Тема 18. Держава і право України в умовах десталінізації (друга пол. 1950-х - перша пол. 1960-х рр.)-

Аналіз цієї надзвичайно важливої теми треба розпочати з 5 березня 1953 року. Смерть Сталіна поклала початок визволенню радянського суспільства від жорстокого режиму культу особи. Був проголошений курс на розвиток внутріпартійної демократії, усунення зловживання законністю. Головним кроком на шляху десталінізації став XX з'їзд КІІРС (лютий 1956р.), на якому М.Хрущов (на той час - перший секретар ЦК КПРС) виявив гро­мадянську мужність І далекозорість. У його доповіді на закрито­му засіданні з'їзду йшлося про викриття Сталіна як культової особи і керівника, про причетність "батька народів" до репресив­ної політики. Вже після з'їзду була прийнята постанова ЦК КПРС "Про подолання культу особи та його наслідків" (30 червня 1956р.) з підтвердженням курсу на продовження викриття й усу­нення негативних наслідків сталінського режиму. Складовою ча­стиною десталінізації була реабілітація жертв політичних репре­сій, ліквідація позаконституційних органів розправи, відновлення законності. Центр пішов на деякі поступки республікам в адміні­стративно-політичній і правовій сфері.

Політика десталінізації дала новий імпульс розвитку еко­номіки. Початком реформування в промисловості була децентра­лізація управління народним господарством, що значно розши­рило економічну самостійність України та інших республік. За­мість системи галузевого управління народним господарством з'явилася система раднаргоспів з територіальним принципом управління. Україна разом з іншими республіками СРСР вступи­ла в епоху науково-технічної революції. На перших порах успіш-

но проводилось реформування сільського господарства (підви­щення заготівельних цін на сільгосппродукцію, скасування забо­ргованості колгоспів перед державою, зменшення розмірів опо­даткування колгоспів); розпочалося освоєння цілинних земель, згодом - "кукурудзяна епопея", ліквідація МТС з передачею сіль­госптехніки колгоспам.

Певні зміни відбулись і у сфері освіти. Умови десталініза­ції сприяли національно-культурному відродженню України: зростав інтерес людей до історії свого народу, до української мо­ви і літератури, з'являлися нові видання ("Український історич­ний журнал", "Українська Радянська Енциклопедія'' тощо), фор­мувалася молода генерація української інтелігенції ("шестидеся­тники"), яка включалася у боротьбу за відродження української культури і національної самосвідомості, зароджувалося інакоми­слення (воно було спрямоване проти незавершеності демократи­чних перетворень).

Відбулися суттєві зміни й у соціальній сфері (скорочення робочого дня, зниження податків, підвищення пенсій і зарплатні, покращення житлових умов, поліпшення становища селян тощо).

Важливі позитивні зміни відбулися в зовнішній політиці радянської держави (прагнення до широкого спілкування держав з різними соцІально-політичними режимами, необхідність бооо-тьби проти війни у ядерну епоху, теза про розширення умов для мирного шляху до соціалізму, активізація зовнішньополітичної діяльності України). І всі ці новації були пов'язані з процесом де­сталінізації, пом'якшенням політичного клімату в радянській державі ("відлига"). Десталінізація, безумовно, вплинула як на подальший розвиток держави і права СРСР (УРСР), так і на роз­виток світової історії.

78

79

Однак слід зазначити, що десталінізація проводилася непо­слідовно, половинчато і, на жаль, не була доведена до кінця. Мо­дель соціалізму не піддавалася сумніву. Командно-адміністративна система в цілому зберігалася. Особиста причет­ність до масових репресій Сталіна сковувала дії М.Хрущова і йо­го оточення. Фактичні дані про режим культу особи були ще ма­ло відомі радянському суспільству. Необхідних наукових розро­бок з критичним аналізом пройденого радянською владою шляху, нових підходів щодо подальшого розвитку соціалістичного сус­пільства у той час просто не було.

