Тема 12. Подання статистичних даних: таблиці, графіки, карти Лекція 18 (2 год.)

ПЛАН:

1. Роль і значення графічного методу. Основні елементи графіка

2. Види графіків і способи їх побудови

3. Таблиці, їх види та значення у статистичному аналізі

4. Основні правила побудови таблиць

Рекомендована література6,7,9,10,12,13,14,15,17,18,19,20,21, 24,27,34, 45, 46,48;

1. Роль і значення графічного методу. Основні елементи графіка

Графічні методи вважаються досить важливим та. ефективним знаряддям сучасної науки, вони надійно увійшли в методику нау­кових досліджень. Особливо велику роль ці методи відіграють у статистичних дослідженнях, де вивчаються складні взаємозв'язки соціально-економічних явищ і процесів у русі показників динаміки, а також складні переплетіння зв'язків у просторі.

Статистичні графіки використовують з метою узагальнення статистичних даних, їх аналізу та популяризації (останнє стосуєть­ся неспеціалістів).

Що ж являє собою статистичний графік? Це спосіб наочного подання і викладення статистичних даних та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків (сукупності крапок, ліній, повер­хонь) та інших графічних засобів з метою їх узагальнення й аналізу. За допомогою графіків глибше вивчають склад і динаміку явищ, а також взаємозв'язки між ними.

Застосування графічного методу при вивченні соціально-економічних явищ досить різнопланове. Так, його використовують для порівняння обсягів певних статистичних сукупностей та ви­вчення їх складу. Прикладом може бути графічне зображення скла­ду спеціалістів певної галузі господарства за віком, статтю, фахом або обсягів і по галузевого складу валової продукції сільського гос­подарства тощо. У даному випадку роль графічного методу зво­диться до наочного представлення співвідношення окремих елеме­нтів, які утворюють досліджувану статистичну сукупність, показу зміни обсягів і структури цих сукупностей.

Об'єктами графічних зображень можуть бути процеси відтво­рення, які розглядаються в демографічній та економічній статистиці. Особливу роль відіграє графічний метод при вивченні динаміки соціально економічних явищ, де використовують графічні характеристики рядів динаміки; у статистико-географічних дослідженнях, де статистичні дані зображують у вигляді статистичних карт. Побудовою останніх займається прикладна наука – економічна картографія, у якій тісно поєднуються статистичні і географічні аспекти дослідження явищ.

Специфічною особливістю графічних зображень є їх лаконіч­ність, простота кодування інформації та однозначність тлумачення (за змістом) записів у символічній формі. До окремих особливостей статистичних графіків належать також їх виразність, універсаль­ність (для них не існує мовних перешкод), доступність для огляду та ін.

Графічна мова вважається специфічною формою наукового мислення та узагальнення. Це особлива форма інформації, яка трактується в сучасних поняттях теорії пізнання як своєрідна знакова система.

Мова статистичних графіків належить до умовних символічних мов і має такі особливості:

1. двомірність графічних знаків, тобто двомірність запису. Це основна ознака графічної мови як знакової системи, джерело інфо­рмації та пізнавальної сили. Так, у двомірному символічному записі «працює на інформацію» як послідовність розташування знаків у лінійному ряду, так і їх розташування в просторі. Це, безумовно, розширює інформаційні й пізнавальні можливості графічної мови;

2. безперервність виразу. У статистичних графіках відповідна інформація представлена не окремими дискретними знаками, а вза­ємопов'язаною системою, геометрично орієнтованою в просторі. Цим графічна мова відрізняється, наприклад, від мови математич­них формул, яка зберігає дискретність знаків і лінійну (одномірну) послідовність їх виразу (і чергування);

3. відокремленість викладу. Статистичні графіки як знаряддя наукової інформації відособлюються від тексту взаємопов'язаної за змістом інформації, яка подається в усній або письмовій формі. Мова ж математики (фізики чи хімії), як правило пов'язана з таки­ми формами подання інформації.

Своєрідність статистичного графіка як знакової системи поля­гає і в тому, що основним засобом передачі інформації при такому способі зображення є не знаки-коди, а знаки-образи. На відміну від перших, які є найпростішими умовними сигналами, знаки-образи являють собою складніше організовані системи сигналів, як зовні-сигналів, які зовнішньо відображають об'єкти за принципом їх схожості.

