Монголо-татарська навала на українські землі §15. Походи Чингізхана

Спочатку монгольське військо підкорило частину Сибіру, а потім удерлося до Китаю. Саме від китайців монголи перейняли найновішу військову техніку, зокрема для взяття фортець. 1219 року степові завойовники вирушили в похід на Середню Азію, захопили там чимало квітучих міст — Самарканд, Бухару та інші. Частину місцевих жителів завойовники вбили, решту перетворили на рабів. Підкоривши Азію, монголи здійснили грабіжницький похід на Закавказзя, а звідти вийшли в половецькі степи. Половецькі хани після своєї поразки звернулися за допомогою до українських князів: «Сьогодні нас побили, а завтра вас здолають». Битва на Калці. На допомогу половцям вирушили Мстислав Галицький, Мстислав Київський та Данило Волинський. У перших же боях передові загони монголів зазнали поразки. Окрилені швидкою перемогою руські князі (мабуть, не поділили слави) почали сваритися. Київський князь побудував укріплений табір і запропонував у ньому зустрічати монголів. Мстислав Галицький не пристав на таку пропозицію, і разом із союзниками переправився через р. Калку, де й відбувся знаменитий бій 31 травня 1223 року. Поразка була неминучою, адже українські дружини втратили єдине командування, княжі війська діяли неузгоджено, а половці не витримали тиску монголів і повтікали. Три доби війська Чингізхана штурмували табір київського князя, але заволодіти ним незуміли. Тоді степовики вдалися до хитрощів і пообіцяли не чинити зла русичам, які вийдуть з табору за великий викуп. Князь Мстислав повірив і віддав наказ своєму війську відступати до Дніпра. Та тільки-но кияни вийшли з табору, монголи, не дотримавши свого слова, напали на них і більшість знищили. Літописець сповіщає, що на Калці 1223 року загинуло 10 тис. киян, серед них шестеро відомих князів. Незважаючи на перемогу, монголи теж зазнали великих утрат, і Чингізхан наказав повертатися в рідні степи.

Монголо-татарська навала на українські землі § 16. Навала хана Батия на Русь

1236 року монголо-татарське військо, на чолі з Чингізхановим онуком — ханом Батиєм, знову з'явилося на кордонах Русі. У жорстоких боях монголам удалося захопити північно-східні руські міста: Рязань, Коломну, Суздаль, Володимир. 4 березня 1238 року об'єднані дружини князів Володимиро-Суздальської Русі зазнали остаточної поразки на річці Сить. Доля цієї землі була вирішена. Героїчно оборонялося руське місто Козельськ. Його мешканці, за словами літописця, перебили понад 4 тис. ворогів. «Злим містом» назвав його Батий і наказав повністю знищити. Після короткого перепочинку монгольське військо з'явилося біля кордонів сучасної України. Навесні 1239 року монголи зненацька захопили Переяслав, потім Чернігів, обороною якого керував князь Мстислав Глібович.Монголи поступово наближалися до Києва. Населення навколишніх міст стало готуватися до оборони: по річках сплавляли ліс, щоб будувати нові укріплення. Але більшість усе ж шукала порятунку в Києві, тому до столиці прибуло багато людей з Північно-Східної Русі (Лівобережжя), які тікали від монголів і хотіли захищати місто. Батий (Бату) (1208-1255) Монгольський хан. Онук Чингізхана. У 1237-1241 pp. очолив походи монголо-татарського війська в Східну Європу. 1239 р. зруйнував Переяслав і Чернігів, 1240 р. — Київ. Засновник і хан Золотої Орди (1243—1255). Оборона Києва від монголо-татар Пізньої осені 1239 року монголо-татарське військо з'явилося біля Києва. Літописець про це писав: «Від рику волів, реву верблюдів та іржання коней не було чути голосу в місті». Місто було добре укріплене, і монголи очікували підходу основної орди на чолі з Батиєм. Крім того, Київ так вразив завойовників своєю красою, що вони запропонували князям здатися на милість переможців. Проте київське віче вирішило стояти на смерть. Оборону очолив воєвода Дмитро. День і ніч протягом 10 тижнів і чотирьох днів кияни готувалися до оборони. Хитрі монголи розташували бойові тарани навколо воріт, що були побудовані біля Козячого болота — найслабшого місця київської оборони. Узимку 1240 року, коли болото промерзло, кочівники почати штурм. Зруйнувавши ворота, ординці ринули в місто, але кияни «гостинно» зустріли ворога: скрізь на голову кочівників лилася кипляча смола, летіли стріли й важке каміння. Кияни героїчно боролися за кожну частину свого міста. «Треба було бачити, як ламалися списи, як розбивалися щити, як від стріл померкло сонце», — писав літописець. Удершись до «міста Ярослава», татари ніч перепочили, а зранку почали штурм «міста Володимира». Був страшний рукопашний бій. Останні захисники зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні стінобитні машини, і храм завалився, поховавши під собою героїчних захисників міста. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїнах, попелі, завалене тілами загиблих. Джерела З літопису І обступила Київ сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було чути нічого од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руська ворогами. Джерела Про цю трагедію з болем сповіщає літописець: «Того ж року татари здобули Київ... і святу Софію розграбували й монастирі всі, й ікони, і хрести, і все узороччя церковне взяли, а людей від малого до великого вбили мечем». Похід монголів на Захід Після падіння Києва монголо-татари завдали удару по землях Галицько-Волинської держави. Багато західноукраїнських міст, здебільшого добре укріплених, чинили опір кочівникам, створюючи перепони їхньому швидкому просуванню на Захід. Наприклад, під Колодяжином татари встановили дванадцять облогових машин, але взяти місто так і не змогли. Навесні 1241 року полчища Батия, подолавши опір мешканців Південної Русі, рушили на захід через Волинь і Галичину. Протягом року військо Батия спустошувало Польщу, Угорщину, Чехію, Хорватію, Трансільванію, Молдову, частину Сербії та Болгарії, після чого повернулося до Поволжя, заснувавши там нову державу — Золоту Орду зі столицею в м. Сараї, що лежав у пониззі Волги. Довідка. Золота Орда — монгольська держава, заснована на початку 40-х pp. XIII ст. ханом Батиєм. До її складу входили Західний Сибір, Північний Кавказ, Крим та інші землі. Руські князівства платили данину. Столиця — Сарай-Бату. Проіснувала до XV ст.