Іі. Структура курсової роботи

Роботу над курсовою роботою необхідно починати зі складання плану, та визначення ключових проблем, що підлягають дослідженню. Такий підхід багато в чому полегшує визначення структури майбутньої роботи, що повинна бути збалансованою та мати внутрішню єдність.

Робота містить наступні частини: вступ, загальна частина, висновки, та бібліографія.

У вступі автор повинен висвітлити актуальність обраної теми, її теоретичне й практичне значення, ступінь її розробленості сучасною наукою, сформулювати проблему, мету і завдання, що будуть вирішуватися в роботі, а також опис методів і способів вирішення поставлених завдань і проблем. Вступ повинен бути стислим, приблизно 2-3 сторінки.

Проблема – це розходження між бажаним і дійсним (наприклад, в організації та діяльності органу державної влади, місцевого самоврядування) у пізнанні.

Мета – це бажаний результат пізнання чи практичної діяльності.

Завдання – це перелік заходів, дій та операцій, що повинні здійснюватися для досягнення конкретного результату.

У основній частині викладається зміст теми. Цю частину рекомендується розділити на декілька питань, що логічно розкривають сутність проблеми. Виклад кожного питання треба чітко відокремити для того, щоб можна було ясно бачити, де починається й де закінчується їхнє висвітлення. Зазвичай, курсова робота складається із двох-трьох розділів (відповідно - теоретичний і практичний блоки), які, у свою чергу, можуть поділятися на підрозділи. При цьому, кожний розділ висвітлює тільки один бік проблеми. Основна частина роботи може бути викладена приблизно на 25 – 30 сторінках.

В основній частині необхідно ґрунтовно й докладно викласти, як саме зазначена проблема подана в науковій і навчальній літературі. Важливо показати вміння використовувати знання теорії для об’єктивного та всебічного аналізу досліджуваної проблеми; показати своє ставлення до питання, що вивчається; виокремити позитивне, визначити недоліки, сформулювати найбільш ефективні заходи щодо їх усунення.

Викладені положення повинні підкріплюватися результатами вивчення, прикладами з життя, особистого досвіду, публікаціями в засобах масової інформації та іншими джерелами.

Наступна частина роботи – висновки, подають цілісне уявлення про курсову роботу. У висновках робиться акцент на висновки, отримані з кожного розділу роботи й загальний підсумковий результат (підтвердилися/не підтвердилися вихідні дані, отриманий позитивний/негативний результат, вирішено/не вирішено основні завдання, тощо), а також містяться обґрунтовані пропозиції, які на думку студента/курсанта будуть сприяти позитивному вирішенню проблеми, що вивчається.

Якщо буде потреба навести великі витяги з документів, карти, таблиці, або оформлюють додатки. Форма додатка не регламентується й визначається завданнями роботи.

Наприкінці курсової роботи додається бібліографічний список, складений у певній послідовності, про яку буде сказано окремо.

Ііі. Основні етапи роботи над курсовою роботою

Виконання курсової роботи передбачає відтворення певних етапів: вибір теми; підбор і вивчення літератури; складання плану роботи; написання тексту курсової роботи; захист курсової роботи. У кожному конкретному випадку етапи роботи визначаються науковим керівником. Однак, як показує досвід, існує якийсь оптимальний варіант, до якого звичайно тяжіють педагоги, незважаючи на розходження методик.

З огляду на це, ми пропонуємо студентам наступний порядок роботи.

Вибір теми. Студентам/курсантам надається право вибору теми курсової роботи в межах тематики, що визначена кафедрою. Студентові/курсантові варто керуватися як власними науковими інтересами, так і порадами керівника. У процесі ознайомлення з темою можна намітити попередній план роботи, що буде служити тимчасовим керівництвом до тих пір, коли проникнення в суть питання не змусить цей план змінити.

Складання бібліографії варто почати одночасно з виконанням попереднього пункту. Джерелами для складання списку літера­тури слугують бібліотечні каталоги (почати треба із систематичного), виноски й бібліографічні довідки в досліджуваних працях (керуючись ними, потрібно звернутися до алфавітного каталогу). Зрозуміло, необхідно прагнути до того, щоб зібрати яко-мога більший повний бібліографічний перелік та ознайомитися з найбільшим числом наукових досліджень. Чим ширше коло прочитаної літератури, тим досконалішою буде робота студента/курсанта.

Вивчення літератури й збір матеріалу. Після загального ознайомлення з темою починається робота із джерелами та основною літературою. Таким чином, у процесі роботи з документами й літературою відбувається збір матеріалу. У процесі збору матеріалу визначається остаточний план дослідження. Для себе студент/курсант повинен скласти дуже докладний план, з чітко вираженою деталізацією. Таких пунктів може бути 10, 20 і більше. Варто ретельно обміркувати розташування пунктів плану, щоб вони були вибудувані в найбільш розумній послідовності – з урахуванням причинно-наслідкового зв'язку явищ, хронології, завдань кожного розділу роботи й інших факторів.

Одночасно виявляється загальна структура основної частини – розділи, параграфи.

План (або зміст) курсової роботи. План може бути коротким або розгорнутим. У плані повинні бути зазначені основні розділи, а в необхідних випадках і підрозділи (параграфи). Усі пункти плану супроводжуються вказівкою на відповідні сторінки роботи.

Написання роботи. Написання тексту курсової роботи зводиться до ретельного дослідження матеріалу, наявного з кожного із численних пунктів плану (причому у ході роботи пункти можуть мінятися місцями або зовсім виключатися), потім до викладу результатів з кожного пункту, причому фактичні дані можуть передувати висновкам або, навпаки, випливати з них. Виклад декількох пунктів плану, об'єднаних загальною ідеєю, як правило, вимагає загального висновку та відповідає параграфу роботи.

Спочатку пишеться чорновий варіант роботи, потім (після перевірки чернетки керівником і його коректив) – остаточний.

Ми вважаємо зайвим більш докладно характеризувати саме прийоми написання. Процес творчості тонкий та індивідуальний. Надамо ж можливість студентам/курсантам пошукати свою методику. Бесіди з науковим керівником допоможуть їм у цьому.