2.6. Завдання для індивідуальної самостійної роботи:

Написати реферат на тему:

• Історія розвитку фізіології збудження.

• Основні положення іонно-мембранної теорії збудження.

• Роль українських фізіологів у розвитку фізіології збудження.

• Роль Дюбуа –Реймона та його учнів в розвитку фізіології збудження.

• Особливості електрогенезу секреторних клітин.

• Зміни збудливості при генерації потенціалу дії.

• Роль М.Є.Введенського у розвитку фізіології збудження.

Змістовий модуль 2 Нервово-м’язовий апарат

Тема 1. Структурно-функціональні основи нервово-м’язового апарату та м’язове скорочення.

1.1. Зміст навчальної програми за темою:

1. Рух – універсальна одиниця живого організму. Рухова одиниця – основний структурно-функціональний елемент нервово-м’язового апарату: будова і типи.

2. Нервово-м’язовий синапс, його структура та діяльність.

3. Скелетні м’язи: будова і основні фізіологічні функції. Теорія м’язового скорочення.

4. Хімізм і енергетика.

5. Типи та режими скорочення скелетних м’язів. Тетанус, види тетануса, механізм утворення.

1.2. Вивчивши тематичний матеріал, Ви повинні знати:

• Механізми проведення збудження м’язовими волокнами. Роль основних чинників, які визначають швидкість проведення збу­дження м’язовими волокнами.

• Механізм м’язового скорочення. Його хімізм та енергетику

• Механізм утворення тетанусу.

Вміти:

• Реєструвати м’язові скорочення;

• Пояснити механізм передачі збудження в нервово-м’язовому синапсі;

• Пояснити механізм скорочення скелетних м’язів згідно теорії “ковзання”.

• Пояснити механізм утворення зубчатого та повного тета­нусів.

3. Основні терміни та поняття, які необхідно засвоїти і зрозуміти до даної теми:

рухова одиниця, нервово-м’язовий апарат, нервово-м’язовий синапс, пресинаптична мембрана, постсинаптична мембрана, синап­тична щілина, медіатор, ацетилхолін, холін рецептори, йонні канали, актин, міозин, Z-лінія (телофрагма), М-лінія (мезо­фрагма), смуга –Н, міомер, саркомер, саркоплазматичний матрикс, міофібрили, прото­фібрили, анізотропний диск, ізотропний диск, тропоміозин, Тропінін, тріади, електромеханічний зв’язок, каль­цієва “помпа”, актоміози­новий комплекс, анаеробний синтез АТФ, аеробний синтез АТФ, теплопродукція м’яза.

1.4. Теоретичний матеріал в таблицях:

Табл. 1

Основні механізми скорочення м’язів.

Механізм скорочення

Замикання поперечних містків Ковзання актинових ниток Розвиток напруги м’яза Роль АТФ

Табл. 2

Класифікація фізіологічних чинників, що визначають ступіь скорочення й напруги м’язів .

Фізіологічні чинники, що визначають ступінь скорочення й напруги м’язів

Кількість м’язових волокон Частота подразнень Ступінь синхронності подразнення Стан енергозабезпечення

Табл. 3

Табл. 4

Табл. 5

Табл. 6

Табл. 7

Табл. 8

Табл. 9

Класифікація чинників, від яких залежить швидкість проведення збудження.

Чинники, які визначають швидкість проведення потенціалів дії нервовими там’язовими волокнами.

Величина порога деполяризації Амплітуда потенціалу дії Крутизна висхідної фази ПД Діаметр волокна Наявність чи відсутність у нервових волокнах мієлінової оболонки

Табл. 10

Закони проведення збудження нервовими й м’язовими волокнами.

Поширення ПД на мембрані за допомогою локальних кільцевих електричнх струмів.

Фізіологічна цілісність волокна Ізольоване проведення Двобічне проведення Бездекрементне проведення Проведення без стомлення

Табл. 11

Табл. 12

Відмінності в будові й функціях посмугованих та гладких м’язів.

М’язи
Посмуговані	Гладкі
Будова
М’язове волокно – це багатоядерна (до 100 ядер) клітина (міосимпласт), що утворилася злиттям первинних м’язових клітин – міобластів. Скоротливі білки: актин та міозин.	Побудовані з веретеноподібних одноядерних м’язових клітин, які зв’язані між собою низькоомними електричними контактами – нексусами. Скоротливі білки: переважно актин, міозин в незначній кількості.
Функції
Збудливість Провідність Скоротливість	Збудливість Провідність Скоротливість Автоматія (наявність водіїв ритму – пейсмекерів)
Розвиток
ПД пов’язаний з вхідним натрієвим, а реполяризація – з вихідним калієвим струмом. Скорочення триває 6-12 сек.	ПД має кальцієву природу. Скорочення відбувається у 20-50 разів повільніше.