Тема 13. Держава і право України в умовах неПу (1921-1928 р.Р.)

Розвиток соціалістичної державності і права в Україні 20-х років має цілий ряд характерних рис і особливостей. У

загально історичному плані радянська влада наштовхувалась на глибоку і всеохоплгоючу кризу, пов'язану з руйнівними наслідка­ми громадянської війни, невдоволенням населення політикою во­єнного комунізму (особливо продрозкладкою та забороною віль­ної торгівлі), провалом утопічної ідеї про перемогу світової про­летарської революції тощо. Спроби вийти з кризи за допомогою колишніх воєнно-комуністичних методів нічого не дали. І саме реальна загроза краху влади зумовила більшовицький уряд тер­міново внести корективи у свою політику. Перш за все, запрова­джувалась нова економічна політика. Вона включала продпода-ток, оренду, трестівську систему (замість главків), вільну торгів­лю, найману робочу силу, широке кооперування. Крім цього, бу­ло проголошено політику коренізації з метою укорінятися в наці­ональних республіках (підготовка своїх партапаратників з місце­вих кадрів, перехід на мову місцевого населення, підтримка роз­витку пригнічених раніше національних культур). В Україні ця політика одержала назву "українізація". Вона певною мірою при­звела до розвитку національно-культурного будівництва (мова, література, наука, видавнича справа, мистецтво, кадри, інтеліген­ція), але на початку 30-х років була припинена центром таким же адміністративним методом, як і почалась. Політика НЕПу, безу­мовно, врятувала радянську владу. Та час її був недовгим, і на­прикінці 20-х років замість неї почала утверджуватися жорстка адміністративно-командна система керівництва.

Щодо державного ладу, то основною тенденцією його роз­витку було об'єднання зусиль радянських республік в економіч-

ній, політичній та воєнній сферах. Ініціатива об'єднання виходи­ла з центру і подекуди мала підтримку на місцях. Студенти пови­нні простежити процес утворення єдиної Держави, починаючи ще з періоду громадянської війни: забезпечення центром перемоги радянської влади на місцях, утвердження в республіках тотожно­го суспільно-політичного устрою, особлива роль російської ком­партії, пріоритетне становище РСФРР у будівництві федерації, об'єднання військових сил, воєнно-політичний союз, потім союз­ний робітничо-селянський договір, контроль українських нарко­матів, встановлення єдиної економічної політики УСРР з РСФРР тощо. Треба знати різницю в підходах Леніна (федерація) і Ста­ліна (автономізація) до проблеми утворення СРСР, показати ста­новлення радянської федерації шляхом перетворення вищих ор­ганів влади РСФРР на союзні, зазначити позицію партійно-державних лідерів України з цього питання, дати оцінку створен­ню СРСР (ЗО грудня 1922р.) з аналізом нормативних документів (Декларація про утворення Союзу РСР і Союзний договір) і по­ложення УСРР у новому державному об'єднанні (чи це дійсна федерація з державним суверенітетом УРСР, чи централізована, унітарна держава СРСР з ліквідацією державного суверенітету республік?). Важливо простежити конституційні зміни в УСРР (зміни 1925р. і прийняття нової Конституції в 1929 році), проко­ментувати утворення на терені України Молдавської автономії.

Основну увагу слід звернути на суттєві зміни в структурі органів влади і управління УСРР. Всеукраїнський з'їзд Рад фор­мально залишився вищим органом влади. Але з утворенням СРСР він повинен був керуватися постановами всесоюзних з'їздів рад і директивами РКП(б); однопартійно-більшовицьким став йо­го склад; змінилася періодичність скликання (один раз на два ро­ки, а раніше - щорічно). Всеукраїнський Центральний Виконав­чий Комітет мав статус вищого органу влади в період між Всеук-

1

Н

47

Иії\

раїнськими з'їздами Рад і працював на основі положення про ВУЦВК 1924р. (порядок обрання, термін повноважень, скликан­ня сесій тричі на рік). Президія ВУЦВК у період між сесіями та­кож виступала вищим законодавчим, виконавчим і розпорядчим органом державної влади в Україні, але мусила звітувати перед відповідними союзними структурами і виконувати їх директиви. Центральне управління в окремих галузях господарства УСРР здійснювали народні комісаріати (загальносоюзні, об'єднані, са­мостійні). На місцях єдиними повноважними органами державної влади визнавалися місцеві Ради та їх виконкоми.

