Контрольні питання до розділів 1 – 2

1. Дайте загальну характеристику фізико-хімічним методам дослідження, які найчастіше застосовуються у медицині.

2. Сформулюйте основний закон фотометрії.

3. Дайте визначення поняття – екстинкція. В якому випадку вона лінійно залежить від концентрації розчину?

4. Сформулюйте послідовність проведення фотомет­ричних вимірювань. Як визначити світлофільтр, якщо довжина хвилі не вказана у лабораторній методиці?

5. Які види розрахунків у фотометричних методиках використовують у КДЛ?

6. Які види розрахунків застосовують у методиках з добрим підпорядкуванням результатів вимірювань основному закону фотометрії?

7. Поясніть, чому оптичні методи аналізу частіше використовують у медицині?

8. Чим відрізняються між собою нефелометрія і турбідиметрія?

9. Що загальне і що відрізняє приведені типи фото­електроколориметрів?

10. Поясніть, чому на вашу думку, у медицині широко застосовують із потенціометричного аналізу тільки вимірювання рН?

11. Поясніть поняття “калібровка рН–метру” чи “ка-лібровка йономіру”. Етапи калібрування цих приладів.

12. Наведіть переваги та недоліки фотометричних та потенціометричних приладів, рефрактометру та поляри­метру.

13. Для аналізу яких речовин можна застосовувати поляриметри?

14. Обчисліть молярний коефіцієнт поглинання розчину купрум (ІІ) аміакату, який містить 9,6 мг/л катіонів Си²⁺ у кюветі товщиною 2 см, якщо оптична густина його дорівнює 0,127. (423,3).

15. Визначте концентрацію рутину (вітаміну Р) (у моль/л і мг/л), якщо оптична густина досліджуваного розчину дорівнює 0,780, а стандартного розчину з молярною концентрацією 6,1 · 10^–5 моль/л станове 0,650 за довжини хвилі 258 нм (М_рутину = 610 г/моль). (7,32·10^–5 моль/л, 44,7 мг/л).

16. Оптична густина розчину речовини у кюветі товщиною 3 см дорівнює 0,750. Стандартний розчин, який містить 5 мг/л цієї речовини має оптичну густину 0,550 у кюветі з товщиною 5 см. Обчисліть концентрацію розчину у мг/л. (11,36 мг/л.)

17. Розрахуйте масову частку розчину рибофлавіну, якщо показання флуорометру для досліджуваного розчину 0,64, контрольного 0,12, стандартного розчину (1,2 мкг/мл) 0,47, а його контрольного 0,08? (1,6 · 10^-4 %.)

Розділ 3 методи вивчення білкового обміну

Білки (протеїни) – основна і найбільш важлива структурна і функціональна складова всіх живих організмів. В організмі людини до 45 – 50 % сухої маси припадає на білки. Розрізняють чотири рівні структурної організації білкової молекули: первинний, вторинний, третинний, чет­вертинний.

Білки класифікують на дві групи:

• Протеїни – прості білки, що складаються тільки з залишків амінокислот. Наприклад: альбуміни, глобуліни, протаміни, гістони, проламіни, глутеліни;

• Протеїди –  складні білки, молекули яких крім за­лишків амінокислот містять інші компоненти –  простетич­ні групи. Наприклад: нуклеопротеїди, хромопротеїди, металопротеїди, глікопротеїди, фосфопротеїди, ліпопротеїди.

Біологічні функції білків: структурна; каталітична; гормональна; транспортна; захисна; механічна; енергетична.

Для діагностики ряду патологічних станів, що супро­воджуються порушеннями в метаболізмі білків, великого значення набули методи визначення загального білка та білкових фракцій (альбумінів; ₁–, ₂–, –, – глобулінів та ін.) у біологічних рідинах. Величина вмісту загального білка в сироватці крові дозволяє виявити синдроми гіперпро­теїнемії та гіпопротеїнемії.