Тема 6. Суспільно-політичний устрій і право України в період наступу на її автономію (друга половина XVII — XVIII ст.)

У даний період московський царат почав наступ на українську державність: від політики обмежень і у решті решт - до ліквідації автономії, знищення української козаць­кої республіки. Студенти повинні знати причини цього явища. Серед них: труднощі Росії в соціально-економічній і політичній сферах, боротьба козацької старшини за владу і особисте збага­чення, українські міжусобиці на рівні фактично громадянської війни ("Руїна"), невідповідність республіканської форми правлін­ня української держави російському монархічному абсолютизму, антиукраїнська політика російського царя та ін.

Як наслідок цього, Українська держава розпалася на Ліво­бережну і Правобережну. Відтоді козацька старшина орієнтува­лася на різні зовнішні сили (відповідно Росію і Польщу); утвори­ла окремі уряди, фінанси, збройні сили. Причому обидві сторони перебували у стані війни. Згідно з Андрусівською угодою про пе­ремир'я між Росією та Польщею (1667 р.) Україна була поділена на три частини: Лівобережна - залишилась під владою Росії (Ге­тьманщина), Правобережна - передавалась Польщі, Запорізька Січ - потрапила під контроль обох держав.

У російській частині України (Лівобережній) можна виді­лити чотири етапи знищення української автономії: 1657-1708 рр. (обмеження гетьманської влади); 1709-1727 (вражаючі зміни на гірше за петровську добу); 1727-1764 (на перших порах певне по­слаблення тиску, а потім скасування Гетьманщини Катериною II); 1765-1786 рр. (знищення Запорізької Січі, ліквідація козаць­кого війська тощо).

Слід мати на увазі нову геополітичну ситуацію у Центра-

■V,

і.

■ я

\

20

2І

явній та Східній Європі, яка склалась у кінці XVIII ст. під впли­вом поділу Польщі (1772, 1793, 1795 рр.), війни Росії з Туреччи­ною, політики Росії й Австрії. Тоді Україна повністю втратила залишки своєї державності і перетворилася на провінції Російсь­кої та Австро-Угорської імперій.

Аналізуючи зміни в суспільному ладі цієї доби, студенти повинні звернути увагу на поповнення панівної верстви козаць­кою старшиною, яка відокремилась від основної маси козацтва ("знатне військове товариство"), консолідацію шляхти та козаць­кої старшини, підтвердження прав та привілеїв православного духовенства царським урядом, розшарування козацтва, міського населення, поновлення закріпачення українського селянства.

Для державного устрою найбільш характерним було посту­пове знищення залишків української автономії і перетворення України в складову частину Російської імперії. Тобто, замість полкового та сотенного устрою, влади гетьмана, генеральної ра­ди, старшинської ради, полкової канцелярії - відбувся перехід до російської системи управління. Залишилися лише Історичні спо­гади про козацьке минуле та нові патріотичні наміри відновлення в Україні демократичного устрою. Про останнє яскраво свідчила Конституція Пилипа Орлика (гетьмана в еміграції), але, на жаль, повернення його на батьківщину було неможливим. Щодо судо­чинства, то в кінці XVIII ст. самобутня судова система Лівобере­жної, частини Правобережної України та Запорізької Січі була теж знищена і замінена судоустроєм Російської Імперії.

Особливу увагу слід звернути на кодифікацію українського права України-Гетьманщини. Причинами кодифікації були: ве­личезна кількість і строкатість діючих норм права і намагання української панівної верхівки зрівнятися в правах з російським дворянством. Треба розглянути процес розробки збірок "Права, по которьім судитея малороссийский народ" (1743р.), "Суд и рас-

права в правах малороссийских" (1758р.), "Зкстракт малороссий_: ских прав" (1767р.), пояснити їх позитивне значення і причину неприйняття російською владою, а також прокоментувати запро­вадження в Україні (від Сенату) збірки Зкстракт из указов, инс-трукций и учреждений" (1786р.). Доцільно проаналізувати зміни у цивільному, сімейному, спадковому і кримінальному праві. В цілому в країні розгорталися пошуки оптимальної правової сис­теми, але ще діяло феодальне право.

' и

'V

22

23