Тема 21. Державно-правовий розвиток України в умовах

незалежності (90-ті роки XX ст. - початок XXI ст.).

Аналіз даної теми бажано розпочати із загального історич­ного огляду. З проголошенням суверенітету України, прийняттям Акта про її незалежність та успішніш проведенням всеукраїнсь­кого референдуму 1 грудня 1991р. були створені передумови для перетворення республіки в незалежну державу. Важливим факто­ром для України стало визнання її державами світового співтова­риства. Протягом першого року існування Україну визнали як не­залежну державу 132 країни, а до кінця 1992р. - понад 160 країн світу. Переважна більшість із них встановили з Україною повно-масштабні дипломатичні відносини. Україна наголосила, що буде здійснювати відкриту зовнішню політику, прагнутиме до співро­бітництва з усіма країнами, буде уникати залежності від окремих держав чи груп держав (див. "Основні напрямки зовнішньої полі­тики України"). Зверніть увагу на те, що шлях України до міжна­родного визнання був тривалим і нелегким. Суттєвими віхами на цьому шляху стали: визначення сфер і форм співробітництва України з Радою Європи; підписання Президентом України (1992р.) Заключного Акта Наради з Безпеки та Співробітництва у Європі і Декларації Гельсінської зустрічі на вищому рівні; орієн­тація на концепцію неприєднання до будь-яких військових блоків і політичних союзів; побудова зовнішніх відносин на основі дво­сторонніх угод із різними країнами; юридичне оформлення ядер­ного роззброєння України та міжнародних гарантій безпеки України, а також практична робота у цьому напрямку.

Особливе значення для України мали ЇЇ відносини з Росією,

уряд якої одним із перших визнав незалежність України. Але суперечності між нашими країнами виявилися майже в. усіх сферах. Лише підписаний на президентському рівні широкомасштабний Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією дещо надав динамізму двостороннім відносинам з травня 1997 року.

У своєму ставленні до Співдружності незалежних держав Україна виходить з того, що ці відносини є пріоритетними для її зовнішньої політики, але більш ефективним у цьому питанні вважається розширення рівноправного співробітництва між краї­нами СНД на двосторонній основі.

Зверніть увагу на еволюцію відносин між Україною і США (від обережного визнання України до стратегічного партнерства на основі низки умов).

Незалежна Україна розпочала новий етап у розвитку сто­сунків Із світовою українською діаспорою.

Вона за короткий час зробила вагомий внесок у боротьбу за мир на планеті, посилення безпеки та співробітництва між краї­нами світу.

Особливе місце відводилось створенню власних збройних сил. Перш за все дислоковані на території України війська підпо­рядковувались Верховній Раді. Було створено Міністерство обо­рони і призначено Міністра оборони. Президент України указом від 12 грудня 1991р. прийняв на себе обов'язки Головнокоманду­ючого збройними силами. Верховна Рада затвердила концепцію оборони та будівництва збройних сил України і підкреслила ней­тральність, без'ядерний статус республіки та неучасть у військо­вих блоках. Прокоментуйте прийнятий 6 грудня 1991р. закон "Про збройні сили України". Визначіть роль добровільного скла-

4

106

107

дання військової присяги на вірність народові України.

Назвіть інші нормативні акти, які забезпечували суверені­тет України ("Про громадянство України", "Про національну гва­рдію України", "Про державний кордон України". "Про прикор­донні війська України", "Про утворення державного митного ко­мітету України" та ін.).

Поясніть атрибути суверенної держави (національний пра­пор, державний гімн, герб).

У фінансово-економічній сфері: покажіть шлях України до своєї грошової одиниці, проаналізуйте процеси приватизації, непослідовність у проведенні ринкових реформ, економічну кризу і зубожіння народу,

Простежте, як економічна криза спричинила гостру полі­тичну кризу. Наскільки був ефективним курс на радикальні ре­форми? Важливо показати процес відродження багатопартійності в Україні, роль і місце партій та об'єднань у політичному житті, активну діяльність політичних партій на парламентських виборах з 1998 року.

Розгляньте процес реорганізації та створення органів дер­жавної влади. Верховна Рада УРСР не один раз вносила зміни і доповнення до старої Конституції з метою зміцнення державного суверенітету республіки. Уже 17 вересня 1991р. за її Законом у тексті Конституції була записана назва нашої держави - "Украї­на" (замість назви УРСР) та розвинуто положення про зовніш­ньополітичну діяльність країни. Всього до Конституції було вне­сено понад 200 поправок. Поряд з реформуванням існуючих ор­ганів влади створювалися і нові, які відповідали потребам неза­лежної держави (Міністерство оборони, Національний банк, Служба Безпеки України, інститут представників Президента на

місцях в особах голів місцевої державної адміністрації тощо).

