- •Тема 1 Лінійна алгебра Системи лінійних алгебраїчних рівнянь (слар)
- •Система трьох лінійних рівнянь з трьома невідомими
- •Тема 2 Визначники другого і третього порядків та їх властивості
- •Основні властивості визначників 3-го порядку
- •Тема 3 Матриці
- •Лінійні дії над матрицями
- •Множення матриць
- •Властивості множення матриць
- •Визначник добутку матриці
- •Обернена матриця
- •Розв’язування слар матричним способом
- •Тема 2 Векторна алгебра Вектори
- •Розклад даного вектора за напрямками на прямій, на площині і в просторі
- •Лінійна залежність і лінійна незалежність системи векторів
- •Декартова прямокутна система координат
- •Лінійні операції над векторами
- •Перехід вектора до нового базису
- •Умова колінеарності двох векторів
- •Поділ відрізка у даному співвідношенні
- •Скалярний добуток векторів
- •Довжина вектора
- •Косинус кута між векторами
- •Умова ортогональності векторів
- •Проекція вектора на вектор
- •Фізичний зміст скалярного добутку
- •Векторний добуток векторів
- •Застосування векторного добутку
- •Мішаний добуток трьох векторів
- •1. Алгебрична форма комплексного числа.
- •2. Тригонометрична форма комплексного числа.
- •3. Показникові форма комплексного числа. Формули Ейлера.
- •4. Деякі застосування комплексних чисел.
- •Похідна функції
- •1. Визначення похідній, її геометричний і механічний зміст
- •Геометричний зміст похідної
- •1.2. Механічний зміст похідної
- •2. Найпростіші правила знаходження похідній
- •2.1. Похідна як функція
- •3. Похідна зворотної функції
- •4. Похідні елементарних функцій (табличні похідні)
- •5. Похідна складної функції (композиції)
- •6. Диференціал
- •6.1. Інваріантість форми диференціала
- •Геометричний зміст диференціала
- •6.3. Диференціал суми, добутку, частки
- •7. Похідні й диференціали вищих порядків
- •7.1. Неінваріантість форми диференціалів більше високого порядку
- •8. Основні теореми про диференційовані на відрізку функції
- •9. Формула тейлора і її застосування
- •Подання основних елементарних функцій по формулі тейлора
- •1. Зростання й убування функції. Екстремуми. Найбільше й найменше . Значення функції
- •1.1. Зростання й убування функції
- •2. Точки екстремуму функції
- •1.3. Найбільше й найменше значення безперервної на відрізку функції
- •2. Опуклість нагору й униз, точки перегину
- •3. Асимптоти кривих
- •4. Дослідження функцій і побудова їхніх графіків
- •5. Задачі на екстремум
Застосування векторного добутку
1.Момент сили відносно точки.
Якщо сила прикладена до точки , тоді момент цієї сили відносно точки дорівнює векторному добутку векторів (важіль) і .
. (19)
Приклад: Сила прикладена до точки . Знайти момент сили відносно точки .
Розв’язання
Важіль .
2. Площа паралелограма, побудованого на векторах, площа трикутника.
За означенням векторного добутку, площа паралелограма, побудованого на векторах і , дорівнює модулю векторного добутку к, а площа трикутника .
Приклад: Знайти площу трикутника, з вершинами .
Розв’язання
.
.
Мішаний добуток трьох векторів
Означення: Мішаним (векторно-скалярним) добутком трьох векторів , і називається скалярна величина, що дорівнює скалярному добутку вектора на вектор .
Мішаний добуток у координатній формі
Отже (20)
Властивості мішаного добутку векторів
1. Вектори , і компланарні тоді і тільки тоді, коли їх мішаний добуток дорівнює нулю (умова компланарності векторів).
або .
2.
3.
Приклад: Довести, що точки лежать в одній площині.
Розв’язання
Знайдемо координати векторів
Значить вектори є компланарними, тобто лежать в одній площині.
Геометричний зміст мішаного добутку
Об’єм паралелепіпеда, побудованого на векторах , і , зведених до однієї точки О , дорівнює модулю мішаного добутку цих векторів.
. (21)
Відповідно об’єм піраміди, побудованої на векторах , і , дорівнює об’єму піраміди
. (22)
Приклад: Знайти об’єм піраміди, вершинами якої є точки з координатами .
Розв’язання
Зведемо вектори, що утворюють піраміду, до однієї точки, наприклад А і знайдемо їх координати
Знайдемо мішаний добуток векторів
За формулою (22), об’єм піраміди дорівнює
Комплексні числа
1. Алгебрична форма комплексного числа.
2. Тригонометрична форма комплексного числа.
3. Показникові форма комплексного числа. Формули Ейлера.
4. Деякі застосування комплексних чисел.
1. Алгебрична форма комплексного числа.
Комплексним числом (КЧ) називається пара дійсних чисел a і b, записаних у вигляді z = a + bi, де число i – так звана уявна одиниця: i2 = - 1, тобто .
Необхідність виконувати дії із розв’язками рівняння x2 + 1 = 0 призвела до введення нових операцій, і до поняття КЧ. Запис z = a + bi називають алгебричною (алгебраїчною) формою КЧ z. Число a називають дійсною частиною числа z, а b – уявною частиною. Позначають a = Re z, b = Im z. Якщо a = 0, то число 0 + bi = bi називається суто уявним. У випадку b = 0 дістанемо дійсне число: a + 0i = a. Два комплексні числа z = a + bi та , які відрізняються лише знаком явної частини, називаються спряженими.
Два КЧ z1 = a1 + b1i і z2 = a2 + b2i називаються рівними тоді і тільки тоді, коли a1 = a2 і b1 = b2, тобто тільки тоді, коли рівні їхні відповідно дійсні та уявні частини.
Додавання та віднімання КЧ здійснюють за такими правилами:
z1 + z2 = (a1 + a2) + (b1 + b2)i, z1 - z2 = (a1 - a2) + (b1 - b2)i.
Для множення комплексних чисел z1 = a1 + b1i і z2 = a2 + b2i використаємо рівність i2 = - 1, виконуючи множення за звичними правилами:
z1z2 = (a1 + b1i)(a2 + b2i) = a1a2 + a1b2i ++ b1a2i + b1b2i2 =
= (a1a2 - b1b2) + (a1b2 + b1a2)i
Для виконання операції ділення зауважимо, що добуток є дійсним числом. Тому помноживши чисельник і знаменник частки на число, спряжене знаменнику, дістанемо результат ділення: