Конституційні засади територіального устрою України. Правовий статус Автономної Республіки Крим.

Ключова термінологія теми: територіальний устрій, адміністративно-територіальний устрій, населений пункт, автономія, адміністративна автономія, влада автономії

Необхідним атрибутом будь-якої держави, її важливою озна­кою є наявність державної території - просторові межі здійснен­ня державної влади, тобто частини земної кулі, що перебуває в межах державних кордонів та на яку поширюється суверенітет відповідної держави.

Сам термін «територіальний устрій» вживається паралельно з терміном «державний устрій» для позначення політико-територіальної організації дер­жави, що характеризується внутрішнім поділом території держави на окремі територіальні одиниці, статусом цих одиниць і формою їхніх правових відносин між собою та з державою в цілому.

Проблема територіального устрою держави насамперед пов'я­зана з тим, що державна територія має складну структуру:

по-перше, вона включає як суходільну територію, гак і терито­ріальне море, внутрішні води, надра, повітряний простір;

по-друге, державна територія мас відповідну внутрішню орга­нізацію - вона поділяється на окремі територіальні (політико-територіальні, самоврядні чи адміністративно-територіальні) оди­ниці, система яких утворює територіальний поділ держави.

При цьому до політико-територіальних можна віднести те­риторіальні одиниці, що характеризуються певною політичною самостійністю, мають окремі атрибути державності (конституцію, власне законодавство, систему органів державної влади, громадян­ство тощо), що дає підстави визначати їх статус як державоподібних утворень (наприклад, суб'єкти федерації, політичні автономії) Самоврядними є такі територіальні одиниці, що слугують просто­ровою (територіальною) основою місцевого (регіонального) само­врядування, а адміністративно-територіальними - одиниці, що штучно створені центральною владою з метою визначення прос­торових меж для діяльності місцевих органів державної влади.

З практики державного будівництва як України, так й інших держав відомо, що становлення організаційної будови державної території відбувалося двома способами 1) шляхом районування - поділом території на адміністративно-територіальні одиниці, в межах яких здійснюється управління через представників централь­ної влади (централізоване управління); 2) шляхом приєднання (ане­ксії) інших держав, внаслідок чого в складі території держави виникли територіальні одиниці, що зберігають деякі атрибути державності. Ці процеси з часом трансформуються, зокрема адмі­ністративно-територіальні одиниці поступово починають набувати характеру політико-територіальних чи самоврядних, що пов'язано з децентралізацією управління, або ж, навпаки, політико-територіальні одиниці втрачають самостійний статус і перетворюються на звичайні адміністративно-територіальні, що завжди відбувається за встановлення централізованих моделей управління. На терито­ріальний поділ держави також впливають географічні, національ­ні, економічні, історичні, культурні та інші чинники.

Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республі­ка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Ці територіальні одиниці розрізняються за трьома підставами:

1) за географічними ознаками вони поділяються на регіони (АРК, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та насе­лені пункти (міста, селища, села);

2. за своїм статусом - на: адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці (місій селища, села). Крім того, АРК має особливий статус територіальної автономії, а райони в містах характеризуються ознаками як ад­міністративно-територіальних, так і самоврядних одиниць);

3. за місцем у системі адміністративно-територіального устрою України - на територіальні одиниці первинного рівня (міста без районного поділу, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста з районним поділом) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

Конституція України не лише визначила систему адміністратив­но-територіального устрою України (ст. 133), в ній також закріп­лено засади її територіального устрою.

Аналіз конституційного статусу Автономної Республіки Крим неможливо здійснити без попереднього розгляду змісту самого поняття «автономія».

Термін «автономія» у його найзагальнішому значенні викори­стовується в праві для характеристики певного ступеня самостій­ності органів, організацій, територіальних, національних та інших спільнот у вирішенні питань їхньої життєдіяльності. Залежно від суб'єкта, характеру та мети надання такої самостійності виділяють конкретні типи, види та форми автономії.

Так, залежно від суб'єкта виділяють два типи автономії:

1. автономія установ (органів, організацій тощо):

2. автономія спільнот (територіальних, національних тощо). Кожному з цих тинів автономії притаманні відповідні види та форми.