Предметом дослідження при визначенні статистичного графіка є статистичні дані про масові суспільні явища і процеси. Саме в цьому полягає відмінність статистичних графіків від графіків уза­галі. Вони являють собою не просту ілюстрацію явищ, а дають нове знання про предмет дослідження, відображуючи ті розумові побу­дови, які вивчає статистична наука і практика.

Основні елементи графіка. Статистичний графік являє собою рисунок, який описує стати­стичні сукупності умовною мовою геометричних знаків тієї чи ін­шої форми: крапок, ліній, площин, фігур та різних їх комбінацій. У більшості випадків статистичних графіків використовують не об'ємне зображення, складне за побудовою, а площинне. Площинне зображення досить різноманітне за формою і водночас має ті ж самі складові елементи. Розглянемо основні з них.

Поле графіка – це простір, у якому розміщуються геометрич­ні або інші графічні знаки, що утворюють графік. Розмір поля гра­фіка залежить від його призначення і характеризується розміром та пропорціями сторін. З погляду естетичних вимог і зорового сприй­няття зображених даних рекомендується співвідношення сторін: від 1:1,3 до 1:1,5. Найзручнішим для візуального сприйняття вважаєть­ся формат, сторони якого знаходяться у співвідношенні 1:2. Таке співвідношення одержують, коли довша сторона прямокутника до­рівнює діагоналі квадрата, побудованій на короткій стороні прямо­кутника. Ідеальні графіки прямокутної форми зі співвідношенням сторін 3:5, 5:8, 8:13 і т. д. Такі співвідношення сторін відомі під на­звою «правило золотого перетину», згідно з яким висота прямокут­ника відноситься до його основи як основа до висоти плюс основа. Якщо статистичні графіки представлені у формі рівнобічного три­кутника, то його основа повинна відноситися до висоти, як 1:3.

Розмір графіка повинен відповідати його призначенню.

Геометричні знаки (або графічні образи) – це сукупність геометричних або графічних знаків для зображення статистичних даних. Насамперед це крапки, за допомогою яких наочно зображуються лічильні множини, тобто окремі елементи статистичної сукупності. Одна крапка може означати один випадок або будь-яку їх кількість (наприклад, одне підприємство, 400 кг, 6 км і т.д.). Геометричними знаками статистичних графіків можуть бути відрізки прямих ліній, що поєднують дві сусідні крапки в полі графіка. Змістове наповнення такого знака пов'язується з довжи­ною відрізка та кутом нахилу щодо осі абсцис. Довжина відрізків характеризує розмір явища, а кут — інтенсивність його розвитку в часі чи просторі. Відрізки, з'єднані в один ланцюг, утворюють одну ламану лінію – криву графіка. Вона є досить поширеною формою знакової системи.

Значне місце в цій системі займають знаки у вигляді площин рі­зних геометричних форм (квадрат, сектор, коло і т.п.). їх викорис­товують для порівняння явищ, які характеризуються абсолютними і відносними величинами.

Графічні зображення в статистиці можуть бути представлені і негеометричними знаками – силуетами чи малюнками. Напри­клад, динаміку книжкової продукції на графіку можна зобразити у вигляді книжкових полиць, інфляційні процеси – у вигляді банк­нотів тощо.

Просторові орієнтири в статистичних графіках використову­ють для визначення порядку розміщення геометричних знаків у по­лі графіка. Вони задаються системою координатних сіток контур­них ліній, які ділять це поле на частини. Як правило, в статистиці використовується система прямокутників координат, але іноді мо­же застосовуватися і полярна система (колові графіки).

Масштабні орієнтири визначаються системою масштабних шкал або спеціальними знаками для визначення розмірів графічних знаків.

Експлікація графіка являє собою словесне пояснення основ­них елементів графіка та його змісту. Вона включає назву графіка, надписи вздовж масштабних шкал, окремі пояснювальні надписи, що розкривають зміст елементів графічного образу. Статистичний графік – це знакова модель, без експлікації його не можна зрозумі­ти, тобто перенести знання із формалізованої системи характерис­тики дійсності на саму дійсність.