Характеризуючи суспільний лад України того часу, візь­міть до уваги збільшення загальної кількості населення (довоєнна чисельність населення становила 41,3 млн. чол.), швидке зрос­тання робітничого класу, інтелігенції, помітне зменшення сільсь­кого населення. У суспільстві значно зміцнів прошарок керівни­ків партійно-радянсько-господарських структур.

Накреслена партією соціальна програма вселяла надію на задоволення потреб людей у матеріальній і духовній сферах. По­тепління політичного клімату, зниження ідеологічного тиску, ре­абілітація та визволення Із в'язниць і таборів безвинно засудже­них людей, скорочення кількості ув'язнених, пожвавлення в наці­онально-культурній сфері - все це сприяло суспільному прозрі­ванню, згрупуванню здорових сил суспільства, які стали рушієм демократичних перетворень.

Особливу увагу зверніть на зміни в національно-державному устрої. Територія України збільшилася. В 1954р. до її складу ввійшла Кримська область. Того ж року місто Проску­рів було перейменовано у Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область - у Хмельницьку. Всі ці події відбулися на

фоні помпезного святкування 300-річчя возз'єднання України з Росією. Дайте свою оцінку переходу Криму від РСФРР до Украї­ни. При цьому пам'ятайте, що в умовах державного соціалізму вся повнота влади зосереджувалась у руках вищих партійно-радянських органів, рішення яких вважались єдино законними і конституційними. Слід відзначити й розширення компетенції України (як і всіх республік СРСР) у розв'язанні питань адмініст­ративно-територіального устрою, в державному плануванні та фінансуванні господарства, виданні законів та Інших норматив­них актів щодо питань повноважень.

На державному рівні важливо простежити кадрові зміни в СРСР (колективне керівництво в партії та державі; висунення в лідери М.Хрущова; усунення Л.Берії і його прибічників) і в УРСР (усунення лідерів проросійсько-шовіністичних осіб, обрання (вперше) українця на посаду першого секретаря КПУ -О.Кириченко тощо). У державному будівництві також розпочався процес десталінізації: визнання ролі народу і розвиток його твор­чої активності, перехід до колективного керівництва, удоскона­лення його організаційних форм і спроба відмови від командно-бюрократичних методів управління. Але цей процес відбувався дуже повільно; причинами цього були: опір сталіністів, нерішу­чість реформаторів, перебільшення вирішальної ролі компартії у боротьбі за соціалізм. Проаналізуйте зміни у вищих органах дер­жавної влади та управління: збільшення представницького складу Верховної Ради України, зміцнення у ньому питомої ваги робіт­ників і депутатів-українців; розширення компетенції Верховної Ради, обсягу її нормотворчої та контрольно-розпорядчої діяльно­сті (затвердження бюджету і щорічних народногосподарських планів); встановлення порядку відкликання депутатів усіх рівнів,

80

які не виправдали довіри виборців; спрощення структури Ради Міністрів, підвищення її ролі як органу загальної компетенції, а міністерств та відомств - як органів галузевої компетенції; скасу­ вання зайвих та паралельно діючих установ і організацій (за 1955-1956 рр. в Україні було ліквідовано 4867 таких підрозділів і установ). Майте на увазі, що у цій складній роботі не обходилось і без помилок. ^_

На рівні місцевих органів державної влади і управління треба вказати на активізацію діяльності Рад депутатів трудящих і зміцнення їх зв'язків з народними масами. Уточніть компетенцію та структуру місцевих Рад і їх органів, юридичне оформлення їх статусу (роль сесій, виконкомів як виконавчих органів, постійних комісій; зміцнення самостійної І ділової активності Рад, розши­рення їх прав у господарській діяльності тощо; прийняття спеціа­льних положень про Ради депутатів трудящих). Обгрунтуйте шкідливість рішення про поділ обласних Рад за виробничою ознакою на промислові і сільські.

Важливі зміни відбулися у правоохоронних органах. Відра­зу ж після смерті Сталіна були ліквідовані такі органи масового терору і репресій, як воєнні трибунали військ МВС і Особлива Нарада МВС. Дещо пізніше ліквідували транспортні суди. Зросла роль обласних судів і Верховного суду УРСР (розширення прав, створення Президій). Була скасована непотрібна структура -Мінюст СРСР. Мінюст УРСР набув статусу союзно-республіканського органу. Обласні суди отримали право контро­лю за всією діяльністю народних судів і керівництва нотаріаль­ними конторами. Принципові зміни в систему народних судів внесли видані "Основи законодавства про судоустрій СРСР, сою­зних і автономних республік" (1958р.) та "Закон про судоустрій УРСР" (1960р.). На цій підставі фактично було завершено реор-

ганізацію судової системи в Україні. Було створено єдині народні суди районів чи міст (замість дільничих народних судів), термін їх обрання становив 5 років; народні засідателі обиралися на два роки (на загальних зборах робітників і службовців). Положення про прокурорський нагляд у СРСР (1955р.) більш чітко визначи-ло роль і завдання, права і обов'язки, форми і методи діяльності прокурорів; хоча місцеві державно-партійні структури нерідко зводили нанівець незалежність прокурорських органів.

Прокоментуйте факти об'єднання і роз'єднання органів державної безпеки і внутрішніх справ (1953р.), передачі керівни­цтва органами внутрішніх справ - союзним республікам (1960р.); перейменування МВС України і повернення через деякий час ко­лишньої назви (1962-1966рр.), передачі у підпорядкування Рад та їх виконкомів місцевих органів внутрішніх справ, прийняття по­ложення про міліцію (1962р.); активізацію ролі товариських судів і народних дружин як органів громадської самодіяльності.

Як, на Ваш погляд, слід розуміти те, що на право України впливали як демократизація, так і сильний адміністративний тиск з боку партійних та радянських органів. Зверніть увагу на поча­ток (з 1956р.) другої радянської кодифікації права. За задумом влади ця кодифікація мала стати гарантією зміцнення законності. За встановленим тоді порядком спершу приймалися Основи За­конодавства Союзу РСР та союзних республік, а згодом на їх ос-нові в республіках розроблялися і приймалися кодекси. Саме так в УРСР були прийняті Закон про судоустрій УРСР (1959р.), Кри­мінальний та Кримінально-процесуальний кодекси (набрали чин­ності з квітня 1961р.), Цивільний та Цивільно-процесуальний ко­декси (1964р.), а також багато інших нормативних актів із різних галузей законодавства. Для загального використання призначався підготовлений рукопис (1962р.) шеститомного зібрання чинних

9

■V

законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду.

Поясніть, чому цивільне право перш за все було спрямова­не на розвиток і зміцнення державної власності? Як зрозуміти факт збільшення в цей період кількості об'єктів права державної власності (передача у підпорядкування України промислових підприємств, поширення прав управління підвідомчими госпо­дарствами, новобудови промисловості, нові зернові радгоспи, ре­організація промислової кооперації)? Прокоментуйте передачу частини фонду державної власності колгоспам (реорганізація МТС), захист законом особистої власності, визнання власності громадських організацій. Покажіть розширення житлових прав громадян. Поясніть, як цивільне право регулювало договірні від­носини між підприємствами, господарськими організаціями. Чо-^г му було знято (1955р.) заборону на продаж, обмін та відпуск "на сторону" обладнання і матеріалів? Як Ви вважаєте, чи мали під­приємства і господарські організації всі умови для участі у циві­льному обігу?

Основною тенденцією розвитку трудового права було розширення трудової гарантії та захист працівника. Цьому сприяли: скасування кримінальної відповідальності за самовільне залишення роботи, відновлення права громадян за власним бажанням укладати (розривати) трудовий договір, заборона прийняття на роботу осіб віком до 16 років, скорочення робочого дня (у передвихідні дні), переведення робітників і службовців на 7-годинний робочий день, гарантії щодо надання щорічних відпусток підліткам, збільшення тривалості відпусток вагітним жінкам (з 77 до 112 днів), зростання ролі матеріальних і моральних стимулів праці (підвищення зарплатні, звільнення від сплати податків з окремих категорій населення, винагороди за

84

мих категорій населення, винагороди за вислугу літ тощо). Помі­тною подією в суспільстві став Закон про державні пенсії, прийн­ятий у липні 1956р. (критерії пенсійного забезпечення: вік, тру­довий стаж, середній розмір зарплатні, умов,и праці).

Колгоспне право виходило з необхідності подолання кри­зової ситуації у сільському господарстві, загальної тенденції де­мократизації і, на жаль, з хибного уявлення про виключну роль сільгоспартілі у веденні господарства. Як наслідок цього, основна увага приділялась нормативному регулюванню організації та дія­льності колгоспів: укрупнення колгоспів і реорганізація частини з них у радгоспи, розширення кола об'єктів колгоспно-кооперативної власності (включення сільгосптехніки до цивіль­ного обігу), отримання права планування власного виробництва (з урахуванням поставок державі), зняття заборгованості колгос­пів (на 1 вересня 1953р.) за деякі обов'язкові поставки, підвищен­ня заготівельних та закупівельних цін на основні сільськогоспо­дарські продукти, запровадження єдиної форми заготівлі сіль­госппродукції - закупівлі у колгоспів (1958р.), поліпшення оплати праці колгоспників (нові розцінки за трудодні, врахування харак­теру праці, кваліфікації працівника, щомісячне авансування і до­даткова оплата праці), підвищення ролі загальних зборів як голо­вного органу колгоспного самоврядування. Пригадайте, що у 1958р. колгоспники нарешті одержали паспорти. Ваша точка зору на поступові утиски особистого господарства колгоспників, на втручання в діяльність колгоспів партійно-радянських органів.

Кримінальне право періоду "відлиги" виходило з необхідності певного звуження сфери кримінальної відповідальності та суворого врахування рівня суспільної небезпеки злочину, відповідно до чого і визначалась відповідальність (пом'якшення чи посилення). Визначіть загальні

85

силення). Визначіть загальні основи кримінального права: голо­вне завдання (з урахуванням суспільства, власності, особи), суть злочину, підставу кримінальної відповідальності, вік криміналь­ної відповідальності (основний і за тяжкі злочини), роль суду в призначенні покарання, набування (ненабування) законом зворо­тної сили. Щодо конкретних змін у сфері кримінального права, то треба наголосити на: зменшення кількості суспільно-небезпечних діянь, які закон кваліфікував як злочини (порівняйте КК УРСР 1927 і 1960рр.); зменшення видів покарань (відмова від таких видів покарань, як оголошення ворогом народу, обмеження судом у політичних правах); виключність такої міри покарання, як смертна кара (розстріл); різке зменшення максимального стро­ку позбавлення волі (з 25 до 15 років); особливості практики умовного засудження й дострокового звільнення.

Прокоментуйте також амністійну практику того часу (зага­льна амністія 1953р. проведена без достатніх підстав; амністія деяких громадян, які співпрацювали з німецькими окупантами; дострокове звільнення певних верств німецьких громадян).

У кримінальному судочинстві велике значення мали скасу­вання (1956р.) правової бази і практики особливого порядку ве­дення слідства і судового розгляду з певних справ, початок про­цесу реабілітації (його здійснювали військові колегії Верховного Суду СРСР, комісія ЦК КПРС, комісії на місцях), посилення пра­ва перегляду справ у порядку судового нагляду (спец, наглядний орган), судові процеси над особами, причетними до організації масових репресій і недозволених засобів слідства, поширення участі громадськості у здійсненні виправно-трудової практики. На жаль, не обійшлося й без затягування реабілітаційного проце­су, приховування прізвищ тих осіб, які були винні у масових реп-

ресіях і знущаннях над громадянами, розпочате в кінці періоду "відлиги" переслідування інакомислячих.

На завершення розгляду цієї теми прийміть до уваги, що "відлигу" в соціально-політичному та національно-культурному плані не вдалося відстояти: вона була загублена діями самого ре­форматора - М.Хрущова. Але взагалі «відлига», безумовно, спри­яла демократичному розвитку суспільства, держави і права. ■

■V,

_а

86

87