Автономія спільнот може бути територіальною або екстери­торіальною.

Територіальна автономія - це самоврядування певної части­ни території держави, тобто її право (точніше, право громадян, що проживають на цій території та органів, які вони обирають) самостійно вирішувати окремі питання організації та здійснення влади в межах повноважень, установлених конституцією та зако­нами держави.

Екстериторіальна автономія поширюється не на певну тери­торіальну одиницю держави, а на представників певного етносу (національності), що проживають у межах всієї державної терито­рії. Залежно від того, компактно чи розрізнено проживають етнічні спільності та від інших обставин екстериторіальну автономію по­діляють на три різновиди: персональна автономія; корпоративна автономія; національно-культурна автономія.

З урахуванням зазначеного вище аналіз конституційного стату­су Автономної Республіки Крим дозволяє зробити висновки:

АРК є територіальним автономним утворенням у складі України; це - невід'ємна складова частина України, яка в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питан­ня, віднесені до її відання (ст. 134 Конституції України).

АРК слід розглядати як існуючу в Україні форму адміністративно-територіальної автономії. Незважаючи на наявність окремих атрибутів державності (назва - Республіка, наявність сим­волів - герб, прапор, наявність Конституції) АРК згідно з Консти­туцією України не характеризується найважливішими ознаками державної автономії - вона не має парламенту, а її представниць­кий орган (Верховна Рада АРК) не наділений законодавчими пов­новаженнями, він приймає нормативно-правові акти у формі рі­шень і постанов (ст. 136 Конституції України). Конституція Ук­раїни (ст. 137) встановлює перелік питань, з яких АРК здійснює нормативне регулювання.

З моменту відновлення автономії Криму питання, які пов’язані з правовим статусом АРК та її органів влади є об’єктом різних наукових праць істориків, політологів, соціологів, правознавців. Зокрема, досліджувалися питання взаємодії органів влади автономії і України, аналізувався конституційно-правовий статус Верховної Ради АРК, зверталась увага на проблему визначення місця нормативно-правових актів АРК в системі українського законодавства.

На сучасному етапі питання про сутність влади в загалі та державної влади зокрема є не простими. Влада - невід'ємна властивість політично організованого суспільства. При визначенні влади необхідно враховувати різноманіття форм її прояву. Загальноприйнятим є розрізняння родоплемінної влади, влади громади, батьківська влада, церковна, державна (політична), економічна, влада різних суспільних об'єднань. Кожна із цих різновидів відрізняється специфічними властивостями й особливостями.

Конституційне право регулює відносини соціальної (публічної) влади, тобто влади в суспільстві.

При демократичному політичному режимі публічна влада виходить від народу й належить народу, який здійснює її безпосередньо, або через систему утворених їм прямо або побічно органів. Рішення органів публічної влади носять загальнообов'язковий на даній території характер і забезпечуються державним примусом.

У відповідності зі ст. 5 Конституції України, народ здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади й органи місцевого самоврядування . Закріпивши принцип народного суверенітету в такій формі, Конституція зафіксувала існування в механізмі держави двох відносно самостійних систем органів публічної влади: системи органів державної влади й системи органів місцевого самоврядування, які покликані здійснювати завдання й функції держави в межах повноважень, визначених Конституцією й законами України. Хоча в процесі своєї діяльності вони здійснюють єдину владу, джерелом якої є народ.

Оскільки у складі України є автономна республіка, очевидним є існування третього різновиду публічної влади - це влада автономії. Виходячи з аналізу Конституції України й Конституції Автономної Республіки Крим Верховна Рада й Рада міністрів автономії визначаються тільки як “органи влади”, без конкретизації їх юридичної природи.

Сьогодні ситуація склалась так, що влада в АРК, у межах визначених законодавством України, здійснюється: 1) органами влади автономії - Верховна Рада й Рада міністрів АРК; 2) органами державної влади (районні державні адміністрації, Постійний представник Президента України в АРК, місцеві органи центральної виконавчої влади, органи прокуратури й органи судової влади); 3) органами місцевого самоврядування.

Конституція автономії закріплює систему органів влади автономної республіки, що включає представницький орган - Верховну Раду й власний виконавчий орган - Рада міністрів АРК, а також особливості розмежування повноважень між ними, формування республіканських органів, модель управління автономною республікою.

