Тема 10. Унр Директорії (листопад 1918 - листопад 1920 р.Р.)

Перш за все треба зауважити, що історична доля цієї украї­нської державності була дуже складною. Вона з'явилася на терені України в нелегкий період: під впливом поразки в першій світо­вій війні і революційних подій у своїх країнах німецькі та австро-угорськІ війська залишили Україну; почалася Інтервенція військ Антанти, яка бачила в Україні лише частину Росії; реальною загрозою була білогвардійська армія Денікіна; на кордонах України з'явилися війська більшовицької Росії; зростала хвиля анархії. Після згуртованої боротьби опозиції з урядом П.Скоропадського виявилось, що серед лідерів Директорії і політичних сил, що підтримували її, не було єдності в поглядах на перспективи державно-національного будівництва (форма правління, політичне блокування, національні спрямування, соціальні пріоритети, умови ультиматумів Антанти тощо). До цього слід додати урядові непорозуміння, воєнні поразки від більшовицьких військ, невдалий об'єднаний похід військ Директорії й Української Галицької Армії на Київ та Одесу, постійну втрату територій (а в листопаді 1919р. Директорія втратила майже всю територію України), неоднозначну по суті і за наслідками місію С.Петлюри до Польщі та укладення Варшавського договору (значні територіальні поступки за

Щодо державно-національного устрою Директорії, то студентам слід показати походження органів державної влади та управління часів Директорії, розкрити суть трудового принципу в організації влади в центрі і на місцях (Конгрес Трудового народу, губернські і повітові трудові ради), функції Директорії, Ради На­родних Міністрів, комісарів і отаманів на місцях. Значною допо­могою студентам у вивчені цих питань стануть такі нормативні

матеріали, як Декларація Директорії, Універсал Трудового Кон­гресу, Закон про тимчасове державне управління та порядок за­конодавства в Українській -Народній Республіці. У судочинстві Директорія взяла за основу судову систему Центральної Ради, а в надзвичайних умовах (воєнний стан, стан облоги, театр воєнних дій) функціонували надзвичайні військові суди.

У правоти сфері Директорія не мала чіткої програми ре­формування. Хоча робилася спроба регламентувати законодав­чий процес (Закон "Про порядок внесення і затвердження законів в Українській Народній Республіці; спеціальний розділ про зако­нодавство УНР у законі "Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР"). Конституційне право було ре­презентовано проектом нової Конституції (президентсько-парламентська республіка, принцип розподілу влади), законами «Про відновлення гарантій недоторканості особи на території УНР", "Про реєстрацію населення, що мешкає на території УНР", "Про форму влади в Україні", "Про державну мову" тощо. Циві­льне і кримінальне право майже не мало власних нормативних актів. Як наслідок цього, Директорія використовувала окремі по­ложення Зводу Законів Російської імперії, та затвердила декілька законів, які регулювали право власності (про ліси, про землю) і дозволяли вести боротьбу зі спекуляцією.

На особливу увагу заслуговує спільна діяльність Директо­рії та Уряду Західноукраїнської народної республіки (ЗУН°) що­до об'єднання українських земель в єдину державу.

V

-*

36

37