Покажіть, що з метою посилення ефективного контролю за місцевим управлінням в Україні у 1922р. розпочалася адміністра­тивно-територіальна реформа і поясніть її суть (скорочення кіль­кості губерній; замість повітів (102) були утворені округи ,(53), замість волостей (1989) - райони (706); з 1925р. ліквідовано поділ на губернії; тобто територія поділялась на округи, райони; крім того у зв'язку з політикою українізації у 20-х роках існували на­ціональні райони. З'ясуйте, яке значення в місцевому управлінні відігравали комітети незаможних селян (комнезами). Із нормати­вних документів виділіть Положення про Ради всіх рівнів (окру­жні, районні, місцеві, сільські, селищні).

Судова система та інші правоохоронні органи також зазна­ли певних змін у зв'язку з утворенням СРСР. Правовою основою були Положення (майже скопійовані з російських) про судо­устрій УСРР (1922, 1925, 1929 рр.). Створювалась єдина система судових органів: основною ланкою став народний суд (постійний суддя, або суддя і двоє засідателів); далі йшов губернський суд (пізніше окружний); вищий рівень мав Верховний Суд УСРР. Народні судді обиралися окружними з'їздами рад, або пленумами міських і селищних рад. Окремою ланкою був Головний Суд АМСРР. Тимчасово дозволялася діяльність різних трибуналів

(воєнних, транспортних), особливих трудових сесій народних су­дів, комісій (земельних, арбітражних). Пізніше, в 1926^1929 рр., діяли дисциплінарні суди і воєнні трибунали. Згідно з положен­ням "Про Прокурорський нагляд" створювалася Державна Про­куратура УСРР (залишилася у складі Наркомюсту). Була створе­на радянська адвокатура (див. "Положення про адвокатуру" 1922 р.) Слідчий апарат з 1929р. передавався Прокуратурі. Прокомен­туйте наявність громадських (товариських) судів. Особливу увагу зверніть на Державне політичне управління при РНК УСРР (для боротьби з політичною контрреволюцією, шпигунством та бан­дитизмом).

Переходячи до характеристики правової системи УСРР пе­ріоду НЕПу, визначіть такі особливості її розвитку, як проведен­ня повної кодифікації всіх галузей радянського права шляхом ре­цепції законодавства РСФРР і розробки власних законодавчих актіз; створення основ союзного законодавства, які стали базою для підготовки республіканського законодавства; пріоритет доці­льності І нормативізму; прагнення радянської влади до уніфікації правової системи. У сфері конституційного права прокоментуйте Постанову ЇХ Всеукраїнського з'їзду Рад (1925р.) "Про зміну Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки" (Україна — складова частина СРСР; утворення МАСРР; Раднар-ком -виконавчий орган без права прийняття законів; обов'язкова сила декретів і постанов вищих органів влади СРСР; перелік міс­цевих органів влади тощо)- У 1929р. XI Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив нову Конституцію УСРР. Вона мала 5 розділів і 82 статті (розділи про виборчі права і про бюджет; нова стаття про столицю УСРР; правовий статус УСРР у складі СРСР; нова пері­одичність скликання чергових Всеукраїнських з'їздів Рад - один раз на два роки; Положення про надзвичайні з'їзди Рад; виключна компетенція Всеукраїнського з'їзду Рад; вперше визначено ком-

■*■

48

49

петенцію Президії ВУЦВК; без змін залишилася система вищих органів влади і управління; визначення місцевих органів влади; підтвердження утворення МАСРР).

У цивільному праві запроваджувався принцип матеріальної зацікавленості суб'єктів підприємницької діяльності шляхом на­дання їм більшої самостійності в господарській діяльності; зако­нодавчо оформлялись трести; дозволялась діяльність приватних і кооперативних підприємств, кустарних промислів і дрібних під­приємств; регламентувалось питання оренди будівель; виключа­лося з цивільного обігу право власності на нерухомість; віднов­лювалось винахідницьке, авторське і спадкове право (вартість спадщини не повинна перевищувати 10 тис. золотих карбован­ців). Зміст статей цивільного кодексу УСРР (1922р.) був ідентич­ним Цивільному Кодексу РСФРР. Пануючу роль відігравала со­ціалістична власність; поряд з державною і кооперативною влас­ністю відокремлювалась приватна власність; забезпечувалась пе­вна свобода договорів; при порушенні цивільних договірних від­носин застосовувалися статті Кримінального кодексу. Дозволя­лося спадкування за заповітом і за законом (але обмежувалось коло осіб, які могли спадкувати за законом).

У сімейному праві перший радянський кодекс ВУЦВК за­твердив в 1926р. під назвою "Кодекс законів про родину, опіку, подружжя та про акти громадянського стану". Правове значення мала тільки державна реєстрація шлюбу в органах ЗАГСу. Звер­ніть увагу на майнові відносини подружжя, питання аліментів, опіки, піклування, правовідносин між батьками і дітьми.

Сферу трудового права регулювали "Кодекс Законів про працю УСРР" ]922р. (ідентичний російському), загальносоюзні акти, та окремі нормативні акти ВУЦВК і РИК УСРР. Проаналі­зуйте питання трудової повинності громадян, порядку найму, ко­лективних І трудових договорів, внутрішнього трудового розпо-

рядку, нормування праці, винагороди за працю, гарантії і компе­нсації, регулювання робочого часу І часу відпочинку, учнівства, праці жінок і неповнолітніх, охорони праці, ролі профспілок у за­хисті трудових прав громадян, вирішення конфліктів і справ про порушення законів про працю, соціального страхування, підви­щення рівня трудової дисципліни тощо.

Велика увага приділялась земельному праву. Поясніть його правову базу (Постанова ВУЦВК "Основний Закон про трудове землекористування", Земельний Кодекс УСРР 1922р. та його фа­ктично нова редакція 1927 р., загальносоюзні нормативні акти). Прокоментуйте скасування приватної власності на землю, надра, водоймища, ліси, створення єдиного земельного фонду, право користування землею, заборону купівлі-продажу, заповіту, дару­вання, застави землі, порядок і організацію роботи органів управ­ління земельним товариством (сільські сходи), правове станови­ще селянського дворища, можливість і умови оренди землі та ви­користання найманої праці. Визначіть види землекористування (общинне, колективне), роль і суть колективних форм господарс­тва.

Першою спробою кодифікації адміністративного права став Адміністративний кодекс УСРР 1927 року. Треба знати, які питання він регулював (взаємовідносини органів державного управління та громадян), основні сфери цього регулювання (ад-мінакти, заходи адмінвпливу, трудова повинність, стихійне лихо, охорона громадського порядку, громадянство, пересування насе­лення, діяльність товариств і об'єднань, культи, публічні видови­ща і розваги, адміннагляд у промисловості й торгівлі, оскарження дій адмінорганів).

Радянське кримінальне право в 20-ті роки базувалось на нормативних актах уряду УСРР по боротьбі з бандитизмом, по­садовими злочинами, хабарництвом, Кримінальному Кодексі

50

51

УСРР (1922р. і 1927р.), загальносоюзних документах (Криміна­льний кодекс РСФСР та "Основні начала кримінального законо­давства Союзу РСР і союзних республік"). Студенти повинні да­ти визначення злочину, з'ясувати мету покарання, види злочинів та їх склад, систему покарань, прокоментувати принцип аналогії закону, визнання засудженого" "ворогом народу", відповідаль­ність за недонесення про державні злочини.

Процесуальне право слід розглядати в двох напрямках. Ба­зою кримінально-процесуального права був КГГК УСРР 1922р., Основи Кримінального судочинства СРСР і союзних республік 1924р., Положення про судоустрій УСРР 1925р. і новий КПК УСРР 1927 року. Визначіть принципи судочинства в криміналь­них справах, порядок проведення слідства, розгляду справи в на­родному суді, особливість судочинства в ревтрибуналах, порядок виконання судових вироків, роль і завдання прокуратури, причи­ни і вияви силового тиску держави на суспільство (розширенім: прав органів дізнання, звуження права на захист, затягування можливості вступу захисника в процес).

Цивільне судочинство базувалось на цивільно-процесуальному кодексі УСРР (1922р. і 1929р.) та загальносоюз­них документах. Покажіть, які питання регулював ЦПХ (предста­вництво в суді, підсудність справ, судові витрати, штрафи, про­цесуальні строки, виклик до суду, судові провадження, неспро­можність фізичних і юридичних осіб, оскарження, перегляд, ви­конання судових рішень).

Завданням виправного трудового права стало перевихову­вання злочинців за допомогою праці (див. ЕЗТК УСРР 1925 року). Кодекс законів про народну освіту УСРР 1922р. акцентував увагу на організації управління і постачання в народній освіті, соціаль­ному вихованні дітей, професійній і спеціально-науковій освіті, політичній освіті і вихованні дорослих.

Крім того, були прийняті Закон про ліси УРСР (1923 р.), Ветеринарний Кодекс УРСР (1925р.) та інші нормативні докуме- і

нти.

■

52

53

Ч

Тема 14. Українська державність і право в період тоталітарного режиму (1929-1938 рр.)-

Насамперед треба простежити процес насадження тоталі­тарного режиму в Україні. Цьому сприяло утворення СРСР із то­талітарною системою влади і збсередженням повноти влади в ру­ках Сталіна, перехід наприкінці 20-х років до політики насильст­ва в будівництві соціалізму та проголошення сталінської тези про загострення класової боротьби. Відбулася інкорпорація України до складу СРСР. Влада рішуче боролася з тими політичними си­лами, які захищали альтернативні шляхи розбудови української державності. В Україні здійснився перехід від багатопартійності до комуністичної однопартійності (як і скрізь в СРСР). Утверди­лося повновладдя комуністичної ідеології, яка визнавала право на істину тільки за марксизмом. Було ліквідовано Українську авто­кефальну православну церкву (з жорстоким переслідуванням служителів та віруючих). З метою підкорення своєму впливу всього суспільного життя більшовики перетворили масові гро­мадські організації (профспілки, комсомол тощо) у напівдержави і структури. Затверджена була державно-партійна цензура (Редак--ційно-видавнича колегія, спєцуправління Головполітосвіта, Центральне управління у справах друку). Суспільству прищеп­лювався "вірус" постійного страху. Створювалася атмосфера вза­ємної недовіри і підозри, наклепу і доносів. Відбулося зрощення правлячої партії з державними органами влади

Україна продовжувала втрачати елементи своєї суверенно­сті. Всеукраїнський з'їзд Рад не мав повноти влади, повністю за­лежав від рішень партійно-державних структур центру І повинен був схвалювати всі їх заходи; порушувався термін скликання чергових рад (один раз на два роки); знижувалася законодавча ді­яльність з'їздів Рад (вилучалося з їх компетенції широке коло пи-

тань; власні Закони не повинні були суперечити загальносоюз­ним тощо). Вплив же Раднаркому УСРР на всі сфери державного \ життя, на противагу Всеукраїнським з'їздам Рад, посилився (го- V ловне завдання полягало в забезпеченні чіткого виконання дире- -.■ ктив центру). Значні зміни відбулися і на рівні місцевих органів влади ('"чистки" сільських рад, постійні кадрові перестанови, ак­тивізація комнезамів). Помітно зросла роль органів боротьби зі злочинністю та охорони громадської безпеки і революційного порядку.

Далі слід показати, як в умовах насадження тоталітарного режиму в Україні втілювалася сталінська політика "нового кур­су" і проаналізувати ЇЇ наслідки. Мається на увазі відмова від НЕПу і курс "великого стрибка" у соціалізм, прискорене зміц­нення радянської політичної системи, зацентралізоване державне планування, прискорення темпів індустріалізації, примусове створення колгоспів у процесі суцільної колективізації та лікві­дації куркульства як класу, прискорена культурна революція, швидке зміцнення обороноздатності. Підспудно ще приваблюва­ла ідея світової соціалістичної революції й месіанської ролі СРСР у досягненні цієї мети. Зрозуміло, що заради будівництва першо­го в світі соціалістичного суспільства відбулося нівелювання всього національного на догоду загальнодержавним інтернаціо­нальним інтересам.

■V

Підсумки перших радянських п'ятирічок були більше ніж суперечливими. З одного боку, Україна перетворилася з аграрної на індустріальну державу, сформувалися робітничій клас і техні­чна інтелігенція, відбулося певне зростання освітнього і культур­но-технічного рівня населення, зміцніла обороноздатність країни, і , Однак ціна цих позитивних зрушень була для України занадто високою: тоталітарно-репресивний режим; адміністративно-командна система управління; культ особи Сталіна; монополія

54

55

ВКП(б) у суспільстві; нелюдська напруга сил; вирішення про­блем індустріалізації за рахунок селянства; структурна однобо­кість і екологічна недосконалість економіки; масові жертви при­мусового розкуркулювання і голодомору (за 1932-1933 роки в Україні померло від 3,5 до 5 млн. людей) та декласування селянс­тва; ліквідація багатоукладності в'економіці й приватної власнос­ті на засоби виробництва; низький життєвий рівень і порушення принципу соціальної справедливості; безпідставна боротьба з українським буржуазним націоналізмом; масштабні репресії вла­ди проти свого народу. Останнє потребує особливої уваги і окре­мої розмови.

Важливо простежити здійснення на практиці сталінської тези про неминуче "загострення класової боротьби" у ході соціа­лістичного будівництва. Вона дала підставу для створення в сус­пільстві атмосфери масового психозу і страху, стала основою для посиленого пошуку "ворогів народу", була вказівкою правоохо­ронним органам у нарощуванні масштабів насильства і репресій. Зовсім не випадково в цей час здійснюється реорганізація право­охоронних карних органів І відбуваються зміни в їх роботі. Це, насамперед, централізація загального керівництва за умови втра­ти самостійності республіканських структур; різка активізація ді­яльності ОДПУ і ДГТУ УСРР у здійсненні репресивних заходів; створення позасудових органів ("трійки" на обласному рівні з безконтрольним проведенням процесів і винесенням вироків). Адміністративні рішення часто підміняли судовий розгляд кри­мінальних справ; прокуратура практично усувалась від нагляду за дотримуванням законності в органах держбезпеки; на ОДПУ з кінця 1932р. покладалося загальне керівництво роботою управ­лінь робітничо-селянської міліції союзних республік; у 1934р. був створений загальносоюзний НКВС, до складу якого замість ліквідованого ОДПУ ввійшло новостворене Головне Управління

державної безпеки, на зміну Судовій Колегії ОДПУ прийшла "Особлива нарада при НКВС" із більш широкими позасудовими можливостями. Судові установи України та*кож цілком підпоряд­кувались центральним судовим установам, а створена в 1934р. судово-наглядова колегія Верховного Суду СРСР наділялась пра­вом скасування і змінення рішень Верховних Судів союзних рес­публік. У прокуратурі з 1933р. була сформована єдина централі­зована система прокурорських органів (Прокуратура СРСР, про­куратури союзних республік).