Конституція України ст.136 і ст.1 Конституції АРК визначають Верховну Раду АРК як «представницький орган» без законодавчих повноважень і закріплюють за нею представницькі, нормотворчі, контрольні функції й інші повноваження в межах певної компетенції, а Рада міністрів - урядом АРК, який очолює систему республіканських органів виконавчої влади й забезпечує їм погоджену діяльність.

Рада міністрів автономії та місцеві виконавчі органи влади, районні адміністрації забезпечують виконання делегованих АРК державних функцій і повноважень . Організаційно-правовими формами республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим є міністерства АРК, республіканські комітети АРК.

Верховна Рада автономії має статус органа, що представляє не тільки інтереси громадян, які її обирають, але й спільні інтереси територіальних громад, органів місцевого самоврядування. Її повноваження не є похідними від повноважень територіальних громад, а навпаки - «...органам місцевого самоврядування може делегуватися виконання окремих повноважень із передачею фінансів і майна...», а «Рада міністрів здійснює контроль за виконанням як делегованих, так і державних повноважень» (ч. 1 п.1, ч. 1 п. 2 ст. 44 Конституції АРК).

Крім органів влади автономії на території АРК функціонують і органи державної влади.

Виконавчу владу в районах АРК здійснюють районі державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади й входять у систему органів виконавчої влади держави.

Виконавча влада в АРК має свої особливості. По-перше, оскільки АРК - не область, то й обласної державної адміністрації в ній нема, а діяльність районних державних адміністрацій спрямовує й контролює Рада міністрів АРК. По-друге, районні державні адміністрації в АРК, крім завдань, передбачених для подібних адміністрацій в областях, забезпечують також виконання Конституції АРК, нормативно-правових актів Верховної Ради АРК і рішень Ради міністрів АРК. Рада міністрів АРК має право скасовувати розпорядження голів відповідних районних державних адміністрацій, які суперечать Конституції, законам України, іншим актам законодавства України, а також нормативно-правовим актам Верховної Ради АРК.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Районні державні адміністрації відповідно до законодавства України забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, дотримання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного й культурного розвитку, програм охорони навколишнього середовища, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншостей - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку й виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів і програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами й громадянами.

У керуванні відповідних районних державних адміністрацій можуть перебувати об'єкти державної власності, які передані їм у встановленому законом порядку.

У випадку делегування районними й обласними радами місцевим державним адміністраціям відповідних повноважень, у їх управлінні перебувають також об'єкти загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст.

Районні державні адміністрації на відповідній території взаємодіють із сільськими, селищними, міськими радами, їх виконавчими органами й сільськими, селищними й міськими головами, сприяють у здійсненні ними повноважень місцевого самоврядування, зокрема, у вирішенні питань економічного, соціального й культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної й фінансової бази місцевого самоврядування, контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають і враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування й їхніх посадових осіб.

Важлива роль у забезпеченні взаємодії органів державної влади України з відповідними органами АРК належить Представництву Президента України в Автономній Республіці Крим. Воно є державним органом, створеним відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в автономії повноважень, покладених на Президента України .

Необхідно зазначити, що виходячи зі світової практики представник президента (уряду) або комісар, губернатор призначаються в багатьох автономних одиницях, які користуються законодавчими повноваженнями з широкого кола питань (Аландські острова, Азорські острова, Фарерські острова й ін.). Він здійснює контроль за роботою місцевих законодавчих зборів. А в тих адміністративно-територіальних одиницях, які розглядаються як територіальні колективи він за дорученням центру здійснює на місцях державну владу, маючи безпосередньо управлінські повноваження або тільки контролюючи законність дій органів місцевого самоврядування .

