;

• останній висновок аудитора (якщо проводилася аудиторська перевірка).

• відомість обліку основних фондів;

• інвентарні списки майна;

• дані про всі активи (нерухомості, запасах, акціях сторонніх товариств, векселях, нематеріальних активах і ін.).

• розшифровка кредиторської заборгованості.

• розшифровка дебіторської заборгованості: по термінах; по видах дебіторської заборгованості; частка сумнівної заборгованості.

• інформація про наявність дочірніх компаній, холдингів (якщо є), фінансова документація по ним.

• план розвитку підприємства на найближчі 3-5 років з вказівкою планованої валової виручки по товарам/послугам, необхідних інвестицій, витрат, чистого прибутку - по роках.

Етапи здійснення оцінки цілісного майнового комплексу:

• аналіз організаційно-правової форми підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;

• ознайомлення та аналіз ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу;

• ознайомлення та аналіз ринку сировини і основних матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;

• аналіз правових засад провадження господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, зокрема ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення на ринку відповідної продукції (товарів, робіт, послуг), наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування;

• аналіз його фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового стану на дату оцінки та за період, що передує цій даті;

• підготовку обґрунтованих прогнозу діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, за основними показниками виробництва та реалізації продукції, фінансового і майнового стану та прогнозу потреби такого підприємства в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.

Отримані висновки за результатами проведених аналізів покладаються в основу припущень, що використовуються під час проведення оцінки.

3. Основні види вартості

Професійні оцінщики уникають вживати термін “вартість”. Дане поняття вживається з уточнюючим прикметником, що конкретизує яка сама вартість мається на увазі. Ринкова вартість є найбільш поширеною в оцінці майна.

Поняття ринкової вартості згідно Міжнародних стандартів оцінки визначається як розрахункова величина, яка дорівнює грошовій сумі, за яку майно повинно переходити від однієї сторони до іншої на дату оцінки між добровільним покупцем та добровільним споживачем в результаті комерційної угоди після адекватного маркетингу, при цьому припускається, що кожна зі сторін діяла компетентно, з розрахунку та без примусу.

Поняття ринкової вартості та справедливої вартості, що використовується в бухгалтерському обліку не є синонімічними у тому значенні в якому останнє поняття використовується в стандартах бухгалтерського обліку. На відміну від ринкової вартості бухгалтерське поняття справедливої вартості означає угоду, яка могла б відбутися при наявності певних протиріч; при обставинах, що відрізняються від нормального процесу перерозподілу власності в умовах відкритого ринку. Дана обставина включає в себе можливість укладення термінової угоди, коли одна зі сторін знаходиться в складному становищі, а також в інших випадках не передбачених визначенням ринкової вартості. Термін “справедлива вартість” також використовується в юридичному аспекті при визначенні компромісного рішення, що розв’язує суперечку сторін.

Справедлива вартість – це більш широке поняття ніж ринкова вартість.

Вартість заміщення — визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) об’єкта, подібного до об’єкта, що оцінюється, який може бути йому рівноцінною заміною. Розраховується шляхом врахування витрат на створення об’єкта тієї ж корисності з урахуванням існуючих на дату оцінки цін та вимог до подібних об’єктів (сучасний дизайн, матеріали тощо).