
- •Тема 1 Лінійна алгебра Системи лінійних алгебраїчних рівнянь (слар)
- •Система трьох лінійних рівнянь з трьома невідомими
- •Тема 2 Визначники другого і третього порядків та їх властивості
- •Основні властивості визначників 3-го порядку
- •Тема 3 Матриці
- •Лінійні дії над матрицями
- •Множення матриць
- •Властивості множення матриць
- •Визначник добутку матриці
- •Обернена матриця
- •Розв’язування слар матричним способом
- •Тема 2 Векторна алгебра Вектори
- •Розклад даного вектора за напрямками на прямій, на площині і в просторі
- •Лінійна залежність і лінійна незалежність системи векторів
- •Декартова прямокутна система координат
- •Лінійні операції над векторами
- •Перехід вектора до нового базису
- •Умова колінеарності двох векторів
- •Поділ відрізка у даному співвідношенні
- •Скалярний добуток векторів
- •Довжина вектора
- •Косинус кута між векторами
- •Умова ортогональності векторів
- •Проекція вектора на вектор
- •Фізичний зміст скалярного добутку
- •Векторний добуток векторів
- •Застосування векторного добутку
- •Мішаний добуток трьох векторів
- •1. Алгебрична форма комплексного числа.
- •2. Тригонометрична форма комплексного числа.
- •3. Показникові форма комплексного числа. Формули Ейлера.
- •4. Деякі застосування комплексних чисел.
- •Похідна функції
- •1. Визначення похідній, її геометричний і механічний зміст
- •Геометричний зміст похідної
- •1.2. Механічний зміст похідної
- •2. Найпростіші правила знаходження похідній
- •2.1. Похідна як функція
- •3. Похідна зворотної функції
- •4. Похідні елементарних функцій (табличні похідні)
- •5. Похідна складної функції (композиції)
- •6. Диференціал
- •6.1. Інваріантість форми диференціала
- •Геометричний зміст диференціала
- •6.3. Диференціал суми, добутку, частки
- •7. Похідні й диференціали вищих порядків
- •7.1. Неінваріантість форми диференціалів більше високого порядку
- •8. Основні теореми про диференційовані на відрізку функції
- •9. Формула тейлора і її застосування
- •Подання основних елементарних функцій по формулі тейлора
- •1. Зростання й убування функції. Екстремуми. Найбільше й найменше . Значення функції
- •1.1. Зростання й убування функції
- •2. Точки екстремуму функції
- •1.3. Найбільше й найменше значення безперервної на відрізку функції
- •2. Опуклість нагору й униз, точки перегину
- •3. Асимптоти кривих
- •4. Дослідження функцій і побудова їхніх графіків
- •5. Задачі на екстремум
1.3. Найбільше й найменше значення безперервної на відрізку функції
Ця задача має дуже просте й очевидне Розв’язання. Якщо функція безперервна на[а,b], то необхідно
-
Знайти множину Kf -критичних точок функції f на (a,b) Kf={ x1,х2,...,хп}, а<х1<x2<…<хп< b.
-
Обчислити значення функції f у точках a, x1,х2,...,хп,b.
Тоді найбільше значення функції f на [а,b] — Мf і найменше значення f на [а,b] — mf рівні відповідно
Зауваження 1. Це правило, звичайно, поширюється тільки на такі функції, у яких множина Kf звичайно, однак на практиці ми звичайно маємо справу з такими функціями.
Зауваження 2. Якщо перед Розв’язанням задачі на найбільше й найменше значення було проведене дослідження на локальні мінімуми й максимуми, то щоб знайти найменше значення функції на [а,b] досить обчислити значення функції на кінцях відрізка й у точках локальних мінімумів і вибрати найменше із цих значень, аналогічно для знаходження найбільшого значення функції потрібно обчислити значення функції на кінцях відрізка й у точках локальних максимумів і вибрати найбільше значення.
2. Опуклість нагору й униз, точки перегину
Визначення 3. Говорять, що функція f:X→Y опукла нагору (униз) у точці хо € X, якщо існує така околиця x(xo, δo), δo >0, у якій графік функції f перебуває нижче (вище) дотичній до графіка функції f у точці x0.
ПРИКЛАД
.1. Видно
(мал. 3), що функція в
=
sinx
опукла нагору в точці
й опукла вниз у точці
.
Визначення 4. Говорять, що функція опукла нагору (униз) на (a,b), якщо вона опукла нагору (униз) у кожній точці (a,b).
Визначення 5. Нехай f:X→Y, хо € X безперервна в точці x0. Говорять, що точка x0 є точкою перегину функції f, якщо існує δпро>0 таке, що на s’-(xo,δo) функція опукла нагору (униз), а на s’+(xo,δo) функція опукла вниз (нагору).
ПРИКЛАД
2. З
визначення треба, що на інтервалі (0,
)
sinx-опукла
нагору функція, а на інтервалі (
, 2)
— опукла вниз функція. Точка
є для sinx точкою перегину.
ТЕОРЕМА 3 (Достатня умова опуклості нагору (униз))
Нехай функція f визначена й двічі диференційована в деякій околиці s(xo, δ o) (δ> 0) точки х0 і f"(х0) < 0 (f"(x0) > 0), тоді функція f опукла нагору (униз) у точці x0.
Випишемо формулу Тейлора порядку 2 із залишковим членом у формі Пеано
і будемо вважати, що δ0 обрано так, що
Розглянемо графік функції в = f(x). Рівняння дотичної до графіка функції в точці x0 має вигляд
Тоді група доданків
є «відхиленням» графіка в = f(x) від дотичній, а вибір δ0 нами зроблений так, що знак «відхилення» збігається зі знаком f"(хо), тобто якщо f"(xo)>0, то графік функції перебуває вище дотичній (опуклість униз), а якщо f"(xo)<0, то графік перебуває нижче дотичній (опуклість нагору).
Із доведеної теореми треба правило відшукання точок перегину:
Нехай функція f визначена й безперервна на (a,b) і двічі диференційована на (a,b) за винятком, бути може, кінцевого числа точок. Точками, «підозрілими» на перегин, є точки звернення до нуля другої похідної функції й точки, у яких друга похідна функції не існує. Якщо при переході аргументу функції через таку точку друга похідна міняє знак, то точка є точкою перегину.
ПРИКЛАД
3. Знайти
точки перегину функції y
= sinx на(0,2
).
Ясно, що функція sinx задовольняє умовам сформульованого правила.
Знайдемо f"(x):
Вирішимо
рівняння —sinх=0
на (0,2
). На цій множині це рівняння має єдине
Розв’язання хо=
.
При
переході через точку
f"(x)=—
sinx змінює знак з мінуса на плюс, виходить,
у точці
функція sinx має перегин (відбувається
зміна опуклості нагору на опуклість
униз).
ПРИКЛАД 4. Знайти точки перегину функції в=х4.
в"=12х2. Рівняння 12х2= 0 має єдине Розв’язання хо = 0. При переході через точку x0=0 в" не міняє знака, виходить, точка x0=0 не є точкою перегину (більше того, ця точка є точкою опуклості вниз).