Оскільки Автономна Республіки Крим не має законодавчих повноважень, то головне призначення Представника Президента - це забезпечення реалізації законодавства України на території АРК, проведення державної політики у визначених законодавством сферах, захист прав і законних інтересів громадян. У зв’язку з цим Представник Президента України має право піднімати у Верховній Раді й Раді міністрів автономії, районних державних адміністраціях і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях в АРК питання про застосування відповідних заходів відносно дотримання Конституції й законів України, виконання указів і розпоряджень Президента України. Постійний Представник у рамках своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання органами державної виконавчої влади АРК, органами місцевого самоврядування, підприємствами, районними державними адміністраціями, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Постійний Представник може брати участь у засіданнях Верховної Ради й Ради міністрів АРК з правом дорадчого голосу, вносити подання у Верховну Раду й Раду міністрів АРК, місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування в АРК у випадку прийняття ними нормативно-правових актів, які суперечать Конституції й законам України, указам і розпорядженням Президента України, постановам і розпорядженням Кабінету Міністрів України, іншим актам законодавства України, порушують права й свободи громадян. У такому поданні повинне міститися вимога про усунення зазначених порушень. Про його внесення Постійний Представник зобов'язаний проінформувати Президента України. Подання Постійного Представника підлягає обов'язковому розгляду в позачерговому порядку. У випадку неналежного реагування на подання Постійного Представника відносно незаконно прийнятих нормативно-правових актів він має право внести пропозицію про скасування або призупинення дії таких актів безпосередньо Президентові України. При порушенні Конституції й законів України, указів і розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів України з боку органів влади автономії Постійний Представник має право вимагати пояснення від посадових осіб Верховної Ради й Ради міністрів АРК, керівників районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності в АРК, а також порушити питання про залучення до відповідальності посадових осіб, які вчинили правопорушення. Для ефективного виконання покладених на нього завдань, Постійний Представник Президента України може створювати тимчасові комісії, групи, експертні ради.

Правосуддя в автономії здійснюється на основі й відповідно до Конституції України й законів України. Судами застосовуються Конституція АРК, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК, акти Ради міністрів АРК у випадках, передбачених законами України. Апеляційний Суд Автономної Республіки Крим входить у єдину систему органів судової влади України.

Організація й діяльність Прокуратури Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України й законами України.

На території автономії функціонують і інші органи державної виконавчої влади України: територіальне відділення антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим; Представництво Міністерства закордонних справ України в м. Сімферополі; Головне управління статистики в Автономній Республіці Крим; Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим; Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим; Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим; Кримська регіональна митниця; Головне управління юстиції України в Автономній Республіці Крим; Головне Управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим; Головне Управління МВС України в Криму; Кримський державний Центр стандартизації, метрології й сертифікації; Кримський республіканський Центр зайнятості; Управління державної комісії з цінних паперів і фондового ринку по Автономній Республіці Крим і м. Севастополь; Кримське республіканське відділення пенсійного Фонду України; Кримське республіканське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів.

Органи місцевого самоврядування і їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією й законами України, і керуються у своїй діяльності Конституцією й законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради й Ради міністрів Автономної Республіки Крим, які прийняті у межах їх компетенції .

Таким чином, ґрунтуючись на вищевикладеному можна зробити наступний висновок: 1) Конституцією Автономної Республіки Крим установлені організаційно-правові основи організації влади й реалізації повноважень автономної республіки. Зокрема, визначена система органів влади автономії, їх повноваження, принципи взаємовідносин між ними; 2) органами влади автономії є: вищий представницький орган влади автономії - Верховна Рада АРК і органи виконавчої влади автономії - Рада міністрів АРК і республіканські органи виконавчої влади АРК (міністерства, республіканські комітети). Верховну Раду АРК варто характеризувати як представницький орган регіонального самоврядування, який у межах територіальної автономії здійснює повноваження в сфері управління подібно представницьким органам місцевого самоврядування в інших адміністративно-територіальних одиницях найвищого рівня. Рада міністрів, відповідно, є виконавчим органом такого самоврядування; 3) організація й діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим ґрунтуються на розподілі повноважень між ними; 4) систему органів публічної влади в Автономній Республіці Крим становлять: а) органи влади автономії - Верховна Рада й Рада міністрів АРК; б) органи державної влади (районні державні адміністрації, місцеві органи центральної виконавчої влади, органи прокуратури й органи судової влади); в) органи місцевого самоврядування.

1. Поняття і предмет конституційного права України як галузі права.

2. Конституційне право України – провідна галузь у національній системі права.

3. Конституційно-правові норми та їх особливості.

4. Реалізація конституційно-правових норм.

5. Класифікація конституційно-правових норм.

6. Конституційно-правові інститути, їх види та специфіка.

7. Система конституційного права як галузі права.

8. Джерела конституційного права України як галузі права.

9. Конституційно-правові відносини та їх загальна характеристика.

10. Суб’єкт та об’єкт конституційно-правових відносин.

11. Поняття Конституції України як Основного Закону, її функції, принципи, юридичні властивості.

12. Характеристика чинної Конституції України.

13. Порядок внесення змін до Конституції України.

14. Тлумачення Конституції України.

15. Поняття конституційно-правової відповідальності, її місце в системі юридичної відповідальності.

16. Суб’єкти та об’єкти конституційно-правової відповідальності.

17. Підстави притягнення до конституційно-правової відповідальності.

18. Санкції конституційно-правової відповідальності.

19. Поняття основ конституційного ладу і його закріплення в Основному Законі України.

20. Конституційний принцип – людина, її права і свободи як найвища соціальна цінність.

21. Конституційне закріплення суверенітету українського народу і форми його реалізації.

22. Конституційні засади державного суверенітету України і його гарантії.

23. Конституційна характеристика України як правової, демократичної, соціальної держави.

24. Поділ влад як принцип основ конституційного ладу України.

25. Взаємодія владних структур як умова оптимального функціонування державного механізму і стабільності суспільства.

26. Конституційний принцип верховенства права.

27. Принцип верховенства Конституції і законів України.

28. Основи конституційного ладу і політична система України.

29. Економічні основи конституційного ладу.

30. Конституційне закріплення політичної та ідеологічної багатоманітності.

31. Роль Декларації про державний суверенітет України і Акта проголошення незалежності України для становлення України як суверенної незалежної держави.

32. Конституційне закріплення основних прав і свобод громадян України.

33. Основні особисті права громадян України і їх загальна характеристика.

34. Основні політичні права і свободи громадян України і їх загальна характеристика.

35. Основні соціально-економічні права громадян України і їх загальна характеристика.

36. Основні права громадян України у сфері культури.

37. Основні обов’язки громадян України і їх загальна характеристика.

38. Механізми реалізації конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

39. Гарантії реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина.

40. Конституційно-правовий статус громадян України і його елементи.

41. Принципи правового статусу громадян України і їх закріплення в Конституції України.

42. Види правового статусу особи.

43. Поняття громадянства України. Категорії осіб, які є громадянами України.

44. Принципи громадянства. Документи, що підтверджують громадянство України.

45. Набуття громадянства України.

46. Припинення громадянства України.

47. Процедури з питань громадянства України.

48. Гарантії прав людини в умовах надзвичайного стану.

49. Порядок введення та скасування надзвичайного та воєнного стану в Україні.

50. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні.

51. Конституційно-правовий статус біженців в Україні.

52. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

53. В’їзд в Україну і виїзд з неї.

54. Правове регулювання статусу політичних партій і громадських організацій.

55. Конституційно-правовий статус релігійних організацій в Україні.

56. Поняття, основі принципи інформаційних відносин та види інформації в Україні.

57. Правовий статус друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації.

58. Форми безпосередньої демократії в Україні і їх закріплення в законодавстві.

59. Поняття і види референдумів.

60. Питання, які можуть бути винесені на всеукраїнський і місцевий референдуми.

61. Виборча система України.

62. Правове регулювання виборів народних депутатів України.

63. Виборчий процес і засади його здійснення

64. Система державних органів України та її конституційно-правове закріплення.

65. Конституційний склад і структура парламенту України.

66. Основні принципи діяльності та функції Верховної Ради України.

67. Сесія Верховної Ради України – основна організаційно-правова форма її діяльності.

68. Законодавчий процес та інші парламентські процедури. Акти Верховної Ради України.

69. Конституційно-правовий статус депутата.

70. Конституційно-правовий статус Президента України.

71. Порядок виборів Президента України і вступу його на посаду. Дострокове припинення повноважень Президента України.

72. Функції і повноваження Президента України.

73. Поняття виконавчої влади і система її органів.

74. Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад, основні функції та повноваження.

75. Центральні органи виконавчої влади.

76. Конституційно-правовий статус державної виконавчої влади на місцях.

77. Адміністративно-територіальний устрій України і його конституційно-правове регулювання.

78. Поняття місцевого самоврядування та його особливості.

79. Територіальна основа і система місцевого самоврядування в Україні та її принципи.

80. Організаційно-правова, матеріальна та фінансова основи місцевого самоврядування в Україні.

81. Повноваження і гарантії місцевого самоврядування в Україні.

82. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим у складі України.

83. Конституційний статус Прокуратури України.

84. Конституційно-правовий статус суддів в Україні, система судів.

85. Конституційні принципи правосуддя.

86. Конституційний Суд України: склад, порядок формування, повноваження.

87. Конституційне регулювання державних символів.

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ

ЗМ, тема, завдання

ЗМ-1. Тема 1. Поняття і предмет конституційного права як провідної галузі України

ЗМ-1. Тема 2. Наука конституційного права України

ЗМ-1. Тема 3. Конституційне право – галузь національного права України та науки

ЗМ-1. Тема 4. Поняття Конституції як Основного Закону, її функції, принципи, юридичні властивості

ЗМ-1. Тема 5. Основні історичні етапи розвитку українського конституціоналізму

ЗМ-1. Тема 6. Характеристика чинної Конституції України

ЗМ-1. Тема 7. Конституція – Основний Закон держави

ЗМ-2. Тема 8. Поняття конституційного ладу та його засад

ЗМ-2. Тема 9. Основи конституційного ладу України

ЗМ-2. Тема 10. Пряма та представницька демократія в управлінні державою

ЗМ-2. Тема 11. Конституційне регулювання референдумів, виборчої системи України

ЗМ-2. Тема 12. Конституційне регулювання військового та надзвичайного стану в Україні

ЗМ-2. Тема 13. Конституційне регулювання об’єднань громадян і церкви в Україні

ЗМ-2. Тема 14. Конституційне регулювання взаємовідносин держави з недержавними організаціями

ЗМ-2. Тема 15. Конституційне регулювання статусу засобів масової інформації

ЗМ-3. Тема 16. Конституційні засади правового статусу людини і громадянина в Україні

ЗМ-3. Тема 17. Громадянство України

ЗМ-3. Тема 18. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян і механізм їх захисту

ЗМ-3. Тема 19. Конституційно-правовий статус національних меншин, іноземців, біженців та осіб без громадянства в Україні

ЗМ-3. Тема 20. Правовий статус іноземців, біженців та осіб без громадянства

ЗМ-4. Тема 21. Конституційне регулювання державної влади в Україні. Конституційне закріплення формування та діяльності законодавчої влади в Україні

ЗМ-4. Тема 22. Допоміжні органи державної влади в Україні

ЗМ-4. Тема 23. Конституційний статус Верховної Ради України

ЗМ-4. Тема 24. Конституційний статус глави держави України

ЗМ-4. Тема 25. Система виконавчої влади в Україні

ЗМ-4. Тема 26. Конституційно-правові основи судової системи та органів прокуратури

ЗМ-5. Тема 27. загальні положення про місцеві органи самоврядування та управління

ЗМ-5. Тема 28. Конституційний статус місцевого самоврядування в Україні

ЗМ-5. Тема 29. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні

ЗМ-5. Тема 30. Конституційні засади територіального устрою України. Територіальна автономія

ЗМ-5. Тема 31. Правовий статус та організація публічної влади в Автономній республіці Крим

ЗМ-5. Тема 32. Політико-територіальна організація держави

ЗМІСТ

І. ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 65

ІІ. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ 67

ІІІ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ НАД КУРСОВОЮ РОБОТОЮ 69

IV. РОЛЬ НАУКОВОГО КЕРІВНИКА 71

V. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 72

VI. РОБОТА З РЕЦЕНЗІЄЮ ТА ПІДГОТОВКА ДО 76

ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ 76

VII. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ ОЦІНКА 78

Додаток 1. 79

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ 79

ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА 79

Сімферополь 80

2010 80

Додаток 2. 81

Додаток 3. 82

Додаток 4. 84