Усі ці зміни сприяли посиленню репресій в українському суспільстві: процес над неіснуючою "Спілкою визволення Украї­ни"; викриття так званого "Українського Національного Центру"; справа про контрреволюційну організацію в сільському госпо­дарстві України; заборона діяльності Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), репресії проти Митрополита М.Борецького, єпископів, священиків; викриття неіснуючого Всеукраїнського есерівського центру та націоналістичної Україн­ської "військової організації"; повідомлення про викриття україн­ського центру "терористів-білогвардійців" із залученням до про­цесу Військової колегії Верховного Суду СРСР та ін. У ході реп­ресій було повністю знищено вищий командний склад Київсько­го військового округу на чолі з Й.Якїром; у Харківському війсь­ковому окрузі за два роки до початку другої світової війни без­підставно репресували 150 воєначальників вищого рангу. Жерт­вою режиму стала навіть сама Компартія, в лавах якої на Україні були репресовані тисячі "опозиціонерів", а у ворожій діяльності звинуватили 55 із 62 членів ЦК, 10 із 11 членів Політбюро та 4 із 5 кандидатів у члени Політбюро. Тоталітарна система "била¹¹ і виконавців репресій: після арештів загинуло понад 1000 чол. ко­мандного складу НКВС України. Нагадаємо також і про те, що у 30-ті роки було репресовано 500 українських літераторів, з яких

56

57

150 загинуло. За офіційними даними радянської влади протягом 1930-1937рр. в Україні відповідні органи "викрили" й знищили 1 5 великих "підпільних терористичних і диверсійних організацій націоналістів і троцькІстІв". А скільки мільйонів людей постраж­дало від примусових політичних кампаній, депортацій тощо? Для ізоляції репресованих від суспільства було створено широку ме-режу концтаборів - Гул аг.

Розгляд української державності періоду тоталітарного ре­жиму належить завершити оцінкою Конституції УРСР 1937 року. Причину її появи треба шукати у зміні політичних орієнтацій ВКГТ(б). Маємо на увазі безпідставні заяви про перемогу соціалі­зму в СРСР, наголос на великі соціалістичні завоювання, ство­рення видимої турботи про демократизацію державного ладу. Ба­зою української Конституції стала нова загальносоюзна Консти­туція СРСР, прийнята 1936р. і названа "сталінською Конституці­єю перемігшого соціалізму". В Конституції УРСР потрібно виді­лити ряд ключових положень: Україна - соціалістична держава робітників і селян; політичну основу УРСР становлять ради де­путатів трудящих, а економічну - соціалістична система господа­рювання і соціалістична власність на знаряддя та засоби вироб­ництва (у формі державної або кооперативно-колгоспної власно­сті); УРСР добровільно об'єдналась у союзну державу СРСР; УРСР зберігає за собою право виходу з Союзу РСР; закони СРСР обов'язкові на території республіки; вищий орган державної вла­ди УРСР і єдиний законодавчий орган республіки - Верховна Ра­да; найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади -Раднарком УРСР (до його складу входили і уповноважені загаль­носоюзних наркоматів); місцеві державні органи представляли Ради всіх рівнів; вищі та місцеві органи державної влади мали обиратися на основі загального виборчого права; констатувалися права та свободи громадян; проголошувалися принципи соціаліс-

тичної законності; зазначалося, що КП(б)У є передовим загоном трудящих і ядром усіх організацій. Студенти повинні показати суперечності між декларованими конституційними положеннями і реаліями життя, проілюструвати позаконституційну діяльність влади (у державній, національно-культурній, соціально-політичній сфері).

Починаючи аналіз правової системи 30-х років, визначіть роль права у зміцненні адміністративно-командної системи управління, пріоритет загальносоюзного законодавства, запози­чення у республіці змісту законодавчих актів РСФРР. У Консти­туційному праві найбільш помітним явищем стало прийняття Конституції УРСР 1937р. (про яку вже йшла мова). На основі згодом прийнятого "Положення про вибори до Верховної Ради УРСР" відбулися вибори в Україні в кінці червня 1938р., і приві­лейоване становище у депутатському корпусі зайняла партійно-державна номенклатура. Як уже зазначалося, демократичні за формою і за змістом нова Конституція СРСР та нова Конституція УРСР були лише ширмою для прикриття тоталітарного режиму.

