6. Особливості продажу окремих продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, комісійної торгівлі непродовольчими товарами, а також продажу товарі у кредит

На ринках дозволяється реалізовувати як нові непродовольчі товари, такі які були у вживанні, крім заборонених для продажу.

Окремі непродовольчі товари можна продавати на ринках тільки за умови:

• нові товари, що підлягають обов'язкової сертифікації, — наявності копій сертифіката відповідності або довідки про визнання, виданої у встановленому порядку;

• парфумерно-косметичні вироби — дотримання температурних режимів у місцях, не доступних для влучення прямих сонячних променів;

• газові плити — наявності документів, що підтверджують їхню придатність до подальшої експлуатації і виданих відповідними службами газового господарства;

• транспортні засоби (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів і моделей, самохідні машини, причепи, напівпричепи, мотоколяски і номерні агрегати до них) — спеціально виділеного для них місця або створення спеціального ринку відповідно до Правил торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, (затвердженим наказом МЗЕЗ торгу України від 18.12.95р.№ 168);

• ліки, лікарські рослини — наявності ліцензії.

На ринку забороняється продавати:

• вогнепальну, газову, пневматичну, холодну зброя, бойові припаси і спеціальні засоби самооборони;

• готове армійське спорядження, а також тканини, які використовувалися для його виробництва, інші товари військового асортименту, формене обмундирування;

• білизну зі штампом організацій і підприємств;

• наркотичні засоби;

• пальне для транспортних засобів, гас, мазут;

• балони з побутовим газом;

• піротехнічні вироби і вибухові кошти;

Особливості торгівлі продовольчими товарами ветеринарно-санітарної експертизи на ринку:

• картопля, овочі, фрукти, у тому числі тропічні, ягоди, баштанні культури, сухофрукти, горіхи, сушені гриби окремо від солінь, квашеної і маринованої плодоовочевої продукції — наявності висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

• продукцію рослинного походження, доставлену для реалізації від власних або фермерських тепличних господарств і яка має експертний висновок державної лабораторії ветеринарної медицини по місцю вироблення продукції щодо якості і безпеки, — ветеринарного контролю (огляду), а

• при необхідності і лабораторного дослідження;

• олія (крім промислової розфасовки), дикоростучі плоди, ягоди і свіжі гриби — наявності висновку державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку;

На ринках забороняється продаж:

• фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, хліба і хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

• кондитерських і кулінарних виробів, напівфабрикатів з м'яса і риби (фарш, котлети, кров'яні і домашні ковбаси, сальтисон, холодець, ікра рибна і т.п.), а також консервованих продуктів (овочі, м'ясо, риба, ікра й інші консерви), виготовлених у домашніх умовах;

• готових продуктів тваринного походження промислового виробництва — олії

• вершкового, сирів, ковбас, копчення і т.п. без наявності документів, що засвідчують їхня якість і безпека (копії сертифіката відповідності або свідчення про визнання, якщо продукція підлягає обов'язкової сертифікації, і копії документа виробника, що підтверджує належну якість

• товару, а також відповідних санітарних документів);

ПРАВИЛА торгівлі алкогольними напоями (ЗАТВЕРДЖЕНІ постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. N 854).

Ці Правила визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування.

Алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису і кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування. Ці правила поширюються на всіх суб'єктів господарської діяльності на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриманий згідно з вимогами законодавства.

Комісійна торгівля непродовольчими товарами регулюється загальними нормами договору комісії, які встановлені Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами та Інструкції про порядок оформлення суб’єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами. Висвітлимо цей вид торгівлі з точки зору пам’ятки споживачу.

Учасниками сторін торговельного процесу на комісійних засадах виступають: з одного боку комітент, з іншого – комісіонер. Комітент – це юридична особа або громадянин, в інтересах якого здійснюються угоди. Комісіонер – це юридична особа або громадянин, який здійснює угоди в інтересах комітента.

Договори комісії можна поділити на договори на продаж (комісіонер реалізує за дорученням комітента товари, які є власністю останнього) і договори на купівлю (комісіонер придбаває товар за дорученням комітента). У випадку комісійної торгівля непродовольчими товарами,

комітент – це громадянин, підприємство (організація, установа) що здає товар на комісію, а комісіонер – це суб’єкт господарювання, який приймає товар на комісію та в подальшому реалізує його за визначену винагороду, тобто, продавець.

Здійснюючи угоду купівлі-продажу товарів, продавець діє за рахунок комітента, тобто він не купує товари у комітента. Комітент залишається власником цих товарів до передачі їх у роз­порядження остаточного покупця - споживача. З цього моменту власни­ком товарів є споживач, а продавець лише протя­гом певного часу володіє товаром, що продається, але ніколи не є його власником.

Особливості продажу товарів у кредит встановлюються окремими підзаконними актами. Так, Правила торгівлі у розстрочку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. N 997, регламентують порядок продажу фізичним особам непродовольчих товарів у розстрочку, тобто на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під відсоток. За загальним правилом, встановленим ч. II коментованої ст. зміна ціни на товари, аналогічні предмету договору купівлі-продажу не є підставою для перегляду ціни на товар. Ціна на товар є сталою і визначається на день продажу товару. Разом із тим, коментована норма не є імперативною, відтак договором або законом можуть встановлюватися інші правила, зокрема, визначатися правила щодо перерахунку ціни на товар. Договір купівлі-продажу товару у кредит відрізняється від інших договорів купівлі-продажу специфікою обов'язків покупця із оплати товару. Обов'язок продавця передати товар покупцеві за договором продажу товару у кредит за своєю суттю є тотожним обов'язку передати товар за іншими договорами купівлі-продажу. Відтак, невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит є підставою для пред'явлення покупцем вимог, встановлених ст. 665 ЦК. Прострочення оплати товару, проданого в кредит, покупцем є підставою для вимоги продавця про повернення неоплаченого товару. При цьому законодавець не вказує, яка тривалість прострочення дає підстави для такої вимоги. Відтак, можна припустити що, якщо тривалість прострочи, що дає підстави продавцю вимагати повернення неоплаченого товару, не встановлена договором, то будь-яке прострочення платежу є підставою для пред'явлення вказаної вимоги. Іншим способом захисту порушених прав продавця, у випадку прострочення покупцем оплати товару є стягнення процентів, що нараховуються на прострочену суму відповідно до статті 536 ЦК. За загальним правилом, строк нарахування процентів починається від дня, коли товар мав бути оплачений, і закінчується днем його фактичної оплати. Разом із тим, допускається нарахування процентів починаючи від дня передання товару продавцем, якщо це передбачено договором. При цьому слід мати на увазі те, що ст. 536 ЦК не встановлює розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, відтак їх розмір доцільно передбачити у договорі, якщо розмір процентів не встановлений законом або іншим цивільно-правовим актом.