Теми рефератів:

1. Проблема людини у філософії Нового часу

2. Ф. Бекон – засновник емпіричного напряму у філософії Нового часу.

3. Теорія пізнання Дж. Локка

4. Вчення про державу Т. Гоббса.

5. Вчення Б. Спінози про єдину субстанцію та її атрибути.

6. Монадологія Г. Лейбніца

7. Соціальна філософія Ж.-Ж. Руссо

Література: 10, 13, 15, 18, 25, 28, 34, 35, 48, 51, 52, 64, 72, 76, 78, 80, 82, 92, 93, 106, 112, 134

Тестові завдання:

1. Концепцію первинних та вторинних якостей розробив:

А. Ф. Бекон

Б. Р. Декарт

В. Дж. Локк

Г. Дж. Берклі

Д. Д. Юм

2. Основоположником раціоналістичного напрямку у філософії є:

А. Дж. Локк

Б. Р. Декарт

В. Ф. Бекон

Г. Т. Гоббс

Д. Б. Спіноза

3. Засновником сенсуалістичної теорії пізнання вважається:

А. Дж. Локк

Б. Р. Декарт

В. Ф. Бекон

Г. Дж. Берклі

Д. Д. Юм

4. Засновником емпіричного напрямку у філософії є:

А. Дж. Локк

Б. Р. Декарт

В. Ф. Бекон

Г. Т. Гоббс

Д. Д. Юм

5. Бекон вважав, що в процесі пізнання людини перешкоджають так звані „ідоли”. Яка з відповідей не вірна?

А. „ідоли роду”

Б. „ідоли душі”

В. „ідоли печери”

Г. „ідоли площі”

Д. „ідоли театру”

6. Кому належить вислів „Мислю, отже існую”:

А. Р. Декарту

Б. Дж. Берклі

В. Ф. Бекону

Г. Дж. Локку

Д. Т. Гоббсу

7. Д. Юм був представником:

А. Емпіризму

Б. Раціоналізму

В. Агностицизму

Г. Номіналізму

8. Головним методом пізнання Декарт вважав:

А. Індукцію.

Б. Дедукцію.

В. Діалектику.

Г. Майевтику.

Д. Силлогістику.

9. „Природа є причиною самої себе” – стверджував:

А. Дж. Локк

Б. Р. Декарт

В. Ф. Бекон

Г. Б. Спіноза

Д. Г. Лейбніц

10. На пріоритеті впливу природних географічних обставин на історичний розвиток народів наголошував:

А. Дідро

Б. Руссо

В. Монтеск’є

Г. Вольтер

Д. Ламетрі

Тема 6. Німецька класична філософія та марксизм

У результаті вивчення цієї теми студенти повинні знати:

- загальні особливості німецької класичної філософії;

- місце та роль німецької класичної філософії у розвитку світової філософської думки;

- сутність філософських вчень Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Фейєрбаха;

- значення філософських ідей представників німецької класичної філософії у формуванні діалектики;

- особливості вирішення проблеми людини та її свободи у німецькій класичній філософії;

- своєрідність марксистської філософії, її основні риси.

Навчальна мета: ознайомити студентів з особливостями німецької класичної філософії, основними ідеями мислителів цього періоду, показати значення і роль німецької класичної філософії у розвитку світової філософської думки.

Історичний та соціокультурний контекст розвитку німецької класичної філософії. Німецька класична філософія як цілісне духовне утворення, її суттєві риси. Філософські погляди І. Канта в „докритичний період”. „Коперніканський переворот” І. Канта. Концепція „речей у собі”. Концепція трьох сходинок пізнання. Концепція антиномій І. Канта. Поняття "категоричного імперативу" у філософії Канта.

Система суб’єктивної ідеалістичної діалектики Й. Г. Фіхте. Об’єктивно-ідеалістична філософія тотожності Ф.В. Шеллінга.

Філософська система Г.В.Ф. Гегеля: логіка, філософія природи, філософія духу. Поняття „абсолютної ідеї”. Тотожність буття і мислення. Людина у філософії Г.В.Ф. Гегеля. Діалектика Гегеля (єдність та боротьба протилежностей, заперечення заперечення, перехід кількісних змін у якісні).

Своєрідність філософії Л.А. Фейєрбаха. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха. Критика релігії у філософії Л.А. Фейєрбаха. Л.А. Фейєрбах і криза класичної філософії.

Передумови виникнення марксизму та його філософія. Атеїстична спрямованість філософії марксизму. Проблема людини та свободи у філософії марксизму. Соціально-практична орієнтація філософії марксизму. Розвиток філософії марксизму В.І. Леніним. Вплив марксистського вчення на інші філософські доктрини.

Основні поняття: антиномія, апріорі та апостеріорі, трансцендентальний, „річ у собі”, „річ для нас”, категоричний імператив, абсолютний дух, абсолютна ідея, діалектика, базис та надбудова, суспільно-економічна формація.