Наука Конституційного права України

Ключова термінологія теми: конституційне право як наука, предмет науки конституційного права, система науки, джерела науки, методологія науки.

Перед початком вивчення цієї теми, необхідно усвідомити, що конституційне право України розглядається як галузь права, наука та навчальна дисципліна. Наука конституційного права – це система ідей, переконань, концепцій, теорій щодо закономірностей виникнення та розвитку конституційно-правових явищ, а також пов’язаних з ним політичних і правових ідей та поглядів.

Кожна наука має свій предмет, тобто коло питань, які вона досліджує. Предмет будь-якої науки – це область пізнання об’єктивної реальності , на яку спрямоване наукове дослідження. Поряд з іншими галузевими юридичними науками наука конституційного права також має свій предмет і об’єкт вивчення. Саме через розуміння предмета і об’єкта конституційного права як науки можна розкрити її сутнісне поняття. Предметом науки конституційного права України є конституційно-правові норми та суспільні відносини, які регулюються цими нормами. Наприклад: загальні питання науки конституційного права України, її система, предмет та метод; конституційно-правові норми та інститути, їх особливості та види; теорія конституції та конституціоналізму, причини та передумови прийняття перших конституційних актів; форми безпосередньої демократії; конституційно-правові явища в інших державах світу, їх порівняння з українськими.

Завданням науки конституційного права є опрацювання досягнень світової конституційно-правової думки та втілення їх результатів у вітчизняну практику регулювання суспільних відносин; удосконалення конституційно-правового регулювання суспільних відносин в Україні, усунення прогалин у правовому регулюванні; розв’язання протиріч, що існують у теорії та практиці конституційно-правового регулювання суспільних відносин в Україні. Іншими словами - це ті соціально значущі результати, яких прагнуть досягти вчені – фахівці в галузі конституційного права України - в процесі своєї наукової діяльності. Предмет науки конституційного права визначає її функції, через які розкривається роль цієї галузевої юридичної науки для державотворення, правотворчого і правозастосовного процесів, формування правової свідомості й правової культури працівників органів публічної влади й населення тощо. Зокрема, наука конституційного права реалізує політичну, методологічну, ідеологічну, прогностичну, комунікативну, експертну функції. Сучасною наукою конституційного права застосовуються різні методи вивчення конституційно-правових явищ – сукупність правил, засобів, прийомів та принципів наукового пізнання, які забезпечують отримання об’єктивних достовірних знань про предмет конституційного права України. Усі методи можна класифікувати на дві групи: загальнонаукові методи (діалектичного розвитку, системного аналізу, логічно-структурний, моделювання та ін.); спеціальні методи (порівняльно-правовий, історико-правовий, конкретно-соціологічних досліджень, статистичний). Основними методами науки конституційного права України є: діалектичний метод; історичний;метод системно-структурного аналізу; метод порівняльно-правового аналізу; формально-логічний метод; соціологічний метод.

Джерела науки конституційного права України – це документи та інші носії інформації, які містять відомості, що вивчаються та досліджуються вченими-конституціоналістами, а також форми матеріалізованого закріплення основних ідей та висновків учених-конституціоналістів з проблем, що становлять предмет науки конституційного права України. Всі джерела можна класифікувати на три групи: нормативно-правові акти (чинні й такі, що вже втратили чинність), які містять конституційно-правові норми; праці вітчизняних і зарубіжних учених, які безпосередньо чи опосередковано стосуються проблем, пов’язаних з предметом науки конституційного права; конституційно-правова практика.

Важливо звернути увагу на існуючі центри науки конституційного права в Україні – найбільш відомі в державі наукові школи, представники яких займаються дослідженням проблем, що стоять перед конституційно-правовою наукою. Відомі чотири наукові школи які вже сформувалися: Харківська наукова школа (д.ю.н., проф. Тодика Ю.М., д.ю.н., проф.. Цвік М.В., д.ю.н., проф. Ярмиш О.Н., к.ю.н., проф. Воронов М.П., д.ю.н., доцент Колісник В.П. ін.); Київська наукова школа (д.ю.н., проф. Погорілко В.Ф., д.ю.н., проф. Фрицький О.Ф., д.ю.н., проф. Колодій А.М., д.ю.н., проф Тихонова Є.А., д.ю.н., проф. Гуренко М.М., к.ю.н., доц. Борденюк В.І. та ін.); Львівська наукова школа (д.ю.н., проф Чушенко В.І., д.ю.н., проф. Бориславський Л.В., к.ю.н. Кампо В.М., Гураль П.Ф., к.ю.н., доц. Стецюк П.Б., к.ю.н., доц.. Заєць І.М. та ін.); Одеська наукова школа (д.ю.н., проф. Баймуратов М.О, д.ю.н., проф. Орзіх М.Ф. ін.)