Головними напрямками розвитку цивільного права були охорона соціалістичної власності та удосконалення договірних відносин. В умовах ліквідації НЕПу були скасовані вексельний обіг і комерційне кредитування (запроваджені банківські розра­хунки), заборонені оренда, приватногосподарська діяльність, на­ймана робоча сила. Договори укладались, як правило, в межах планових завдань; основною формою договору стали прямі по­ставки; заборонялась одностороння відмова від виконання дого­вору (чи зміна його умов). Установлювався єдиний термін (1,5 роки) позовної давності у суперечках різних установ, підпри­ємств і організацій, та спеціальні позовні терміни (шестимісяч­ний, скорочений річний). Значна увага приділялась також зміц­ненню власності кооперативних об'єднань.

58

У сімейному праві посилилась турбота державних органів про дітей і зросла відповідальність батьків за їх виховання (пе­редбачалось відбирання дітей у безвідповідальних батьків з пере­

дачею їх до дитячих будинків), були заборонені аборти, посилена відповідальність за несплату аліментів, запис про розлучення здійснювався тільки в ЗАГСІ (після виклику подружжя і сплати спеціальної грошової суми).

Трудове право регулювало тривалість робочого дня (у промисловості, транспорті - 7-годинний) та заробітну плату (від­рядна, погодинна, преміальна), сприяло зміцненню трудової дис­ципліни робітників і службовців (невихід на роботу без поважної причини протягом одного дня був підставою для звільнення з ро­боти, втрати квартири від даного підприємства), запроваджувало моральне стимулювання за трудову відзнаку, давало змогу фіксу­вати трудову діяльність працівників у єдиних трудових книжках.

Зміни в колгоспному і земельному праві були пов'язані з проведенням колективізації. Серед них: заборона оренди землі і використання найманої праці, конфіскація майна куркулів і виси­лка їх за межі місця проживання, будівництво машинно-тракторних станцій, прийняття Статуту сільськогосподарської артілі (порядок прийняття в члени артілі, знищення межових зна­ків, створення єдиного земельного фонду колгоспу, усуспільнен­ня засобів виробництва, особиста власність колгоспного двору), встановлення обов'язкового мінімуму трудоднів (60-100 трудод­нів на рік).

Для кримінального і кримінально-процесуального права було характерне посилення заходів покарань. З ініціативи Сталі­на приймається постанова "Про охорону майна державних під­приємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціа­лістичної) власності" (1932р.)- За відповідну провину застосову­валися покарання від позбавлення волі на термін не менше 10 ро-

ків Із конфіскацією майна до розстрілу; антиколгоспна агітація і подібні дії каралися позбавленням волі терміном до 10 років. Ці­ла низка нормативних актів націлювали на боротьбу з випуском недоброякісної продукції на промислових підприємствах, зі спе­куляцією (не менше 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна), з обкраданням споживача і обдурюванням влади (позбав­лення волі терміном до 10 років). Широкий перелік діянь охоп­лював такий склад злочину, як зрада Батьківщині (шпигунство, втеча за кордон, виказування державної таємниці та ін.). Зрада, здійснена військовослужбовцем, визнавалась кваліфікованим ви­дом зради (як і недонесення про здійснення зради). За особливо небезпечні державні злочини термін покарання збільшувався від 10 до 25 років.

У кримінально-процесуальній сфері особливо негативну роль відіграла постанова від 12 грудня 1934р. "Про порядок ве­дення справ про здійснення терористичних актів", за якою веден­ня слідства обмежувалось 10-денним терміном, звинуваченому вручався відповідний акт за 24 години до розгляду справи у суді, фактично виключалися з процесу прокурор і адвокат, не допус­кались оскарження й помилування, а розстріл приводився у ви­конання негайно після оголошення вироку. Масові позасудові репресії проводила Особлива нарада при НКВС. Перехід до над­звичайного порядку судочинства націлювала Постанова ВУЦВК 1934р. "Про внесення змін до Кримінально-процесуального коде­ксу". Отже, в 30-ті роки в галузі кримінального і кримінально-процесуального права відбулися серйозні зміни.

60

61