На перших порах державному ладові України були прита­манні значні недоліки: невизначеність повноважень Президента та Прем'єр-міністра, неузгодженість функцій центральної влади і регіонів, низька ефективність роботи державного апарату, висо­кий рівень криміналізації суспільства і навіть владних структур. На той час державна влада була своєрідним конгломератом еле­ментів старої радянської влади, нової парламентської республіки і президентського правління. У кризових політичних ситуаціях практикувалися дострокові вибори Верховної Ради і Президента України (як це вперше було в 1994р.), Конституційний договір між Президентом і Верховною Радою на основі взаємної домов­леності у зв'язку з обговоренням Закону "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні" (як це відбулося в 1995р.).

Для подальшої розбудови Української держави треба було мати міцну конституційну основу. І Україна пройшла нелегкий конституційний шлях від ухвалення Верховною Радою концепції нової Конституції (червень 1991р.), альтернативних проектів, тривалих і напружених дискусій до прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року.

Відтоді державне будівництво почало вестися на надійній конституційній основі. Були закладені підвалини для становлення України як демократичної, соціальної та правової держави. Укра­їна за формою правління стала президентсько-парламентською республікою. За формою державного об'єднання Україна є уніта­рною державою. Назвіть області, визначені міста і автономію, які входять до складу України. Державна влада в Україні здійсню­ється на засадах ЇЇ поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна

108

109

Рада. Визначіть конституційний склад Верховної Ради, основу її обрання, термін та порядок роботи, функції Голови Верховної Ради, перелік Комітетів, повноваження Верховної Ради.

Главою держави виступає Президент України. Він є гаран­том державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав та свобод людини і громадянина. Проаналізуйте роль і місце Президента в системі законодавчої та виконавчої влади. Зазначте, хто із громадян може бути Президен­том України, термін його обрання, повноваження, форму виданих ним рішень, можливість усунення з посади.

Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Студенти повинні знати рівень його відповідальності, підконтрольності та підзвітності, функції Прем'єр-Міністра, пов­новаження Кабінету Міністрів, роль його постанов і розпоря­джень, завдання міністерств та інших центральних органів вико­навчої влади. Визначіть причини, напрямки і суть адміністратив­ної реформи в Україні (див. Указ Президента від 7 липня 1997р. "Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи". Після Прийняття Конституції 1996р. виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі було передано місцевим державним адміністраціям (пригадайте попередні кон­цепції органів місцевої влади). Дайте відповідь на питання про повноваження місцевих державних адміністрацій, їх підзвітність І підконтрольність.

Особливу увагу зверніть на компетенцію органів місцевого самоврядування, роль і місце територіальних громад і органів мі­сцевого самоврядування, значення районних та обласних рад, механізм виборів депутатів і голів місцевих рад (див. Конституцію України, Закон "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон "Про вибори депутатів і голів сільських,

ПО

"Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних в містах, обласних рад")..

На сучасному етапі розвитку країни однією з домінуючих проблем стала проблема реформування політичної системи Укра­їни та трансформації її форми правління з президентсько-парламентської в парламентсько-президентську. При цьому про­блема змін політичної системи найбільш актуально постає у двох площинах: формування більшості в парламенті та її впливу на створений коаліційний уряд і перехід до пропорційної виборчої системи на виборах до Верховної Ради України. Більшість вче­них та політиків вважають, що саме парламент повинен відігра­вати ще більшу роль у нашому суспільстві (формування уряду, співвідповідальність за всі зміни в державі, постійне вдоскона­лення роботи двопалатного парламенту тощо).

В умовах незалежності відбувається реформа судової сис­теми і судочинства. Вона перетворюється в життя у відповідності з вимогами Конституції України, з урахуванням Закону України "Про статус суддів" (15 грудня 1992р.), пакету законодавчих ак­тів Верховної Ради України від 21 червня 2001р. та Закону "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року.

Насамперед в Україні створено єдину судову систему судів загальної юрисдикції:

місцеві суди (районні, міські суди, військові суди гар­нізонів і господарські суди Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва та Севастополя);

- апеляційні суди, як суди, вищого рівня (Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні суди міст Києва та Севас­тополя, військові суди регіонів і Військово-морських Сил Украї­ни. Створено також сім регіональних господарських апеляційних

111

судів;

Виший господарський суд (на основі реформованого Вищого арбітражного Суду);

- Верховний Суд України, як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції (його повноваження касацій­ ної інстанції поширені і на судову діяльність Вищого господар­ ського суду);

-крім того, систему колишніх арбітражних судів реформовано у систему спеціалізованих господарських судів для розгляду господарських спорів (з урахуванням принципів територіальності і спеціалізації);

- передбачено також створення адміністративних судів (як ще однієї ланки спеціалізованих судів) на чолі з Вищим адмініст­ ративним судом, які мають забезпечувати розгляд претензій гро­ мадянина до діяльності державних органів, органів місцевого са­ моврядування, їх посадових і службових осіб.

Велике значення має впровадження в судочинство основ­них його засад, реформування судочинства шляхом законодавчо­го забезпечення принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом. Істотно змінені функції прокурора в судочинстві як представника держави (позбавленням його ряду колишніх пе­реваг; можливість заяв на відповідні клопотання; апеляційні ска­рги, касаційні подання у відповідні суди). Звертають на себе ува­гу додаткові гарантії особам, які не можуть захистити свої права та інтереси. Не повинно бути обмеження прав позивача та відпо­відача під час судового розгляду справи. Більш чітко фіксується забезпечення доказовості вини. Суд позбавлено необхідності здійснювати деякі процесуальні дії. Суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного й об'єктив-

ного дослідження справи, контролювати дії сторін, досліджувати представлені докази, забезпечувати неухильне додержання учас­никами судового процесу всіх правил судочинства. На.законода-вчій основі посилено незалежність судів і неупередженість пра­восуддя.

Діяльність Конституційного Суду спрямована на посилен­ня конституційного контролю в усіх сферах життя суспільства і зміцнення конституційного ладу, на утвердження принципу вер­ховенства права та найвищої юридичної сили Основного Закону, прямої дії його норм на забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина (див. відповідний розділ Консти­туції І Закон України "Про Конституційний Суд України"). Фун­кція Конституційного Суду полягає у визначенні відповідності законів та інших правових актів положенням Конституції і в офі­ційному тлумаченні Конституції та законів. Як на Ваш погляд, чи є Конституційний Суд окремим, незалежним від судів загальної юрисдикції, чи є він органом конституційної юрисдикції? Назвіть суб'єкти звернень до Конституційного суду. Прокоментуйте склад Конституційного Суду (18 суддів), термін призначення су­ддів і особливості їх роботи. Наведіть юридичну основу судів за­гальної юрисдикції.

Прокурорська система України, очолювана Генеральним прокурором України, складається з Генеральної Прокуратури України, Прокуратури Автономної республіки Крим, обласних, міст Києва і Севастополя (з особливими правами), міських, ра­йонних, міжрайонних, спеціалізованих (воєнні, транспортні, то­що) прокуратур (див. Конституцію України та Закон України "Про прокуратуру").

Важливу роль в охороні громадського порядку і боротьбі зі

312

113

злочинністю відіграє міліція. Вона підпорядкована у своїй діяль­ності Міністерству внутрішніх справ України. Наведіть правовий статус міліції (див. Закон України "Про міліцію), визначіть ЇЇ фу­нкції, назвіть підрозділи міліції (кримінальна, громадська безпе­ка, транспортна, державтоінспекція, охоронна, спеціальна).

Забезпечення державної безпеки України покладається на державний правоохоронний орган спеціального призначення -Службу Безпеки України. Виділіть юридичний аспект підпоряд­кованості І підконтрольності та організації і діяльності СБУ (див. Закон "Про службу безпеки України").

На основі Закону України "Про адвокатуру" (19 грудня 1992р.) визначіть її статус і завдання, а також організаційні фор­ми і види діяльності адвокатури. Зверніть увагу на важливість за­хисту прав і свобод фізичних і юридичних осіб, представлення їх законних інтересів.

Вивчення правової системи почніть з усвідомлення нагаль­ної потреби її реформування в умовах незалежності України і на­прямків процесу створення нового права.

Динамічно відбувається розвиток конституційного права. Це пов'язано з активним процесом державотворення в Україні і особливою роллю даної галузі права. Так, були зроблені неодно­разові відповідні зміни та доповнення до попередньої Конститу­ції України (17 вересня 1991р. - заміна назви УРСР на назву "Україна", 14 лютого 1992р. - зміна назв ПІ, V, VII розділів, ст.68, у яких підкреслюється, що Україна є незалежна демократична правова держава тощо). Зверніть увагу на документи про підго­товку та прийняття нової Конституції України 1996р. (створення конституційних комісій, розробка варіантів проекту концепції Основного Закону), Закон "Про державну владу і місцеве само-

врядування" (1994р.), Конституційний договір "Про основні заса­ди організації та (функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Коисти-туції України" (1995р.), тощо. Особливу увагу належить звернути на аналіз Основного Закону (преамбула, п'ятнадцять розділів, ха­рактерні риси і особливості, роль Конституції). З прийняттям Конституції України була підведена юридична база під українсь­ку державність. Конституція 1996р. дала поштовх розробці й прийняттю ряду конституційних законів (назвіть їх).

Значного розвитку набуло і цивільне законодавство, яке ві­діграє важливу роль у реформуванні економічної системи. На час проголошення незалежності цивільні відносини в Україні регу­лювала значна кількість законодавчих актів колишнього Союзу РСР, а також актів УРСР. При цьому союзні акти "зберегли цін­ність" у тій частині, що не суперечила законодавству України, а законодавчі акти УРСР продовжували діяти майже у повному об­сязі і, перш за все, старий Цивільний кодекс 1963 року.

Поступово низкою законів було розширено коло суб'єктів цивільно-правових відносин: "Про підприємство в Українській РСР (27 березня 1991р.), «Про господарські товариства" (19 жов­тня 1991р.), "Про підприємництво" (7 лютого 1991р.) та іншими. У сфері визначення правового режиму об'єктів цивільного права важливу роль відігравали такі нормативні акти, як Закон "Про власність" (з досить детальним регулюванням речових прав сто­совно ринкових реформ), а також Закон "Про заставу" (з понов­ленням іпотеки та Інших видів застави). Загалом на початку 90-х років XX ст. було прийнято значну кількість нормативних актів, призначених регулювати цивільні відносини: становище учасни­ків підприємницьких відносин, торговельний обіг, господарська

114

115

діяльність, речові права тощо.

Цивільно-правові норми містяться також в окремих указах Президента, в деяких декретах і постановах Кабінету Міністрів, у галузевих кодексах, у відомчих нормативних актах, у примірних статутах кооперативних і громадських організацій.

Зважте на те, що розвиток цивільного права значною мі­рою залежав від прийняття нового цивільного Кодексу.

Новий Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. на­брав чинності з І січня 2004р. Цивільний кодекс України засто­совується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. За структурою та змістом новий Цивільний кодекс України містить:

• книга перша "Загальні положення" {основні положення, особи; об'єкти цивільних прав; Правочини. Представництво; строки та терміни. Позовна давність);

• книга друга "Особисті немайнові права фізичної особи";

• книга третя "Право власності та інші речові права" (право власності, речові права на чуже майно);

• книга четверта "Право інтелектуальної власності";

• книга п'ята "Зобов'язальне право" (загальні положення про зобов'язання; загальні положення про договір; окремі види зобов'язань);

• книга шоста "Спадкове право".

У цілому за своїм характером Цивільний кодекс є актом універсальної дії, що застосовується до регулювання будь-яких відносин,, які знаходяться у сфері дії приватного права і не регла­ментуються спеціальним законодавством.

Відбулися зміни і в трудовому законодавстві. Умови пере­ходу до ринкової економіки загострили проблему захисту трудо-

116

вих прав працівників. У цьому плані важливим актом було при­йняття Закону "Про охорону праці" (14 жовтня 1992р.) .і допов­нення до Кодексу законів про працю в Україні (від 19 грудня 1993р,). Прокоментуйте Закон України (далі - ЗУ) "Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" (16 грудня 1993р.). Дайте належну оцінку прийня­тим у січні 1998р. Основам законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування (види, принципи, за­сади страхування) і нормативним актам, прийнятим у відповідно­сті з цими Основами. Зверніть увагу на розвиток інституту конт­ракту (див. спеціальне положення Кабміну, березень 1993 і 1994рр.), державні гарантії права на відпустку (див. ЗУ "Про від­пустки" від 15 листопада 1996р.), шляхи врегулювання колектив­них трудових спорів (див. ЗУ "Про порядок вирішення колектив­них трудових суперечок (конфліктів)" від 3 березня І 998р.).

Досить активно, особливо останнім часом, змінюється аграрне право. Студенти повинні знати основні положення аграрної реформи, суть концепції роздержавлення і приватизації землі (затверджена у жовтні 1991р.), перетворення колгоспів у вільні господарські товариства. Слід показати дві протилежні точки зору на цю проблему, назвати етапи земельної реформи (роздержавлення землі та її передачу у власність юридичних осіб; передачу землі безпосередньо тим, хто її обробляє). Проаналізуйте аграрне законодавство: ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991р., ЗУ "Про форми власності на землю" (30 січня 1992р.), Постанову Верховної Ради (березень 1992р.) "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" і ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а також Укази Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері

117

N

земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (листопад 1994р.) і "Про оренду на землю" (23 квітня 1997р.). З'я­суйте своє ставлення до приватної власності на землю та інше сільськогосподарське майно.

Відбулися зміни і в Кримінальному праві. Зі старого Кри­мінального кодексу України у березні 1992р. були вилучені такі міри покарання, як заслання і вислання. Прокоментуйте ЗУ "Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України, Кодексу України про адмініст­ративні правопорушення і Митного кодексу України (17 червня 1992р.). У зазначений період посилювалася відповідальність за дії, спрямовані проти конституційного ладу і державної влади (див. ЗУ від 24 грудня 1994р. "Про посилення кримінальної від­повідальності за деякі злочини проти держави")- Висловіть влас­ний погляд на проблему скасування смертної кари (лютий 2000р.) як міри покарання.

У сфері кримінального права найголовнішою подією стало, безумовно, прийняття Верховною Радою 5 квітня 2001р. нового Кримінального кодексу (КК) України. Перш за все, треба аргу­ментувати необхідність підготовки нового КК України, сформу­лювати базові концептуальні положення Кримінального кодексу. Студенти повинні також знати зміст та характерні риси Загальної частини Кодексу: загальні положення; закон про кримінальну відповідальність; злочин, його види та стадії; особа, яка підлягає кримінальній відповідальності {суб'єкт злочину); вина та її фор­ми; співучасть у злочині; вчинення злочинів групою осіб або ор­ганізацією; кримінальна відповідальність співучасників; повтор­ність, сукупність та рецидив злочинів; звільнення від криміналь­ної відповідальності; покарання та його види (12 видів покарань

для повнолітніх злочинців і 5 видів покарань для неповнолітніх); призначення покарання; звільнення від покарання та його відбу­вання; судимість; примусові заходи лікування тощо.

Далі прокоментуйте роль і зміст Особливої частини Кримі­нального кодексу України. У ній виділяються: злочини проти ос­нов національної безпеки України, проти особи, проти особистих прав і свобод людини І громадянина, проти власності; злочини у сфері господарської діяльності; злочини проти громадської без­пеки; злочини проти громадського порядку і моральності; злочи­ни проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян; злочини у сфері службо­вої діяльності; злочини проти правосуддя; злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку і деякі інші злочини. Характерною рисою Особливої частини КК України є розширен­ня в ній кількості норм, якими заохочується діяльне розкаяння пі­сля виникнення злочину, а також гуманізація системи покарань (менш суворі - більш суворі покарання; зниження для більшості злочинів покарання у вигляді позбавлення волі).

Слід зауважити, що в тексті нового Кримінального кодексу України враховані рекомендації конгресів ООН щодо запобігання злочинності та поводження з правопорушниками, а також реко­мендації Ради Європи із зазначених питань.

Важливо також підкреслити зміни і в адміністративному праві. В Українському державотворенні одним із пріоритетних напрямків є проведення адміністративної реформи, без якої не­можливе здійснення економічних, соціально-політичних та інших перетворень. За своєю суттю адміністративна реформа означає впровадження структурних, організаційних, кадрових перетво­рень у системі виконавчої влади, спрямованих на значне підви-

118

119

щення ефективності реалізації публічної влади в сфері діяльності держави І місцевого самоврядування.

Важливу роль у проведенні адміністративної реформи віді­грали: концепція адміністративної реформи в Україні (1998р.); законопроекти "Про Кабінет Міністрів України", "Про центральні органи виконавчої влади", "Про службу вх>рганах державної вла­ди"; обговорення проекту Адміністративно-процесуального коде­ксу України; організований "круглий стіл" "Адміністративна ре­форма в Україні: стан та проблеми правового забезпечення" (2002р.). Адміністративна реформа має свою концепцію і відпо­відну законодавчу основу. Обговорено також і проект нового концептуального документа - Стратегії проведення в Україні ад­міністративної реформи.

За своєю суттю адміністративна реформа передбачає на­ближення апарату виконавчої влади до потреб суспільства і кож­ної окремої людини, а також створення такої системи державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної, право­вої держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Крім того, повинні створюватися адміністративні суди, що мають розглядати виключно справи, за якими держава, її органи і поса­дові особи несуть відповідальність перед приватною особою.

На завершення зазначте, що процес розбудови української незалежної держави продовжується. З практичної сторони він ви­явився більш складним ніж здавалося. Однак цей шлях треба пройти, передолати усі труднощі.

II. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ

ЗАНЯТЬ

Термін «семінар» означає -«розсадник знань». Головна ме­та семінару полягає в тому, щоб поглибити, систематизувати, за­кріпити знання студентів з найбільш важливих і складних тем на­вчального курсу "Історія держави і права України". Семінар є ва­жливою формою навчального процесу і структурно складається з короткого вступного слова викладача, обговорення головних пи­тань теми, заключного слова викладача та пояснення завдання до наступного заняття.

Існує багато видів семінарських занять. Традиційними, зок­рема, є: семінар у вигляді розгорнутої бесіди відповідно до плану; заслуховування заздалегідь підготовлених рефератів з наступним їх обговоренням студентами; семінар-диспут з постановкою і об­говоренням дискусійних питань, семінар-колоквіум, як співбесіда викладача і студентів для з'ясування рівня їх знань; проведення семінару-рольової гри з підвищеним рівнем підготовчої роботи (з більш підготовленою студентською групою).

Підготовка студента до семінарських занять складається з декількох етапів: уважне ознайомлення з планом семінару, осми­слення наведених питань, з'ясування основних понять; розгляд відповідної теми в конспекті лекцій і в рекомендованих підруч­никах чи посібниках; цілеспрямоване вивчення першоджерел за хрестоматією чи збірником документів; складання плану своєї відповіді і запис коротких тез чи допоміжної інформації з кожно­го із винесених на обговорення питань.

Виступи й доповнення студентів повинні бути конкретни­ми і чіткими, без повторень. Особливо цінується аналітичний стиль викладення навчального матеріалу, вміння робити узагаль-

І

120

121

III. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ І ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Контрольна робота з «Історії держави І права України» ві­діграє важливу роль у пізнанні і засвоєнні навчального матеріалу. Вона передбачає самостійне вивчення загальної і спеціальної лі­тератури та першоджерел з обраної теми, складання плану напи­сання роботи, творче висвітлення питань, що розглядаються, на­явність наукового апарату за текстом (треба вказати прізвище та ініціали автора роботи, з якої наводиться цитата, або конкретний матеріал, назву роботи, місце і рік її видання), списку використа­ної літератури. Загальний обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати обсяг стандартного шкільного зошита. Сторінки контрольної роботи належить пронумерувати і зробити на кожній з них поле для зауважень рецензента.

При оцінці контрольної роботи перш за все враховуються глибина і повнота висвітлення теми, наявність авторської позиції, відповідність змісту і висновків. Вибір теми контрольної роботи з'ясовується з викладачем навчальної дисципліни. Перевірену ви­кладачем контрольну роботу студент захищає усно.

Тема 1. Найдавніші державні утворення і право на сучас­них українських землях

Скіфія. Грецькі міста-держави. Боспорське царство. Висновки.

Тема 2. Скіфська держава

Характеристика періоду. Суспільний та державний устрій. Правові відносини.

Тема 3. Грецькі міста-держави

Поселення грецьких колоністів. Суспільний устрій. Держав-

ний лад грецьких міст Причорномор'я. Право. Вплив на сусідні народи.

Тема 4. Боспорське царство ,

Становлення І розвиток Боспору. Суспільство. Державний устрій. Царські династії. Правові відносини. Боспор і навколишній світ.

Тема 5. Зародження державності у східних слов'ян

Концепції походження східних слов'ян. Свідчення про ан­тів. Мова, культура, звичаї та норми суспільного укладу антів. Імена вождів. Релігійні уявлення. Майнова та соціальна диферен­ціація. Військова демократія. Спроби створення державного об'­єднання антів. Східні слов'янські племена: розселення, союзи племен. Політична організація. Регулювання правових відносин.

Тема б. Становлення давньоруської держави

Концепції походження держави. Формування класового су­спільства у східних слов'ян. Розвиток феодальних елементів у су­спільно-економічному ладі. Переростання органів племінного управління в державні органи влади. Перетворення союзів пле­мен у "князівства" і "землі" державного типу. Політична органі­зація князівства. Династії. Роль середнього Подніпров'я з центром у Києві.