-
Доходи і витрати страховика
Доходи страховика формуються від основної (страхової діяльності), від інвестування і розміщення тимчасово-вільних коштів та від інших операцій (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Склад доходів страховика [4, 299]
Доходи від страхової діяльності включають:
- зароблені страхові платежі за договорами страхування та перестрахування;
- комісійні винагороди за перестрахування;
- частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;
- повернуті суми із централізованих страхових резервів;
- повернуті суми технічних резервів, відмінних від резерву незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством.
Платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування. Тільки після сплати страхувальником страхової премії (або першого платежу страхової премії, коли вона сплачується в кілька строків) договір страхування набирає чинності, якщо інше не передбачено угодою сторін. Своєчасне внесення страхових премій — один з найважливіших обов'язків страхувальника щодо страховика. Саме надходження страхової премії приводить у дію механізм страхового захисту.
Зароблені страхові платежі визначаються за формулою [7, 428]:
ЗСП = СНСПзп + СНСПпоч – СНСПкзп, (7.1)
де ЗСП — зароблені страхові платежі;
СНСПзп – сума надходжень страхових платежів за звітний період;
СНСПпоч – сума незароблених страхових платежів на початок звітного
періоду;
СНСПкзп – сума незароблених страхових платежів на кінець звітного
періоду.
До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування.
Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхової суми), і страхового тарифу. Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страхових тарифів – це найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги. Ціна страхової послуги (страхова премія) обчислюється за формулою:
Страхова премія = Страхова сума х Страховий тариф, (7.2)
Страхові платежі – первинний дохід страхової організації та основа подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвестиційної діяльності.
Доходи від інвестиційної діяльності. Страховик має в розпорядженні дві групи коштів:
1. Власні кошти у вигляді статутного фонду, спеціальних і резервних фондів, вільних резервів та нерозподіленого прибутку.
2. Залучені кошти у вигляді страхових резервів.
Основними доходами страховика від інвестування і розміщення тимчасово-вільних коштів є: відсотки, сплачені страховикам за довгострокове кредитування житлового будівництва, доходи від участі у прибутку перестраховиків, відсотки на суму залишків коштів на рахунках в банку, за облігаціями, відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах банку, дивіденди за акціями.
Інші доходи (від звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій) включають доходи від здавання майна в оренду, курсові різниці, безповоротна фінансова допомога та безоплатне надання товарів, доходи від індексації та передання основних засобів і нематеріальних активів, доходи від врегулювання безнадійної заборгованості, доходи від надання консультаційних послуг, штрафи, пені та ін. [4, 300].
Виділяють три групи витрат страховика:
1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування (страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку);
2) витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування:
- аквізиційні витрати – витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників, укладання нових договорів страхування (включає оплату послуг з розробки умов і правил страхування, комісійну винагороду, відшкодування агентам на службові поїздки, виготовлення бланків страхової документації, витрати на рекламу);
- інкасаційні витрати – витрати, пов’язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій (оплата праці службовців, як забезпечення отримання страхових премій у готівковій формі, оплата банківських послуг);
- ліквідаційні витрати – витрати, пов’язані з врегулюванням збитків (оплата послуг спеціалістів, які визначають причини та розмір збитку, оплата банківських послуг щодо виплат страхового відшкодування, витрати на проїзд аварійного комісарі, поштові витрати та ін.);
3) витрати на утримання страхових компаній (заробітна плата персоналу та нарахування на неї, плата за оренду, комунальні послуги, амортизаційні витрати, утримання та обслуговування автотранспорту) [6, 500].
Відповідно до Закону України “Про страхування”, витрати страховика поділяють на:
- виплата страхових сум та страхових відшкодувань;
- відрахування у централізовані страхові резервні фонди;
- відрахування в технічні резерви;
- витрати на саме страхування.
Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).
Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених Законом України “Про страхування”, станом на кожен день.
Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).
Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.
Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):
- незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
- збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:
1) резерв незароблених премій;
2) резерв заявлених, але не виплачених збитків;
3) резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
4) резерв катастроф;
5)резерв коливань збитковості.
Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року. Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування;нерухоме майно; акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;банківські метали; кредити страхувальникам - фізичним особам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України [1].
Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат її діяльності за певний звітний період (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік). Фінансовий результат — це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика, яка визначається як різниця між доходами і витратами. Фінансовий результат, як правило, має додатний характер, тобто набуває форми прибутку, хоча іноді можуть бути й збитки [7, 442].
У страховій діяльності розрізняють 2 види прибутку:
а) фактичний – отриманий за результатами роботи організації;
б) нормативний – закладений в структуру брутто-премії.
Розглядаючи страховий тариф як ціну за страхову послугу і виходячи зі структури тарифної ставки, яка як і будь-яка ціна, він складається з витрат на надання страхової послуги, тобто собівартості, і прибутку. Прибуток, як правило, планується при розробці тарифів за всіма видами страхування (крім деяких видів обов'язкового страхування).
Оскільки страхова компанія проводить не лише страхову, а ще й інвестиційну та господарську діяльність, прибуток страховика також є підсумком фінансових результатів усіх перелічених видів діяльності, а саме:
1. Прибуток від страхової діяльності, обчислюється за формулою:
ПСД=(ЗП+КП+ВП+ПЦР+ПТР) - (ВС+ВЦР+ВТР+ВВС), (7.3)
де ЗП - зароблені страхові премії за договорами страхування і
перестрахування;
КП - комісійні винагороди за перестрахування;
ВП - частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;
ПЦР - повернуті суми із централізованих страхових резервних
фондів;
ПТР - повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;
ВС - виплати страхових сум та страхових відшкодувань;
ВЦР - відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
ВТР - відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;
ВВС - витрати на ведення справи.
2. Прибуток від інвестиційної та фінансової діяльності.
Прибуток від страхової діяльності не завжди є головною частиною балансового прибутку страховика. Дуже часто основна діяльність страховика приносить йому не прибутки, а збитки, що компенсуються прибутком від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів (інвестиційним прибутком), а також прибутком від інших операцій. Ці види прибутку страховика визначаються як різниця між відповідними доходами і витратами.
У компаніях з ризикового страхування цей прибуток повністю залишається у розпорядженні акціонерів, об’єднується з прибутком від страхової діяльності і розподіляється згідно із рішенням загальних зборів акціонерів.
Інвестиційний дохід у компаніях зі страхування життя поділяється на:
а) отриманий за рахунок інвестування страхових резервів;
б) отриманий за рахунок інвестування власних коштів страховика.
3. Прибуток від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій. Визначається як різниця між відповідними доходами і витратами.
Балансовий прибуток страховика розподіляється за спільними для всіх суб'єктів підприємницької діяльності принципами. Схема розподілу прибутку залежить від форми організації страхової компанії (акціонерне товариство відкритого або закритого типу, командитне, повне товариство, товариство з додатковою відповідальністю). Особливістю розподілу прибутку страхової компанії є те, що за рахунок чистого прибутку (перш ніж він буде розподілений між власниками ) страховик може створювати вільні резерви з метою зміцнення своєї платоспроможності. Детальніше про напрями розподілу прибутку страховика відображено на рис.7.2.
Валовий прибуток до оподаткування
Нерозподілений прибуток
Виплата
Відрахування
на власний капітал Резерви непередбачене
зарахування минулих збитків
Відрахування
у спеціальні страхові фонди для
управління позитивними і негативними
змінами в ризиковому капіталі та інших
коливаннях у зв’язку зі
специфічними ризитками Застрахованим,
чатина прибутку
Винагорода
управляючим, зарплата
Дивіденди
акціонерам
Податок
на прибуток
Рис. 7.1. Напрями використання балансового прибутку
страховика [11, 386]
Рівень ефективності діяльності страхових компаній визначається показником рентабельності. Рентабельність страхових операцій – це показник рівня прибутковості страхових операцій. Визначається за формулою:
Р = (Пр / Пл)*100%, (7.4)
де Р – рентабельність страховика;
Пр – річна сума прибутку страхової компанії;
Пл – сума платежів за будь-яким видом страхування або за страховими
операціями в цілому.
Фактично, рентабельність є відсотковим відношенням суми отриманого прибутку до загальної суми страхових платежів [11, 390].
Таким чином, рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страховик із кожної гривні страхових платежів. Цей показник ув'язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із формування страхового фонду.