§51. Україна в мирних угодах сусідніх країн

Андрусівське перемир’я 9 лютого 1667року Росія й Річ Посполита підписали в с Андрусові, що поблизу Смоленська, перемир'я. Підписаний А. Л. Ордіним-Нащокіним і жмудським старостою Ю. Глебовичем документ, який розроблявся протягом трьох місяців, містив такі основні положення: • припинялася польсько-московська війна 1654-1667 pp. і до червня 1680 року встановлювалося перемир'я; • Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ залишалися під владою Московської держави; • Правобережна Україна й Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом залишалися в складі Речі Посполитої; • Київ на два роки передавався Московській державі; • Запорізька Січ передавалася під спільне управління Польщі й Московщини; • Московська держава й Річ Посполита зобов'язувалися разом виступити проти кримського хана в разі татарських набігів на Україну. Умови перемир'я викликали сильне незадоволення українського народу, оскільки вони порушували умови Переяславської ради 1654 року про неподільність етнічної української території. Це спричинило повстання, яке очолив І. Брюховецький (За «Довідником з історії України»). Бучацький мирний договір У жовтні 1672 року в м. Бучачі Річ Посполита й Османська імперія уклали мирний договір, за яким: • Польща віддавала Туреччині Поділля; • Брацлавщина й південна Київщина переходили під владу гетьмана П. Дорошенка; • Польща зобов'язувалася сплатити Туреччині контрибуцію за зняття облоги Львова і щорічно платити данину в розмірі 22 тис. злотих. У квітні 1673 року польський сейм відмовився затвердити Бучацький мирний договір, і польсько-турецька війна тривала до укладення в 1676 році Журавненського договору. Журавненський мирний договір 27 жовтня 1676 року між Річчю Посполитою й Османською імперією був укладений мирний договір, підписаний у с Журавному. Цей договір завершив польсько-турецьку війну 1672-1676 pp. За його умовами: • скасовувалася щорічна данина в сумі 22 тис. злотих, яку Польща сплачувала Туреччині на підставі зобов'язань Бучацького мирного договору 1672 року; • Поділля залишалося в складі Османської імперії; • значна частина Правобережної України (за винятком колишніх Білоцерківського і Паволоцького полків) визнавалася козацькою територією під управлінням гетьмана П. Дорошенка. Журавненський договір вкотре перерозподілив українські землі між сусідніми державами й значно посилив позиції Москви в Гетьманщині, що призвело до поступового наростання національного й соціального гніту українського народу на території Лівобережної України. Польський сейм не ратифікував Журавненського мирного договору, що згодом призвело до нової війни між Польщею й Туреччиною та подальшого укладення Карловицького мирного договору в 1699 році (За «Довідником з історії України»). Бахчисарайський мирний договір Зазнавши великих утрат у війні з російськими та українськими військами, Туреччина пішла на примирення з Росією. 23 січня 1681 року між царем і султаном у присутності українського представника генерального писаря С. Раковича був підписаний на 20-річний термін Бахчисарайський мирний договір. За умовами цього договору: • кордон між Туреччиною та Московською державою встановлювався по р. Дніпру; • Туреччина приєднувала північну Київщину, Брацлавщину й Поділля (до 1685 року тут гетьманував Ю. Хмельницький); • Московській державі відходила Лівобережна Україна й Київ, а також містечка Васильків, Стайки, Трипілля, Радомишль; • протягом наступних 20 років територія між Дністром і Бугом уважалася нейтральною й незаселеною і на ній обидві сторони не мали права будувати й відновлювати укріплення; • козаки отримали право на вилов риби, добування солі й вільне плавання по Дніпру та його притоках до Чорного моря; • татарам дозволялося кочувати й полювати в степу по обидва боки Дніпра (За «Довідником з історії України»). «Вічний мир» Турецька агресія загрожувала не тільки Україні чи Росії, а й іншим державам Європи. Польща, Австрія та Венеція утворили Священну лігу, війська якої 1683року завдали під Віднем поразки туркам. Унаслідок цієї перемоги Польща відновила свою владу над Правобережжям. 16 травня 1686 року в Москві між представниками Польщі (К. Гжимул-товським і М. Огінським) та Росії (В. Голіциним) на основі Андрусівського перемир'я був укладений «Трактат про вічний мир» — документ, що складався з преамбули й 133 статей. У «Вічному мирі»: • підтверджувався попередній поділ України між Росією та Польщею, який остаточно закріпив за Москвою право на володіння Лівобережною Україною; • Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом; • Польща відмовлялася від претензій на Київ, за що отримувала 146 тис. крб. компенсації; • Брацлавщина та південна Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною між Польщею та Московією; • Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі; • Поділля залишалося під владою Туреччини (1699 року воно було приєднане до Польщі); • Польща відмовилася від протекторату над Запорізькою Січчю. Уклавши «Вічний мир» з Польщею, Росія анулювала умови попередніх договорів з Туреччиною та Кримським ханством, вступила до антитурецької Священної ліги й зобов'язалася здійснити воєнний похід проти Кримського ханства. Росія та Польща домовилися про взаємодопомогу в боротьбі проти Туреччини й Кримського ханства (За «Довідником з історії України»). Хоч «Вічний мир» набував чинності відразу після підписання договору, польський сейм ратифікував його тільки 1710 року. Цей договір остаточно затвердив насильницький поділ українських земель між двома державами, що значно ускладнювало й послаблювало національно-визвольний рух в Україні. Джерела Витяг з «Вічного миру» між Росією і Польщею (1686 р.) Домовилися ми і постановили, що всієї Малої Росії цієї сторони Дніпра... містами і землями і місцями... з усіма своїми повітами, селами і поселеннями... як вони до цього часу за перемирним договором на стороні їхньої царської величності перебували, так і тепер залишатися мають на стороні їхньої царської величності на вічні часи; ... а за Дніпром-рікою Київ має залишатися також на стороні їхньої царської величності... Вниз ріки Дніпра, що називаються Запороги, козаки живуть на Січі, і в Кодаку... мають бути у володінні і в державі... їхньої царської величності. ... А що... між нами виникло утруднення про ті розорені міста й місця, які від містечка Стайок, униз Дніпра по річку Тясмин, а саме: Ржищів, Трахтемирів, Канів, Люшни, Сокольня, Черкаси, Боровиця... Чигирин... тоді, царської величності ближні бояри і думні люди, погоджено цю статтю так обміркували й постановили, що ці міста залишатися мають пустими, так як воно тепер є. Персоналії Василь Голіцин (1643-1714) Московський державний діяч, боярин. У 1672-1677 та 1680-1681 pp. перебував в Україні, де брав участь у бойових діях під час Чигиринських походів. У 1682—1689 pp. очолював різні прикази. У 1686 р. домігся укладення «Вічного миру» між Московією та Польщею. Організував й очолив Кримські походи 1687 та 1689 pp. Відіграв важливу роль в обранні І. Мазепи гетьманом України. За царювання Петра І був позбавлений боярства та вотчин, засланий до Архангельського краю, де й помер.